а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 р. Справа № 2-а-2153/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,
При секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2-представник
відповідача : Яцик Н.І., Долиняний С.В.-представники
розглянувши матеріали справи
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці
про: скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1(надалі -позивач) звернувся з позовом до ДПІ у м. Вінниці (надалі -відповідач) про визнання дій Державної податкової інспекції у м.Вінниці протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0018661721/0 від 21.04.2009 року та податкового повідомлення-рішення №0018671721/0 від 21.04.2009 року, прийнятих на підставі висновків Акту №1008/17 від 09.04.2009 року "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємця ОСОБА_1за період з 01.07. 2007 року по 31.12.2008 року, а також скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АА №054835 від 21.04.2009 року.
Позов мотивовано наступним.
Відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, результати якої оформлені актом №1008/17 від 09.04.2009 року.
Перевіркою встановлено порушення вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, та винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 року №0018661721/0 на суму 291576,00 грн..
Також за порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" позивачем прийнято рішення №0018671721/0 від 21.04.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 171532,11 грн..
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправним, а саме:
- щодо порушення ЗУ "Про прибуткоий податок з громадян" відповідач зазначає, що виявлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень, серпень вересень, грудень 2007 року, березень, червень, жовтень, листопад, грудень 2008року, на загальну суму 194384,00 грн. у зв"язку з завищенням податкового кредиту з ПДВ за липень, серпень, вересень, грудень 2007р., березень, червень, жовтень, листопад, грудень 2008р. внаслідок того, що позивачем віднесено вказану суму до податкового кредиту вартості придбаних товарів та послуг, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю.
- що ж до порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", то відповідач мотивує своє рішення тим, що в процесі проведення даної перевірки було встановлено безпідставне завищення відповідачем витрат на загальну суму 746337,74 грн., пов"язане з безпідставним віднесенням до складу валових витрат витрати на оформлення території в сумі 3992,13 грн., навчання програміста в сумі 1200,00 грн., що прямо не пов"язане з отриманням доходу, та витрат на амортизацію основних засобів в сумі 729786,65 грн.. Позивач не погоджується з думкою відповідача, оскільки вказана земельна ділянка була оформлена на підставі іпотечного договору за яким вона була передана банку в якості забезпечення виконання зобов"язання згідно генерального договору з АКБ "Укрсоцбанк" про надання кредитних послуг. Стосовно витрат на навчання програміста в сумі 1200 грн., то позивач зазначає, що згідно ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включається сума сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки та перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця.
- що стосується витрат пов"язаних з амортизацією основних засобів на суму 729786,65 грн., то позивач вважає, що ведення бухгалтерського обліку до складу валових витрат виробництва не заборонено чинним законодавством.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АА №054835 від 21.04.2009 року. Вказана заява на підставі ст. 51 КАС України судом приймається як така що не суперечить законодавству та відповідає матеріалам справи.
Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав і просив його задоволити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в запереченні від 20.05.2009 року і просив в позові відмовити, посилаючись на порушення відповідачем п.п.7.4.4. п..7.4., п.п. 7.4.1. п.7.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7З ЗУ “Про податок на додану вартість”що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 194384,00 грн., та порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, у зв"язку з чим відбулось заниження оподатковуваного доходу по податку з доходів фізичних осіб в наслідок чого перевіркою донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суду 171532,11 грн..
Висновки перевірки ґрунтувались на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, які були надані для перевірки позивачем.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення проти позову підтримав та просив в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом на підставі направлення на перевірку від 16.03.2009 року №865/17 ,№1058/17 від 31.03.2009р. ДПІ у м. Вінниці та у відповідності з вимогами ч.і ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) головним державним податковим ревізором-інспектором Плаксій О.В. та інспектором податкової служби І рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Сімоновою Л.П. була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання платником податків ОСОБА_1 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р., у відповідності до затвердженого переліку питань , наведеного в додатку до акта перевірки та згідно плану -графіку проведення перевірок на 1 квартал 2008 року.
З 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р. приватний підприємець ОСОБА_1. здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Про перевірку суб'єкта підприємницької діяльності повідомлено листом від 03.03.2009 року №2251, який отримано 04.03.2009 р.
Перевірку проведено з відома та в присутності платника податків ОСОБА_1
Відповідно наданих для перевірки банківських документів, книг обліку доходів та витрат, журналів використання РРО, наданих для перевірки документів аналітичного обліку і даними декларацій про отримані доходи за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р. встановлено розбіжність у розрахунках валових витрат на 397209,67 грн.( без ПДВ), чим СПД занижено оподаткований дохід 397209,67 грн. (без ПДВ).
