Справа № 2-594/2007
ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА
РІШЕННЯ
Іменем України
05 лютого 2007 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого - судді Коверзнева В.О., при секретарі - Балаба О.А., з участю: позивача, представника відповідача - Березовчук М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" про зміну формулювання причини звільнення, проведення остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
третя особа - ОСОБА_2,
встановив:
15.11.2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і після уточнення заявлених вимог просив:
1) визнати неодноразове порушення законодавства про працю;
2) визнати незаконним його звільнення з 03.10.2005 року за наказом від 03.10.2006 року, змінити дату звільнення на 03.10.2006 року та формулювання причини звільнення з "Звільнений за власним бажанням" на "Звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України".
3) визнати період з 16 травня по 03 жовтня 2006 року вимушеним прогулом з вини відповідача;
4) стягнути вихідну допомогу в розмірі 4597 грн 56 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7151 грн 76 коп., заборгованість за 54 дні невикористаних відпусток в розмірі 3940 грн 77 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6203 грн 05 коп., та 3000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди;
5) зобов'язати видати довідку про заробітну плату, оформлену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1266;
6) визнати недійсним запис НОМЕР_1 у трудовій книжці;
7) зобов'язати видати належним чином оформлену трудову книжку із записом НОМЕР_3про визнання недійсними записів №НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_4 та із записом НОМЕР_5 про звільнення згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України;
8) зобов'язати видати дублікат трудової книжки без внесення до нього записів №НОМЕР_6 - НОМЕР_3 а запис НОМЕР_7 викласти в редакції: "Звільнений за власним
бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України";
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і наполягав на задоволенні.
Представник відповідача позов не визнала в повному обсязі.
Третя особа не з'явився, про час і місце розгляду справи сповіщався належним чином.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини. Позивач працював у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Наказом від 01.02.2005 року НОМЕР_8 позивачу була оголошена сувора догана та зменшено розмір часової тарифної ставки. Наказом від 10.03.2005 року НОМЕР_9 повторно оголошена сувора догана, а наказом від 24.03.2005 року НОМЕР_10 його звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором. Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 22.07.2005 року (справа № 2-3976/2005) всі зазначені накази скасовано (а.с. 32, 40).
Наказом від 22.07.2005 року НОМЕР_11 позивача повторно звільнено з роботи за розголошення комерційної таємниці з 24.03.2005 року. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 15.05.2006 року (справа № 2-184/2006) позивача поновлено на попередньої посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодовано завдану моральну шкоду (а.с. 33, 34). Вказане рішення фактично виконано 29.09.2006 року та видано наказ НОМЕР_12 про поновлення на роботі (а.с. 46).
03.10.2006 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням 03.10.2006 року, у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (а.с. 3). Наказом від 03.10.2006 року НОМЕР_13 його звільнено з роботи за власним бажанням з 03.10.2005 року, згідно ст. 38 КЗпП (а.с. 47). Наказом від 25.12.2006 року НОМЕР_14 виправлено дату звільнення позивача на 03.10.2006 року (а.с. 51), а наказом від 04.12.2006 року НОМЕР_15 визнано недійсним запис НОМЕР_4 про звільнення, у трудовій книжці.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вчинення неодноразових порушень законодавства про працю, які полягають у незаконному застосуванні до позивача дисциплінарних стягнень встановлено судовими рішеннями по інших справах, а тому вважається доведеним.
За таких обставин, у позивача були підстави вимагати звільнення з роботи у зв"язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, а останній повинен був звільнити його з роботи із зазначених у заяві підстав.
Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, передбачених ч.3 ст. 38 цього Кодексу працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.
Відповідач неправильно звільнив позивача з роботи згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням, чим позбавив його права на отримання вихідної допомоги.
Зазначене є підставою змінити у наказі від 03.10.2006 року НОМЕР_13 формулювання причини звільнення позивача з: "Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України" на "Звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України" та стягнути на його користь вихідну допомогу в розмірі 3 х ((1350.53 + 1288.98)/2)) = 3959 грн 25 коп. (а.с. 55).
Довідкою відповідача підтверджується нарахування позивачу заробітної плати за період з 16 травня по 03 жовтня 2006 року та компенсації за 46 днів невикористаних відпусток за 2004 - 2006 роки в розмірі 7965 грн 74 коп. (а.с. 54, 55, сума визначена з відрахуванням податків та інших зборів), яка в день звільнення йому не виплачена.
Позивач не спростував правильність .нарахування заробітної плати і компенсації та не надав доказів, що має право на отримання компенсації саме за 54 дні невикористаних відпусток, а тому з відповідача підлягає стягненню 7965 грн 74 коп. При цьому, відсутні підстави визнавати період з 16 травня по 03 жовтня 2006 року вимушеним прогулом.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).
