ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

31 серпня 2009 року о  16 год., 15 хв.

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-2263/09/1370

за позовом	Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахцентр-Урсус",  представник - Гриценко С.І. (довіреність від 04.03.2009 року)
до	Львівської митниці, представник - Братичак У.В. (довіреність № 30/21-15676 від 31.12.2008 року)
	Головного управління державного казначейства України у Львівській області,  за участю Прокуратури Львівської області  прокурор - Коваль Р.Р. (посвідчення № 26 від 17.02.2009 року)  представник відповідача - Стегній А.В. (довіреність № 30 від 08.01.2009 року)
про	визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації та зобов'язання повернути надмірно сплачені кошти

 

Позивач - Товариство з обмежено відповідальністю «Дахцентр-Урсус» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, Головного управління державного казначейства у Львівській області, за участю Прокуратури Львівської області про визнання нечинною картки відмови в прийнятті митної декларації та зобов'язання повернути надмірно сплачені кошти.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним здійснювалось ввезення згідно контракту купівлі-продажу партію вантажу (черепиці керамічної дахової) . Для підтвердження заявленої до оформлення митної вартості вантажу відповідачу були надані: вантажна митна декларація, зовнішньоекономічний договір з додатком, рахунок-фактура, накладна CMR, калькуляція транспортних витрат, вивізна експортна декларація. Відділом контролю митної вартості та номенклатури Львівської митниці прийнято рішення про визначення митної вартості товарів згідно якої було збільшено митну вартість по відношенню до заявленої. Оцінка відповідачем проведена за резервним методом (метод 6) в зв'язку з невідповідністю митної вартості товару інформації щодо митної вартості подібних товарів, що містяться в ціновій базі Держмитслужби України. Відповідачем прийнята картка відмови в прийняті митної декларації. В зв'язку з неможливістю прострочення термінів господарських операцій виконання який пов'язане із зазначеним вантажем, позивач був змушений подати на ці вироби митну декларацію із митною вартістю визначено відповідачем у довідці, що в подальшому призвело до надмірної сплати позивачем ввізного ПДВ на суму 1019,25 грн. та ввізного мита на суму 463 грн., всього на суму 1483,15 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, про те, що відповідачем здійснено порівняння з ціновою базою ДМСУ по рівнях митної вартості на аналогічний товар. Тобто по-перше: використання бази та застосування методу оцінки № 6 відбулось, ще до вибору методу оцінки взагалі (порушено послідовність оцінки, ч. 5 ст. 266 МКУ - кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу).

Щодо пояснень представника Львівської митниці про вимагання додаткових документів згідно повного переліку п. 11 Постанови  КМ України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» № 1766 від 20.12.2006 року, представник позивача пояснив, що згаданий п. 11 передбачає, що посадова особа митного органу робить запис про необхідність подання додаткових документів із складенням  переліку, а в частині четвертій цього пункту зазначається, які документи можуть бути подані декларантом, при цьому перелік не є вичерпним. Іншими словами, саме посадова особа має визначити які саме документи доцільно подати в кожному конкретному випадку.    

Митна вартість імпортних товарів не повинна визначатись за резервним методом, на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних  вартостей (ст. 273  МК України).

    Щодо експортної декларації слід додати, що в графі опис товару, є відсилочний напис на фактуру, в якій зазначена назва, кількість і вартість товару. Окрім того, слід зазначити, що маючи штрихкод даної декларації працівник української митниці має змогу здійснити її звірку з її електронним оригіналом, тобто мати чітку інформацію про те, чи є така декларація в базі даних митниці сусідньої держави.

Посилання Львівської митниці на згоду декларанта з митною оцінкою є некоректним виходячи з того, що ст. 264 МК України передбачає для декларанта альтернативу, або звернутися до митного органу з проханням випустити товари  у вільний обіг під гарантію банку, або сплатити податки і збори за митною вартістю, визначеною митним органом.

В додаткових пояснення представник позивача пояснив, що представник Львівської митниці  вказав в судовому засіданні про повідомлення декларанта про необхідність надання додаткових  документів  для декларування.

Пункт 13 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та надання відомостей для її підтвердження, передбачає обов'язок декларанта подати додаткові документи протягом 10 календарних днів після ознайомлення  із записом митного органу про їх надання. У разі відмови подати додаткові документи, декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотньому боці основного аркушу декларації митної вартості.

