ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 245, тел./факс 8(0472)32-20-72, inbox@adm.ck.court.gov.ua
Справа № 2-а-2004/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2008 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лічевецького І.О.,
при секретарі - Солоха О.В.
за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_1, третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Едельвейс» до відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Едельвейс» звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області про визнання бездіяльності неправомірною.
Позивач стверджує, що відділом державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим на виконання постанови господарського суду Черкаської області.
На підставі наведених обставин позивач просить задовольнити його вимоги, визнати бездіяльність відповідача по виконанню виконавчого листа неправомірною, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.11.2008 р. та спонукати відповідача до виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Заперечуючи проти цих доводів, відповідач послався на те, що, на його думку, виконавчий лист не можливо виконати примусово, оскільки він не містить будь-яких зобов'язальних приписів щодо боржника. Вважаючи твердження позивача, щодо порушення відділом державної виконавчої служби норм Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (N 606-XIV ) (надалі за текстом - Закон N 606-XIV), безпідставними, пояснив, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 26 зазначеного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Він стверджував, що виконавчий лист не передбачає примусового виконання, оскільки в ньому мова йдеться лише про визнання протиправними рішень та бездіяльності особи.
Представник третьої особи погодився з доводами відповідача та вважав що позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Постановою господарського суду Черкаської області від 29 березня 2007 р. у справі № 09/2082а адміністративний позов приватного підприємства «Едельвейс» задоволено частково та визнано протиправними рішення: двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради від 24 лютого 2006 р. №26-34 «Про прийняття в комунальну власність міста квартир №НОМЕР_1, №НОМЕР_2, №НОМЕР_3 будинку по пров. Щорса; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №69, протокол №3 «Про розгляд звернення директора ПМП «Едельвейс» ОСОБА_3; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №71 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_1, 3 громадянину ОСОБА_2»; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №70 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_2, 3 громадянину ОСОБА_4»; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №73 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_3громадянину ОСОБА_5»; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від НОМЕР_3 грудня 2006 р. №327 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_4 громадянину ОСОБА_6»; виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від НОМЕР_3 грудня 2006 р. №322 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_5 громадянину ОСОБА_7». В решті позовних вимог відмолено. Залишено без розгляду позовну заяву в частині визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 01.03.2007 р. про видачу ордерів 13 особам на квартири №№ 2, 3, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 24, 29, в будинку АДРЕСА_6.
Крім того, зазначеною постановою визнана протиправною бездіяльність Монастирищенської міської ради та виконавчого комітету Монастирищенської міської ради щодо ухилення від оформлення відповідно до закону 30-квартирного житлового будинку по провулку АДРЕСА_6.
На виконання постанови господарського суду Черкаської області, 27 жовтня 2008 р. господарським судом Черкаської області видано виконавчий лист № 09/2082а.
Зазначений виконавчий лист містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 19 Закону N 606-XIV для виконавчого документа, а саме: назву документа, дату видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ, дату і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження, резолютивну частину рішення, дату набрання чинності рішенням, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий лист підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Зокрема, в описовій частині виконавчого листа зазначено, «адміністративний позов приватного підприємства «Едельвейс» задовольнити частково. Визнати протиправними рішення: двадцять шостої сесії Монастирищенської міської ради від 24 лютого 2006 р. №26-34 «Про прийняття в комунальну власність міста квартир №НОМЕР_1, №НОМЕР_2, №НОМЕР_3 будинку по пров. Щорса. Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №69, протокол №3 «Про розгляд звернення директора ПМП «Едельвейс» ОСОБА_3. Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №71 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_1, 3 громадянину ОСОБА_2». Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №70 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_2, 3 громадянину ОСОБА_4». Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 23 березня 2006 р. №73 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_3громадянину ОСОБА_5». Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від НОМЕР_3 грудня 2006 р. №327 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_4 громадянину ОСОБА_6». Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від НОМЕР_3 грудня 2006 р. №322 «Про видачу ордера на квартиру АДРЕСА_5 громадянину ОСОБА_7 Визнати протиправною бездіяльність Монастирищенської міської ради та виконавчого комітету Монастирищенської міської ради щодо ухилення від оформлення відповідно до закону 30-квартирного житлового будинку по провулку АДРЕСА_6. В решті позовних вимог відмовити. Залишити без розгляду позовну заяву в частині визнання недійсними та скасування рішень виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 01.03.2007 р. про видачу ордерів 13 особам на квартири №№ 2, 3, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 16, 17, 24, 29, в будинку АДРЕСА_6.»
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання встановлено до 21 серпня 2011 р.
