Копія

Справа № 22-67 2007                                          Головуючий у 1 інстанції - Чельннк О.І.

Категорія-21                                                                              Доповідач- Бубличенко В.П.

УХВАЛА Іменем  України

31 січня 2007  року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді    -  Бубличенко В.П.

суддів                           -  Голованя A.M.

Сукач Т.О.

при секретарі               -   Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 серпня 2006 року і

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2006 року ОСОБА_1 пред'явив позов до відділення у м.Кіровограді виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, треті особи - відкрите акціонерне товариство „Кіровоградський ливарний завод" та управляння Пенсійного фонду України в м.Кіровограді, в якому просив стягнути з відповідача на його (позивача) користь суму недонарахованого відшкодування втраченого заробітку в розмірі 32119,71 грн., та зобов'язати відповідача призначити йому щомісячну компенсацію втраченого заробітку в розмірі 1641,36 грн., починаючи з 1 січня 2006 року.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що працював вибивальником лиття цеху № 2 Кіровоградського чавуноливарного заводу і 29 червня 1983 року отримав травму на виробництві, внаслідок якої втратив 60% працездатності і визнаний інвалідом спочатку третьої, а потім другої групи довічно.

Позивач вважає, що відповідачем неправильно розрахований розмір його середньої заробітної плати при призначенні виплати компенсації втраченого заробітку, а також безпідставно не проводився її перерахунок в зв'язку із підвищенням розміру мінімальної заробітної плати та зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

Ухвалою від 11 травня 2006 року суд притягнув до участі у справі співвідповідачем ВАТ „Кіровоградський ливарний завод".

У серпні 2006 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 43653,33 грн. заборгованості по виплаті відшкодування втраченого заробітку станом на 1 серпня 2006 року, та зобов'язати відповідача, починаючи з 1 серпня 2006 року, призначити та виплачувати щомісячну компенсацію в розмірі 1853,86 грн., підвищивши її на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати в галузях народного господарства за 2005 рік.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 серпня 2006 року позов залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті спору. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом фактичних обставин справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_2., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для його скасування.

Судом встановлено, що після нещасного випадку на виробництві і встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності він отримував відшкодування втраченого заробітку на підприємстві.

Суд обгрунтовано послався в рішенні на прикінцеві положення (ч.2 ст.7) Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно з якими Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, а також на Інструкцію про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім'ї' на страхову виплату, затверджену постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 10.

Зазначена Інструкція передбачає перелік документів, які повинна містити особова справа потерпілого від нещасного випадку. Одним із таких документів є довідка про розмір втраченого заробітку, правильність якої позивачем не була оспорена. 23 травня 2001 року ОСОБА_1подав відповідачеві заяву, в якій просив продовжити йому страхові виплати відповідно до особової справи, переданої до Фонду. Згідно з довідкою ВАТ „Кіровоградський ливарний завод" станом на 1 квітня 2001 року сума відшкодування втраченого позивачем заробітку складає 84,08 грн. Передбачених законом підстав для перерахування розміру втраченого заробітку позивачеві на час передання Фонду його особової справи не було.

Таке перерахування відповідач здійснював в подальшому відповідно до ст.29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" при зростанні у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Зокрема, згідно з постановою Фонду про призначення перерахованої страхової виплати станом на 1 березня 2006 року розмір щомісячної страхової виплати складає 139,02 грн.

Будь-яких вимог то ВАТ „Кіровоградський ливарний завод" позивач у даній справі не пред'являв.

Суд правильно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам і ухвалив законне та обгрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29 серпня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з 31 січня 2007 року.