Львівською митницею при прийнятті Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон порушено ч. 5 ст. 266 МК України не мотивовано неможливість застосування кожного з наступних методів визначення митної вартості товарів з передбачених ч. 1 ст. 266 МК України.

    Представник позивача просив позов задоволити повністю.

Позиція Львівської митниці викладена в запереченні проти позову, відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, що м итна вартість товарів визначається виключно з метою сплати податків при митному оформленні. При митному оформленні товару «черепиця керамічна дахова», заявленому по ВМД від 11.12.2008 року                                    № 209060000/2008/025798 для підтвердження митної вартості позивач надав ряд документів. Посадовими особами  м/п «Новояворівськ» скерований запит № 35/86-3028 від 11.12.2008 року у відділ контролю  митної  вартості та номенклатури Львівської митниці з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару. Для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Відповідна вимога посадовою особою митниці зазначалась на декларації митної вартості, однак додаткових документів декларантом надано не було.   Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Копія платіжного доручення в іноземній валюті № 60 від 17.11.2008 року не стосувалась даної поставки товару та до уваги при визначенні митної вартості не приймалось.

На експортній декларації країни відправника від 10.12.2008                                             № 088К5361ЕХ80363302 були відсутні відмітки митниці країни відправлення та будь-яка інформація, що стосувалась би даних про кількість товару, його назви та заявленої  вартості.

На фактурі від 09.12.08 № 80010139 відсутні відмітки митниці відправлення  та митниць країн транзиту з врахуванням того,  що  місцем завантаження є Словаччина та Польща.

Відповідно до даних ПІК ДМСУ «Цінова інформація при визначенні митної вартості» рівень вартості на товар в асортименті, який був поданий до митного оформлення, а саме: «черепиця керамічна дахова: «Граніце», коричнева ангоба: причілкова права - 16 шт.; Івер гребеня Граніце Амадеус червона: нижній - 7 шт., верхній - 7 шт.; «Ярчанка» коричнева ангоба: причілкова ліва - 15  шт.; «Медітеран» золота ангоба:  рядова - 50 шт.; «Бобровка» натуральна: рядова - 2240 шт.; «Романська» натуральна: рядова - 4320 шт.; виробник «Тоndach Gleinstatten АG» на протязі 90 днів становив 0,81-3,79 дол. США за 1 шт.

Львівською митницею проведена процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст. ст. 268, 269 МК України, у ході таких консультацій митний орган та декларант здійснили  обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Після проведення консультації, посилаючись на необхідність як  найшвидшого митного оформлення товару у зв'язку з тим, що перевізник іноземець та позивачу будуть завдані матеріальні збитки за простій транспорту, відсутність  додаткових документів і неможливість надати їх у 10-денний строк, позивач наполягав на проведення митної оцінки на рівні наявної у митного органу цінової інформації 0,81 дол. США за шт. та погодився з даним рішенням шляхом вчинення запису «З митною оцінкою погоджуюсь. ОСОБА_1»

За результатами зазначених консультацій не виявилось можливим визначити митну вартість за методами № 2 чи № 3, оскільки відсутня цінова інформація на ідентичні та  подібні товари із  застосуванням положення ч.ч. 3-6 ст. 268 МК України. Також, не було  можливості визначити митну вартість за методами № 4 та № 5, оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару відповідно за методом № 5 - оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів. Відповідно митна вартість визначалась за резервним методом.

Представник відповідача просила в позові відмовити повністю.

Прокурор, заперечення Львівської митниці підтримала повністю, просила відмовити в позові повністю.

Позиція Головного управління державного казначейства у Львівській області, викладена у поясненні, проти позовних вимог заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що Головне управління державного казначейства у Львівській області, виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, що підтверджується тим, що позивач не вказує Головне управління як порушника своїх прав та не наводить причинно-наслідкового зв'язку між діями Головного управління та завданням шкоди.    

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -  

 

ВСТАНОВИВ:

  

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним Кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» № 1766 від 20.12.2006 року , КАС України.

11.12.2008 року позивачем при митному оформлені товару «черепиця  керамічна дахова», заявленому по ВМД від 11.12.2008 року № 209060000/2008/025798, для підтвердження митної вартості надано відповідачу наступні документи:

- експортну декларацію країни відправника від 10.12.2008 року                                         № 088К5361ЕХ80363302;

- зовнішньо-торгівельний контракт від 31.01.2008 року № 2/2008 з доповненням                   № 1;

- фактуру від 09.12.2008 року № 80010139 з перекладом;

- сертифікат походження товару від 09.12.2008 року № 039837/803291;

- міжнародну транспортну накладну СМR № 081210;

- акт про проведення митного огляду від 11.12.2008 року за ВМД №      209060000/2008/025798;

- декларацію митної вартості форми ДМВ-1;

- МД-1 № 2016655 від 10.12.2008 року;

- декларацію митної вартості форми ДМВ-1;

- облікову картку суб'єкта ЗЕД;

- калькуляцію транспортних витрат № 56/2008 від 10.12.2008 року.

