Справа № 1-89\09

В И Р О К

Іменем   України

12 червня 2009  року                                                            Личаківський районний суд  м. Львова

в складі: головуючого -                             Лакомської Ж.І.

               при секретарі -                               Кириченко О.М.

               з участю прокурора -                 Шубін І.О.

       захисника -                                   ОСОБА_1

       потерпілого -                 ОСОБА_2

       законного представника потерпілого -     ОСОБА_3

       підсудного -                 ОСОБА_4

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого у АДРЕСА_1  

за ст. 186 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4 30.07.2008р. близько 17.00 год., знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_2, а саме мобільний телефон марки „Нокіа-6233” зі стартовим пакетом загальною вартістю 1643 грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 виннність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України заперечив та показав, що 30.07.2008р. близько 17.00 год. він разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 сидів на лавочці неподалік свого будинку АДРЕСА_3 До них підійшов потерпілий ОСОБА_2, присів на лавочку та почав слухати музику на своєму мобільному телефоні. Побачивши це, попросив у потерпілого на декілька днів телефон у користування. Той погодився й витягнув із нього свій стартовий пакет, після чого вставив у телефон свій стартовий пакет й пообіцяв повернути телефон за декілька днів. Того ж дня він поїхав додому до своєї дівчини ОСОБА_6, там посварився із нею, через що розбив мобільний телефон. Оскільки телефон поламався, наступного дня він продав його на радіоринку на вул. ОСОБА_7 за 100 грн., а потерпілому повідомив, що його телефон зламався, та пообіцяв через декілька днів відкупити йому телефон або повернути гроші. Однак 11.08.2008р. він був зупинений дільничним інспектором міліції з приводу пограбування потерпілого ОСОБА_4 Ствердив, що наданий час відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.                        

Не зважаючи на заперечення підсудним ОСОБА_4 своєї вини у пограбуванні потерпілого ОСОБА_2, його винність у скоєному повністю стверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.

    Як вбачається із показів потерпілого ОСОБА_2 , даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (а.с. 18), 30.07.2008р. близько 17.00 год. він знаходився біля АДРЕСА_4 де грав ігри на свому мобільному телефоні марки „Нокіа-6233”. З під’їзду будинку вийшов підсудний ОСОБА_4, запитав у нього, що він тут робить, після чого штовхнув його рукою в плече й вихопив з рук вказаний мобільний телефон разом із стартовим пакетом „Київстар”, потім з місця події втік. Після цього він двічі зустрічався із підсудним з проханням віддати йому мобільний телефон, однак той віддав йому лише стартовий пакет. Тоді він про подію злочину розповів свої матері ОСОБА_3, з якою вони разом ходили до підсудного, однак той відмовився повернути йому телефон. Шкода йому була відшкодована лише після звернення його із заявою про злочин в органи міліції.

    Із показів законного представника потерпілого ОСОБА_3 , даних у судовому засіданні та на досудовому слідстві (а.с. 16), вбачається, що 03.08.2008р. її неповнолітній син розповів їй про подію злочину, що мала місце 30.07.2008р., обставини, про які він їй повідомив, відповідають його показам на досудовому слідстві. Крім того, законний представник потерпілого ОСОБА_3 показала, що того ж дня 03.08.2008р. вона разом із сином ходили до сестри підсудного ОСОБА_8, яка проживає, АДРЕСА_5 з проханням повернути телефон потерпілому, у під’їзді були зустріли підсудного ОСОБА_4, який повідомив, що не брав у потерпілого ніякого телефону.

    Згідно показів свідка ОСОБА_6 , даних на досудовому слідстві (а.с. 33), оголошених й перевірених у судовому засіданні, підсудний, перебуваючи у її квартирі в період липень-серпень 2008р., жодного разу не мав при собі мобільного телефону марки „Нокіа-6233” та не розбивав такий у її квартирі .

Як вбачається із протоколів ставки віч-на-віч між потерпілим ОСОБА_2 та підсудним ОСОБА_4 , потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_5 (а.с. 20-22, 56) , в ході проведення цієї слідчої дії її учасники підтвердили раніше дані покази .

Із протоколу відтворення обстановки й обставин події від 18.08.2008р. (а.с.30) вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 на місці події показав про обставини вчиненого відносно нього злочину.

Таким чином, суд вважає доведеною винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна. Його дії кваліфіковані вірно за ч.1 ст.186 КК України.

Висновків суду щодо доведеності винуватості підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, не спростовують його заперечення проти висунутого звинувачення. Його показання та показання свідка ОСОБА_5, який перебуває із підсуднім в дружніх відносинах, про обставини події злочину суд розцінює як спосіб уникнути підсудним відповідальності за скоєне. Крім того, такі показання не є послідовними, оскільки, зокрема, свідок ОСОБА_6 заперечила ту обставину, що підсудний, перебуваючи у її квартирі в період липень-серпень 2008р., мав при собі мобільний телефон марки „Нокіа-6233”, який розбив у її квартирі. Винуватість підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується послідовними, логічними, та такими, що не містять суперечностей, показаннями потерпілого ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_3, даними у судовому засіданні, та показами свідка ОСОБА_6, даними на досудовому слідстві та оголошеними у судовому засіданні.  

Обираючи підсудному покарання, суд враховує дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий (а.с.37), вчинений ним злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансері не перебуває (а.с.38-39), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.40), а також пом’якшуючі покарання обставини – добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Обтяжуючі покарання обставини відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід обрати покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 186 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, та обрати йому покарання у вигляді штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

          Суддя                                                                                                      Лакомська Ж.І.