Справа № 2-230/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2009 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Піддубного І.А.
при секретарі Кравченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,
ВСТАНОВИВ:
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (далі по тексту позивач) у грудні 2008 року звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 625 грн. 80 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач у позові та в заяві про зміну підстав позову, а також представник позивача у судовому засіданні посилаються на те, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину його померлої 02.12.2007 року матері ОСОБА_2. Станом на 31.12.2008 року за відповідачем числиться заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 625 грн. 80 коп. Позивач до відповідача про добровільну сплату ним заборгованості не звертався, просить суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 625 грн. 80 коп.
Крім цього представник позивача просить стягнути з відповідача на свою користь усі витрати, пов’язані з розглядом цієї справи.
Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі і надав суду письмові заперечення на позов. В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на те, що він по даній справі не може виступати як відповідач, так як між ним і позивачем договір про постачання теплової енергії (центральне теплопостачання) АДРЕСА_2 був укладений тільки 01.11.08 р., послуги з теплопостачання згідно цього договору сплачувалися ним регулярно і в повному обсязі. Заборгованість в сумі 501,39 грн., а не та, що вказана в позові, бо відповідачем сплачено у листопаді 2008 року 124,41 грн., які не були враховані при подачі позову до суду, склалася за період з січня по квітень 2008 року після смерті матері відповідача, коли вказана квартира ще йому не належала, в ній він не проживав, не користувався послугами позивача і не мав наміру їх отримувати. Позивач в грудні 2007 року був повідомлений про смерть матері відповідача, але продовжував надсилати на адресу померлої квитанції про сплату за послуги, які та вже не отримувала. У відповідності до вимог статті 608 ЦК України з обов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Відповідач вважає позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж безпідставним, просить у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши показання сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Згідно ч.3 ст.10, ст.31 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У відповідності з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що звернувшись з позовом до суду позивач вказав, що відповідач має заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 625 грн. 80 коп. Вказавши цю суму боргу, позивач свої вимоги до відповідача не обґрунтував, чому саме відповідач повинен сплачувати за ті послуги позивача, які він не отримував.
Суд бере до уваги заперечення відповідача про можливість сплати послуг тільки при укладенні відповідного договору і покладенням на нього відповідальності по оплаті у відповідності з цим договором. Так згідно вимог абзацу чотирнадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно ч. 1 ст. 19 вищевказаного закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно роз’яснення міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України щодо укладення договору на надання житлово-комунальних послуг від 01.10.06 року, відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Судом достовірно встановлено відсутність будь-яких правовідносин між позивачем та відповідачем по наданню та одержанню послуг з теплопостачання, а отже і наявності законної відповідальності за їх порушення.
Суд не бере до уваги посилання позивача на вимоги ч. 4 ст. 1283 ЦК України щодо охорони спадкового майна як такі, що ніякого відношення до предмету позову не мають і не можуть бути враховані при винесенні рішення судом.
Таким чином, позивачем у відповідності з вимогами статей 10, 11, 15, 60 ЦПК України, не надано законних та обґрунтованих доказів, які б підтверджували ті обставини та правовідносини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Керуючись ст.. 608 ЦК України, ст..ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст..ст. 1, 13, 16, розділами V - VI - VII Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: І.А.Піддубний.