11.12.2008 року посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості зроблено запис «Згідно повного переліку» про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із зазначенням дати 11.12.2008 року, прізвища та підпису.

11.12.2008 року, відділом контролю митної вартості та номенклатури Львівської митниці прийнято рішення (Довідка № 18/28-12953 від 11.12.2008 року) про визначення митної вартості товарів згідно (здійснення митної оцінки). Митна вартість визначена відповідно до положень ст. ст. 266 - 273 МК України, Постанови КМ України «№ 1766» за методом оцінки резервний (метод 6), цінова інформація ДМСУ (ПІК). На копії вказаного рішення міститься напис: «З митною вартістю погоджуюсь» ОСОБА_1 підпис.

12.12.2008 року Львівською митницею оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 209060000/2008/001148.

12.12.2008 року позивачем подано на ці ж вироби митну декларацію                                № 209060000/8/025851 із митною вартістю визначною згаданим рішенням (Довідка № 18/28-12953 від 11.12.2008 року).

Згідно ст. 80 МК України, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно ст. 86 МК України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.  

Згідно порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 267 МК України, подається декларація митної вартості.

Декларант для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів зобов'язаний подати зазначені в п. 7 цього ж порядку, документи.

Згідно п. 11 цього ж порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Позивачем, як декларантом, не виконано запис у декларації митної вартості «Згідно повного переліку»  про необхідність подання додаткових документів.

Додаткові документи згідно повного переліку не подані позивачем, як Львівській митниці так і суду.

Згідно п. 13 цього ж порядку, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього ж порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Згідно п. 14 цього ж порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно п. 15 цього ж порядку, у випадках, передбачених ст. 264 МК України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Згідно п. 17 цього ж порядку, рішення про визначення митної вартості товарів може бути оскаржено декларантом до митного органу вищого рівня та/або суду.

Згідно ст. 88 МК України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим же Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим же Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Згідно ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього ж Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього ж Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

 

 

Згідно ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за методами зазначеними в цій же статті.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього ж Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього ж Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього ж Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271, або обчислена відповідно до вимог ст. 272 цього ж Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього ж Кодексу.

Таким чином позовні вимоги в частині скасування рішення щодо визначення митної вартості та визнання нечинною картки відмови задоволенню не підлягають, оскільки задекларована позивачем митна вартість не відповідала ціновій інформації ДМСУ, Львівською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості (за методом 6). Таке рішення обґрунтовується тим, що за результатами консультацій не виявилось можливим визначити митну вартість за методами № 2 чи № 3, оскільки відсутня цінова інформація на ідентичні та подібні товари, та не можливо визначити митну вартість за методами № 4 та № 5, оскільки відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару та відповідно відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів.

Після проведення консультації, посилаючись на необхідність як найшвидшого митного оформлення товару у зв'язку з тим, позивач наполягав на проведення митної оцінки на рівні наявної у митного органу цінової інформації 0,81 дол. США за шт., крім цього позивач погодився із визначено митною вартістю, що підтверджується вчиненим записом «З митною оцінкою погоджуюсь. ОСОБА_1». відповідно Львівська митниця приймаючи спірне рішення та оформляючи картку відмови, діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вказана позиція узгоджується із позицією ВАС України викладеною в ухвалі від 11.11.2008 року.

Щодо позовних вимог про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки суд прийшов до висновку про правильність вищевказаних рішень про визначення митної вартості і картки відмови, крім цього, позивач погодившись з митною вартістю визначеною Львівською митницею, 12.12.2008 року подав митну декларацію на ці ж вироби з митною вартістю визначеною митним органом. Притому, позивач не звертався до Львівської митниці з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку, а сплатив податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати та витрати на правову допомогу покладають на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

 

П Р И Й Н Я В:

  

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

    Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

    У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

    3. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

    Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Постанова складена у повному обсязі 02.09.2009 року.

  

Суддя                                                                                                          Гавдик З.В.