а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 р. Справа № 2-а-2366/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
При секретарі судового засідання: Запасній Ілоні Миколаївні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Россахатського О.І.
розглянувши матеріали справи
за позовом:ОСОБА_1
до: Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Вінницької регіональної філії державного підприємства "Центру державного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"
про: зобов'язання вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів в особі Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру" Вінницької регіональної філії про зобов'язання вчинення певних дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся з Державним Актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № НОМЕР_1 виданого Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі до Вінницької філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”для проведення реєстрації. Однак листом від 01.12.2008р. № 5558 позивачу було відмовлено в реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку, мотивуючи відмову статтею 55 Закону України “Про Третейські суди”.
Позивач вважає, що рішення відповідача є незаконним та просить суд зобов'язати Вінницьку філію ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” зареєструвати Акт про право власності на земельну ділянку ЯЖ №НОМЕР_1, виданого на ім'яОСОБА_1.
В судовому засіданні позивач зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що Вінницька регіональна філія Центру ДЗК вважає, що частини 1 ст. 55 Закону України “Про третейські суди”на регіональну філію не поширюється, оскільки філія не є органом державної влади і органом місцевого самоврядування. В частині четвертої ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”не зазначено правочину, який повинен бути зареєстрований на підставі рішення третейського суду без виконавчого документа. Тому, правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на земельну ділянку, є рішення третейського суду про визнання права власності на неї, однак, при подачі документа для реєстрації права власності на земельну ділянку, визнаного цим судом, на той час мав бути доданий виконавчий документ, виданий компетентним судом. Але на даний час, в зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”від 05.03.2009р. № 1076-УІ (надалі - Закон), який був оприлюднений в газеті “Урядовий кур'єр”31.03.2009р. і набрав з цієї дати ним чинності, філія немає права здійснювати державну реєстрацію правочинів та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, підтвердженого рішенням вищевказаного третейського суду, оскільки в статтю 6 Закону України “Про третейські суди”внесено доповнення, зокрема, пункт 7, яким всі третейські суди позбавлено права розглядати справи й спори, пов'язаних з нерухомим майном, включаючи земельні ділянки.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Пункт “г”ст. 15 та частина 1 ст. 204 ЗК України зазначають, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким є Держкомзем України і його управління та відділи на місцях, належить ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1997р. № 1355 “Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру”та наказом Держкомзему України від 04.11.1997р. № 110 “Про створення Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, при Держкомземі України було створено Центр державного земельного кадастру на базі госпрозрахункового бюро та земельно-кадастрових центрів. Пізніше низкою постанов Уряду, указів Президента України та наказів Держкомзему України здійснювалось подальше вдосконалення автоматизованої системи державного земельного кадастру.
Так пунктом 1 Указу Президента України від 17.02.2003р. № 134 “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”на Держкомзем України було покладена функція щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, ведення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, організації в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів земельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додаткових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру.
На виконання цього Указу Президента України пунктом 4 постанови КМУ від 17.07.2003р. № 1088 “Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру”визначено, що, до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та є адміністратором бази даних державного реєстру земель.
Відповідно до п. 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003р. № 174, зареєстрованим в Мін'юсті України 25.07.2003р. за № 641/7965, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, яка є складовою частиною державного реєстру земель.
Згідно із наказом Держкомзему України від 23.05.2003р. № 135, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру, ведення реєстру земель та реєстрація державних актів на право власності на землю проводиться Державним підприємством “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, його філіями та відділеннями на місцях.
Відповідні повноваження щодо виконання вищезазначених функцій підтверджено також і пунктами 1, 3, та підпунктами 17, 18, 20, 22, 24, 25 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2008р. № 224.
Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”від 01.07.2004р. № 1952-ІУ, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що є єдиною державною інформаційною системою, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (земельні ділянки, будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, і також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Згідно до статті 5 вищезазначеного Закону на даний час систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів - Держкомзем України та створена при ньому державна госпрозрахункова особа - Центр державного земельного кадастру та її філії на місцях, і, відповідно, перший є держателем Державного реєстру прав, другий - адміністратором Державного реєстру прав, який здійснює його ведення. Державна реєстрація прав проводиться філіями виключно за місцем знаходження земельної ділянки.
Державному підприємству “Центр ДЗК при Держкомземі України”цими нормативними актами були делеговані владні повноваження з ведення Державного земельного кадастру, у тому числі й реєстрації земельних ділянок та прав на них.
Так, судом встановлено, що 09 серпня 2007 року рішенням постійно діючого третейського суду при товарній біржі “Південнобузька”, прийнято рішення про визнання договору купівлі - продажу від 06.08.2007р. земельної ділянки, площею 0,0402 га, цільове призначення - для садівництва, що розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради, масив “Вінницькі Хутори -2”садівниче товариство “Росинка”, діл. № 5, укладений між ОСОБА_1і ОСОБА_2. Крім того, цим рішенням визнано за ОСОБА_1, право власності на земельну ділянку, площею 0,0402 га, цільове призначення - для садівництва, що розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради, масив “Вінницькі Хутори -2”садівниче товариство “Росинка”, діл. № 5.