За результатами перевірки складено Акт 1008/17 від 09.04.2009 р..
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0018661721/0 від 21.04.2009 року та №0018671721/0 від 21.04.2009 року.
Податкове-повідомлення рішення №0018661721/0 від 21.04.2009 року прийняте у зв"язку з порушенням позивачем п.п.7.4.4. п..7.4., п.п. 7.4.1. п.7.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7З ЗУ "Про податок на додану вартість", а саме: перевіркою встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та порушення п.п. 7.4.1 , п. 7.4 , ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997 р. відповідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), а не з рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняєть більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та відповідно п.п.7.4.4. п. 7.4 , ст. 7 якщо платник податку (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В ході перевірки встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2007р.- 132083 грн., серпень 2007р.- 59 грн, вересень 2007р.- 54 грн, грудень 2007р.- 88 грн, березень 2008р.- 200 грн., червень 2008р.- 344 грн., жовтеш. 2008р.- 39019 грн., листопад 2008р.- 9232 грн., грудень 2008р. -13305 грн. на загальну суму ПДВ 194384грн., що виникло за рахунок віднесення до податкового кредиту ПДВ з вартості придбаних товарів та послуг, що не повязані з підприємницькою діяльністю, чим порушено п.п.7.4.4,п.п.7.4.1 п.7.4 ,ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р.(із змінами та доповненнями).
При проведенні перевірки встановлено, що СПД ОСОБА_1. 18.07.2007р. згідно податкової накладної №690 від 18.07.2007р. придбав у ТОВ "Бета -В" нежитлове приміщення площею 322,4 кв.м (магазин) за адресою АДРЕСА_1на загальну суму 792499,98 грн. в тому числі ПДВ 132083,33 грн..
Відповідач стверджує, що свідоцтво на право власності № 460 від 08.11.2007р. на вказане приміщення видане позивачу саме як фізичній особі- громадянину, у зв"язку з чим він не мав права включати суму 132083,33 грн. до податкового кредиту з ПДВ.
Згідно з п.1 ст.133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується іх господарська діяльність, становить право власності.
Згідно з пп.2 п. 2 ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та Зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно ст.316 Цивільного Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з п.1 ст.317 Цивільного кодексу, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з п.1 ст.139 Господарського кодексу, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються в діяльності суб'єктів господарювання в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм
добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації, як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
У відповідності з п.1.2, п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, платником податку на додану вартість є фізична особа (громадянин), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької, згідно із законодавством, та яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку на додану вартість”.
Разом з тим п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”визначено, що податковий кредит- це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом. Порядок формування податкового кредиту регламентується пунктом 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Статею 320 Цивільного кодексу України, визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Також, відповідно до п. 4.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002 року №7/5 затвердженого Наказом Міністерства юстиції України державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів. Пунктом 1.5. Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
В судовому засіданні встановлено що відповідно у свідоцтві на право власності № 460 від 08.11.2007р. чітко зазначено, що магазин продовольчої групи товарів належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Вказане свідоцтво було видане компетентним органом - Виконкомом Вінницької міської ради, на підставі рішення №2735 від 08.11.2007 року.
Отже, громадянином ОСОБА_1, як підприємцем, вказаний магазин було придбано для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджує його статус як підприємця.
Таким чином на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку що позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість до податкового кретиту, оскільки він придбав нежитлове приміщення - магазин продовольчої групи товарів саме як фізична особа - підприємець для здійснення підприємницької діяльності.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0018671721/0 від 21.04.2009 року суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, а саме встановлено, що за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р. позивачем: нараховано амортизації основних засобів на загальну суму 381423,65 грн. пов"язане з віднесенням до складу валових витрат, витрати, пов"язані з оформленням території в сумі3992,13 грн., навчання програміста в сумі 1200,00 грн., та витрат пов"язаних з амортизацією основних засобів в сумі 729786,65 грн..
Судом встановлено, що у власновті позивача знаходиться земельна ділянка, розташована в м.Вінниці по вул. Примакова. Вказана земельна ділянка має цільове призначення - для потреб автотранспорту, оскільки на ній розташована майстерня, бокс, стоянка вантажних автомобілів.
У 2008 році між позивачем, як суб"єктом підприємницької діяльності та АКБ "Укрсоцбанк" було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №050/35-698 від 26.03.2009 року. З метою забезпечення виконання позивачем зобов"язань по поверненню грошових коштів згідно вказаного договору, між сторонами був укладений іпотечний договір №050/1-413 від 26.03.2008 року, згідно якого позивач передав банку, в іпотеку земельну ділянку, яка розташована в м.Вінниці по вул. Примакова, як гарантію забезпечення ним грошових зобов"язань. У зв"язку з чим позивачем було здійснено оформлення вказаної земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, а витрати по її оформленню віднесено до складу валових витрат.