Як убачається з пояснень позивача в день звільнення він не працював, а заяву про звільнення надіслав відповідачу поштою. При цьому, він не надав суду жодного доказу на підтвердження звернення до відповідача з вимогою про розрахунок. Крім того, постановою державного виконавця від 04.08.2005 року накладено арешт на грошові кошти на рахунках відповідача, в межах суми 1022234 грн 24 коп. (а.с. 59, 60), що підтверджує відсутність його вини у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем.
Таким чином позов в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 22 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266, відповідач зобов'язаний на вимогу позивача видати довідку про середню заробітну плату, форма якої визначена у Додатку 2.
Відповідач не виконав вимоги п. 22 Порядку та не видав позивачеві
належним чином оформлену довідку, а тому його слід зобов'язати видати її.
Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях визначається Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 року № 58.
Зокрема, п. 2.10 Інструкції передбачено, що в разі поновлення працівника на роботі у графі 3 трудової книжки пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлено на попередній роботі". У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі.
При наявності в трудовій книжці запису про звільнення з роботи, надалі визнаного недійсним, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису визнаного недійсним.
У трудовій книжці позивача містяться наступні записи відповідача:
НОМЕР_7. "24.04.2005. Звільнений за систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудовим договором п.3 ст. 40 КЗпП України. Нак. НОМЕР_10 від 24.03.2005"
НОМЕР_6. "22.07.2005. Запис НОМЕР_7 вважати недійсним, наступний НОМЕР_2"
НОМЕР_2. "24.03.2005. Звільнений за одноразове грубе порушення трудових обов'язків п.1 ст. 41 КЗпП України. Нак. НОМЕР_11 від 22.07.2005."
НОМЕР_1. "24.03.2005. На виконання рішення Деснянського суду від 15.05.06 поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Нак. НОМЕР_12 від 29.09.06".
НОМЕР_4. "30.06.2005. Звільнений за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України. Нак. НОМЕР_16 від 25.07.05".
Записи №НОМЕР_17, НОМЕР_18 здійснені Чернігівським міським центром зайнятості. Зокрема, запис НОМЕР_17 про початок виплати допомоги по безробіттю, та НОМЕР_18 про те, що запис НОМЕР_17 вважається недійсним.
Таким чином, всупереч Інструкції в трудовій книжці позивача відсутній запис про те, що запис НОМЕР_2 вважається недійсним, а тому записи №НОМЕР_2, 18 слід визнати недійсними. Оскільки запис НОМЕР_4 визнаний недійсним наказом відповідача, повторне визнання його недійсним судом не потребується.
Зазначене, є підставою зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача запис НОМЕР_3про визнання недійсними записів № НОМЕР_2, НОМЕР_1 НОМЕР_4 а також запис НОМЕР_5 наступного змісту: "03.10.2006. Звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України. Наказ НОМЕР_13 від 03.10.2006 року" та видати позивачу дублікат трудової книжки без внесення до нього записів №НОМЕР_6 - НОМЕР_5 а запис НОМЕР_7 викласти в тієї ж редакції, що й запис НОМЕР_5 в оригіналі трудової книжки.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
По справі доведено, що внаслідок порушення законодавства по працю позивачу завдані моральні страждання, порушено звичайний уклад життя, що вимагає додаткових зусиль для його організації.
Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину, тривалість завданих страждань і виходячи із засад розумності та виваженості вважає достатньою сатисфакцією стягнення на користь позивача 500 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 61, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 38, 44, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, п. 22 Порядку обчислення середньої заробітної плати, п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, суд
вирішив:
позов задовольнити частково. Визнати, що Відкрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" неодноразове порушувало законодавство про працю у відношенні до ОСОБА_1.
Визнати неправильним звільнення ОСОБА_1 з роботи та змінити в наказі Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" від 03.10.2006 року НОМЕР_13 формулювання причини звільнення з "Звільнений за власним бажанням" на "Звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України".
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3959 грн 25 коп., заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації за 46 днів невикористаних відпусток в розмірі 7965 грн 74 коп. та 500 грн у відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 12424 грн 99 коп.
Визнати недійсними записи №НОМЕР_2, НОМЕР_1 у трудовій книжці ОСОБА_1.
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації":
· видати ОСОБА_1 довідку про середню заробітну плату, оформлену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266;
· зробити в трудовій книжці ОСОБА_1 запис НОМЕР_3про визнання недійсними записів №НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_4 та запис НОМЕР_5 про звільнення за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України;
· видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без записів №НОМЕР_6 - НОМЕР_3 та викладенням запису НОМЕР_7 в наступній редакції: "03.10.2006. Звільнений за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю, згідно ч.3 ст. 38
КЗпП України. Наказ НОМЕР_13 від 03.10.2006 року".
Зобов'язати ОСОБА_1 надати Відкритому акціонерному товариству "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" оригінал трудової книжки для внесення записів №№ НОМЕР_3, НОМЕР_5.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" судовий збір на користь держави в розмірі 132 грн 74 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Інтернет технології та електронні комунікації" на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області 30 грн у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості в розмірі 7965 грн 74 коп. підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо вона подається в строк, встановлений для подання заяви.