На підставі рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі “Південнобузька”, Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі видано Державний Акт про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № НОМЕР_1 для реєстрації в Центрі державного земельного кадастру.
Однак листом від 01.12.2008р. № 5558 позивачу було відмовлено в реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку, мотивуючи тим, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”внесено доповнення яким всі третейські суди позбавлено права розглядати справи й спори, пов'язаних з нерухомим майном, включаючи земельні ділянки.
Право власності на земельну ділянку, згідно до пункту 1 ст. 125 ЗК України, виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, відповідно до п. 1 ст. 126 ЗК України є державний акт на право власності на земельну ділянку, який пройшов державну реєстрацію.
Відповідач вважає, що частиною 3 статті 55 Закону України "Про Третейські суди" визначено, що “Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа”.
Тому, якщо право власності на земельну ділянку було визнано на підставі рішення третейського суду, то воно не могло виконуватися лише сторонами спору, а вимагало здійснення певних дій як з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та службових осіб, так і з боку органу державної реєстрації за умови видачі компетентним судом виконавчого документа. Тільки після цього державний акт на право власності на земельну ділянку департаментом інформації та державної реєстрації регіональної філії Центру ДЗК повинен був заноситися у відповідний Державний реєстр прав на земельну ділянку.
Проте, забезпечення примусового виконання рішень третейських судів перебуває за межами третейського розгляду та є завданням компетентних судів і державної виконавчої служби, відповідно до стаття 57 Закону та пункт 1 частини другої статті 5 Закону України “Про виконавче провадження”.
Судом встановлено, що згідно частини 1 статті 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”визначено, що “Систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав”.
Виходячи з цього, процес придбання земельної ділянки для нововиявленого власника складається з 2 (двох) етапів, перший - визнання договору купівлі-продажу рішенням третейського суду дійсним; другий - оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку і його державна реєстрація в регіональній філії Центру ДЗК, як того вимагає ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тому що право власності на земельну ділянку остаточно виникає після одержання її власником документа, що посвідчує це право власності, зокрема, державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.
Таким чином, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є, в даному випадку Управління земельних ресурсів у Вінницькому районі, яке видало державний акт на право власності на земельну ділянку. А відповідач є підприємством, яке уповноважене здійснювати державну реєстрацію в регіональній філії Центру ДЗК.
Отже, враховуючи викладене, Вінницька регіональна філія Центру ДЗК під час проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку повинна виконувати владні повноваження.
Мотивація позивача, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”від 05.03.2009р. № 1076-УІ філія Центру ДЗК немає права здійснювати державну реєстрацію правочинів та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, підтвердженого рішенням третейського суду, оскільки в статтю 6 Закону України “Про третейські суди”внесено доповнення, яким всі третейські суди позбавлено права розглядати справи й спори, пов'язаних з нерухомим майном, включаючи земельні ділянки - у даному випадку є хибною, оскільки частину 3 ст. 55 Закону України “Про третейські суди” було виключено.
Тому, суд бере до уваги норму другого пункту розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”від 05.03.2009р. № 1076-УІ де зазначено, що не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які, відповідно до цього Закону, не підвідомчі третейським судам.
В даному випадку рішення третейського суду було прийнято 09 серпня 2007 року, тобто до змін, і на день набрання чинності вищезазначеного Закону виконано, шляхом видачі державного акту на землю.
Враховуючи перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”, суд вважає, що Вінницька філія Центру ДЗК зобов'язана провести реєстрацію Акту про право власності на земельну ділянку без примусового виконання рішення третейського суду, тобто без видачі компетентним судом виконавчого документа.
Крім того відповідно до вимог ст 23 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”Державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав на підставі:
договору застави (іпотеки) нерухомого майна; ухвали суду про забезпечення позову; рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно;рішення суду про визнання власника нерухомого майна банкрутом; постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;накладення заборони на відчуження нерухомого майна посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради в населених пунктах, де немає нотаріусів; інших актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих відповідно до закону.
Також відповідно до вимог ст 24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”вказано вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Відповідач відмовляючи в реєстрації не навів жодної з вищевказаних підстав. Крім того відповідач в судовому засіданні підтвердив, що позивач звертався з вимогою зареєструвати державний акт ще до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”
Згідно з ч. 1 ст.2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.162 Кодексу у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи це, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позивних вимог позивача в повному обсязі з віднесенням на Державний бюджет України судових витрат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Вінницьку філію ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”зареєструвати Акт про право власності на земельну ділянку ЯЖ №НОМЕР_1, виданого на ім'яОСОБА_1.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 23.06.09
Суддя Аліменко Володимир Олександрович