Що ж стосується витрат на навчаня програміста, то судом встановлено, що позивачем на підставі трудового договору №3608 від 01.06.2002 року було прийнято на посаду провідного інженера з програмного забезпечення комп"ютерів ОСОБА_3., який виконує обов"язки щодо реалізації належного програмного забезпечення ПК та веде ввесь основний документообіг за допомогою комп"ютерної техніки.
Відповідно до п.п.4.3.20 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включається зокрема такий дохід (що не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), як сума сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки та перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 ст. 6 даного Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.
Таким чином, суд прийшов до висновку про правомірність дій позивача щодо віднесення до складу валових витрат витрати, пов"язані з навчанням програміста в сумі 1200,00 грн..
Крім того, в акті перевірки також встановлено порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”тобто, що СПД ОСОБА_1 безпідставно завищено витрати за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р. на загальну суму 397 209,67грн. так, як ним безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати пов"язані з амортизацією основних засобів.
До такого висновку відповідач прийшов керуючись Листом Державної податкової адміністрації України №1205/0/17-0415, згідно якого фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов"язку вести бухгалтерський облік, тому тільки формує витрати згідно з переліком ст.5 "Валові витрати" ЗУ "Про прибутковий податок з громадян". Ведення бухгалтерського обліку до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб - платників податку законодавством не передбачено. Тобто на думку відповідача нараховувати амортизацію фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності не мають законодавчих підстав.
Суд погоджується з позицією позивача, що вищезазначені висновки відповідача є помилковими та такими що суперечать чинному законодавству.
Згідно ст. 13 ЗУ "Про прибутковий податок з громадян", до складу витрат, безпосередньо пов"язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат або підлягають амортизації згідно ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто амортизація чітко передбачена законодавством. Відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" ст.ст. 5, 8 до валових витрат платники податку мають право протягом звітного періоду віднести будь-які витрати, пов"язані з поліпшенням і придбанням основних фондфі, що підлягають амортизації.
Судом також встановлено, що позивачем ведеться облік основних засобів і амортизаційних відрахувань, що повністю відповідає ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме п.1 ст. 19 на вимогу відповідача, позивачем було надано документи і відомості пов"язані з виникненням податкового кредиту в межах амортизаційних нарахувань.
На підставі викладеного суд приходить до висновку що позивачу як фізичні особі - підприємцю не забороняється вести бухгалтерський облік.
Отже посилання відповідача на Лист Державної податкової адміністрації України №1205/0/17-0415, згідно якого фізична особа - платник податку не є платником податку на прибуток, не має обов"язку вести бухгалтерський облік, суперечить п. 5.2.10 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону.
Також відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає з суті відносин.
Основні засади господарювання в Україні та регулювання господарських відносин, що виникають в процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським Кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004р.
У відповідності зі статтею 42 зазначеного Кодексу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, системна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно з п.6 ст. 128 вищевказаного кодексу громадянин-підприємець зобов'язаний зокрема, вести облік результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, а також своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших об' яв'язкових платежів: сплачувати податки та інші обов'язкові платежі порядку та в розмірах, встановлених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинність Закон України " Про податок з доходів фізичних осіб" яким у п. 22.10 ст. 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень п.9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.
Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян № 13-92 від 26.12.1992р. із змінами та доповненнями оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати які включаються до складу валових витрат (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994р. №335/94-ВР із змінами та доповненнями у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР.
Відповідно до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України_ від 21 квітня 2003р. №12 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 2003 року №64 зі змінами та доповненнями) фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати переліком статті 5 "Валові витрати" і відповідно до статті 8 "Амортизація" вказаного Закону деякими особливостями. Відповідно до ст.8 Інструкції "Амортизація" можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.
Таким чином, суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам закону рішень відповідача, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі, визнання протиправними і скасування рішень відповідача.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачене ним державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп..
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 19, 23, 71, 94, 98, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1.Позов задоволити.
2. Визнати дії Державної податкової інспекції у м.Вінниці протиправними.
3.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0018661721/0 від 21.04.2009 року та податкове повідомлення-рішення №0018671721/0 від 21.04.2009 року, прийняти на підставі висновків Акту №1008/17 від 09.04.2009 року "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємця ОСОБА_1за період з 01.07. 2007 року по 31.12.2008 року.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 01.06.09
Суддя Сторчак Володимир Юрійович