Постановою від 12 листопада 2008 р. старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції відмовив у відкритті виконавчого провадження. В якості підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження відповідачем, з посиланням на ст.ст. 21, 23, 26 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що даний виконавчий документ не носить зобов'язального характеру та не передбачає примусового виконання відділом ДВС.
Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що Конституція України гарантує кожному право порушити в суді будь-який позов, який стосується його прав та обов'язків. Однак «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу"» (справа Деркач та Палек проти України).
Стаття 124 Конституції України (НОМЕР_24к/96-ВР) передбачає таке: "...судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України".
З метою практичної реалізації зазначеного положення Конституції України , Законом України «Про державну виконавчу службу» (N 202/98-ВР) визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею третьою Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Таким чином, безсумнівним є те, що рішення суду має бути виконано.
Звертаючись до фактів цієї справи, суд, у світлі своєї власної оцінки документів, поділяє висновки відповідача і констатує, що виконавчий лист дійсно не містить зобов'язань боржника вчинити будь-які дії.
Далі суд бере до уваги той факт, що, приймаючи спірну постанову, державний виконавець, в якості підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, послався на 21, 23, 26 Закону № 606-XIV.
Статті 21 та 23 Закону № 606-XIV визначають строки пред'явлення виконавчих документів до виконання та регулюють дії виконавця і стягувача у разі пропуску цих строків.
Враховуючи, що виконавчий лист господарського суду №09/2082а від 21 серпня 2008 р. може бути пред'явлений до виконання до 21 серпня 2011 р., суд знаходить посилання у спірній постанові на вказані статті Закону № 606-XIV очевидно необґрунтованим.
Стаття 26 Закону № 606-XIV дійсно передбачає право державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим, аналіз положень цієї статті свідчить, що це право може бути застосоване державним виконавцем лише за наявності процедурних аспектів, пов'язаних з виконанням виконавчого документа, як то: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону № 606-XIV; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону № 606-XIV.
Суд звертає увагу, що жодної з перелічених обставин, на момент прийняття спірної постанови, не було.
Далі суд зазначає, що ні Закон № 606-XIV, ні інші нормативні акти не надають повноважень державному виконавцю самостійно визначати які з судових рішень належить виконувати в примусовому порядку, а які ні.
Як зазначалось вище, судове рішення було ухвалене господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 170 КАС України передбачено право державного виконавця звернутись до суду, який ухвалив рішення, з заявою про його роз'яснення, якщо судове рішення є незрозумілим.
Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутність у виконавчому документі посилання на порядок і спосіб виконання судового рішення не може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
У цьому контексті, суд не може погодитись з запереченнями відповідача стосовно того, що останній діяв відповідно до вимог пункту 7 частини 1 статті 26 Закону № 606-XIV, який допускає відмову у відкритті виконавчого провадження за наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження, оскільки вважає, що державний виконавець не використав всі передбачені чинним законодавством можливості для виконання судового рішення та вийшов за межі наданих йому повноважень, самостійно вирішивши питання про неможливість примусового виконання виконавчого документа.
Таким чином, суд вважає, що при прийнятті спірної постанови мало місце порушення відповідачем принципу законності встановленого статтею 19 Конституції України (НОМЕР_24к/96-ВР) , відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача стосовно визнання бездіяльності відповідача протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження є обґрунтованими.
Одночасно, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимоги позивача щодо спонукання державної виконавчої служби до виконання Закону № 606-XIV виходячи з наступного.
Досліджуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що вирішення питання про можливість примусового виконання виконавчого листа є прерогативою суду який його видав.
Така позиція суду узгоджується зі статтею першою Закону № 606-XIV, яка визначає виконавче провадження, як завершальну стадію судового провадження.
Таким чином, на думку суду, відповідач перш за все має звернутись до суду, який ухвалив судове рішення, з поданням (заявою) про роз'яснення судового рішення, встановлення способу і порядку його виконання.
Подальші дії відповідача по виконанню виконавчого листа можуть бути визначені лише після отримання від суду, який його видав, зазначеного роз'яснення.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, відповідно до частини третьої статті 94 КАС України, позивачу присуджуються судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 94, НОМЕР_19, 162, 181 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов приватного підприємства «Едельвейс» задовольнити частково.
Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області протиправною.
Постанову старшого державного виконавця ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 листопада 2008 р. скасувати.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Едельвейс» (вул. Леніна, 171, м. Монастирище, Черкаська область, ідентифікаційний код 21354767) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.О.Лічевецький
постанова складена в повному обсязі 29 грудня 2008 р.