Справа № 2-а-1551/11

ПОСТАНОВА

іменем України

01.11.2011

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді:ОСОБА_1,

при секретарі: Антонишина О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Літин адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Літинського районного суду знаходиться адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення

В позовній заяві вказано, що ОСОБА_2, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії II групи інвалідності. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок "Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії II групи інвалідності повинна виплачена одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Однак, за 2009-2011 р. посилаючись на Постанову КМУ № 562 від 12.07.2005 року відповідач виплатив допомогу на оздоровлення у розмірі по 120 гривень за кожен рік.

Дії відповідача щодо нарахування та виплати компенсації на оздоровлення в розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " є протиправними.

Відповідно до п.28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28 грудня 2007 року № 107- VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, якою передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на І Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року .№10рп//2008 (справа № 1-28/2008) даний п.28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України "Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Згідно ч.2 статті 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, редакція статті 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до прийняття змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28.12.2007 р. № 107 - VI відновлена.

Розмір мінімальної зарплати для обчислення компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю визначається на момент її виплати ( ч.7 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " № 9 від 1.11.1996 р. судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти державного чи іншого органу (в т.ч. постанови КМУ) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено ,що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Компенсації, право на які передбачено законом, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст..48 Конституції України ), звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, розмір компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю позивачу повинна бути виплачена згідно ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до чинної ч.5 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" компенсація за шкоду заподіяну здоров"ю виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

В своїй позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною відмову управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації, щодо невиплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат та зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням показника мінімальної заробітної плати, яка склалась на момент виплати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просить розглядати справу в його відсутність, надав заперечення проти позову, де вказав, що заперечує проти позову тому, що згідно абзацу першого ч.1 ст.48 закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати. Проте у відповідності до ст..62 вищезазначеного Закону, його застосування проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" управлінням праці та соціального захисту населення позивачу нарахована і виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок встановлення інвалідності III групи в сумі 189,60 грн..

Ст. 63 закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена норма, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів дохідної частини Державного бюджету України.

В 2007-2010 роках Законами України "Про державний бюджет України" надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від прожиткового мінімуму в абсолютних сумах і в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи суд оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позов підлягає задоволенню. Суд прийшов до такого висновку тому що, ОСОБА_2, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії II групи інвалідності. Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок "Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії II групи інвалідності повинна виплачена одноразова компенсація за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Дії відповідача щодо нарахування та виплати компенсації на оздоровлення в розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " є протиправними.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836, щодо визначення розмірів виплат позивачу одноразової компенсації, суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. встановлено конкретні розміри одноразової компенсації в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір одноразової компенсації як величину кратну мінімальній заробітній платі.

При нарахуванні компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю відповідач не взяв до уваги принцип пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, відповідно до якого постанова Кабінету Міністрів України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суперечить вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до п.28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28 грудня 2007 року № 107- VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, якою передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на І Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року .№10рп//2008 (справа № 1-28/2008) даний п.28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України "Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Згідно ч.2 статті 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, редакція статті 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до прийняття змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28.12.2007 р. № 107 - VI відновлена.

Розмір мінімальної зарплати для обчислення компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю визначається на момент її виплати ( ч.7 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя " № 9 від 1.11.1996 р. судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти державного чи іншого органу (в т.ч. постанови КМУ) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено ,що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Компенсації, право на які передбачено законом, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст..48 Конституції України ), звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Крім того згідно ст. 67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” конкретні розміри компенсацій підвищуються КМУ відповідно до зростання.

Враховуючи викладене, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, розмір компенсації за шкоду заподіяну здоров"ю позивачу повинна бути виплачена згідно ст..48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до чинної ч.5 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" компенсація за шкоду заподіяну здоров"ю виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 21, 22, 24, 46, 48, 50,56, 113 Конституції України ст. ст. 18, 104, 105,106, 162 КАС, ст.49, 50, ч.4, ст..54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовільнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації Вінницької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 разової грошової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на оздоровлення за 2008-2011 р. неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Літинської районної державної адміністрації Вінницької області зробити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 одноразову компенсацію на оздоровлення за 2009-2011 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст.. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням показника мінімальної заробітної плати, яка склалась на момент встановлення інвалідності, з урахуванням частково виплаченої компенсації.

Постанова може бути оскаржене на протязі 10 днів після проголошення до Вінницького Апеляційного Адміністративного суду через Літинський районний суд.

Суддя: Кащук А. С.,