Справа №2-268
2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2009 року
Першотравневий районний суд м.Чернівці в складі головуючого судді Іщенка І.В. при секретарі Калініченко С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, Державного казначейства України в особі Чернівецького обласного управління Державного казначейства в Чернівецькій області про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди. Посилається в позові на те, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 02 березня 2006 року було визнано за ним право власності на автомобіль марки „Фольксваген-Пассат”, 1997 року випуску, який було отримано як гуманітарну допомогу для його діда ОСОБА_2 Відповідно до договору дарування від 14 березня 2005 року. А також було зобов”язано головне управління праці та соціального захисту населення усунути перешкоди у користуванні автомобілем, шляхом видачі транспортного засобу та реєстраційних документів на нього. Однак на протязі 2 років дане рішення не виконане, чим на думку позивача завдано йому моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 грн. Просить стягнути дані кошти з головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали повністю , надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Просили позов задовольнити.
Представники відповідача головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації Півень Ю.Й. та Диякон М.Ф. позов не визнали в повному обсязі. В своїх поясненнях та письмових запереченнях вказали на відсутність з їх сторони порушень прав та законних інтересів позивача. Просили в позові відмовити.
Представник відповідача Чернівецького обласного Державного казначейства України Шпак М.І. в судовому засіданні заперечував щодо позову, та вказав, що на його думку Держказначейство України не має відношення до даної справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди. Посилається в позові на те, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 02 березня 2006 року було визнано за ним право власності на автомобіль марки „Фольксваген-Пассат”, 1997 року випуску, який було отримано як гуманітарну допомогу для його діда ОСОБА_2 Відповідно до договору дарування від 14 березня 2005 року. А також було зобов”язано головне управління праці та соціального захисту населення усунути перешкоди у користуванні автомобілем, шляхом видачі транспортного засобу та реєстраційних документів на нього. Однак на протязі 2 років дане рішення не виконане, чим на думку позивача завдано йому моральну шкоду, яку він оцінює в 50000 грн.
Ч астиною 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України визначено: „ Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідач не приймав ніяких неправомірних рішень діями чи бездіяльністю, не створював ніяких перешкод у визнанні гуманітарною допомогою, митному оформленню, користуванні автомобіля „Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1, який громадянином Німеччини ОСОБА_5 був запропонований Головному управлінню отримати як гуманітарну допомогу для передачі інваліду 1-ї групи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2.
Позивач у своєму позові не зазначив ні одного факту та не надав жодного доказу, які би підтверджували, що Головне управління праці та соціального захисту населення завдали йому моральної шкоди.
Відповідно п. п. 1; 2; 4; абз. 1 п. 5; п. 6; 11; 13; 16; 18; 21; 28; 29; ЗО; 34; 35; 37 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями" № 999 від 08 вересня 1997р. ОСОБА_2 на підставі довідки МСЕК 10/9 від 10.01.05р. Головним управлінням був взятий на чергу на безоплатне забезпечення автомобілем з ручним керуванням, у межах фондів, виділених Міністерством праці та соціальної політики, на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі за порядковим № 390.
17 лютого 2006р. у відповідності до п. 42 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями" № 999 від 08 вересня 1997р. ОСОБА_2 звернувся з заявою про надання
йому довідки про перебування на обліку для забезпечення автомобіля,отримання автомобіля, як гуманітарна допомога.
Частиною 5 ст. 1 Закону України „ Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999р. - отримувачі гуманітарної допомоги-такі юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги в даному випадку Головне Управління, яке документально проводить митне оформлення ввезеного гуманітарного автомобіля, а набувачі гуманітарної допомоги фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 ст. 1 Закону України „ Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999р., громадянин Німеччини ОСОБА_5 14 березня 2005р. у рамках гуманітарної допомоги звернувся з пропозицією на підставі дарчі-заяви надати Управлінню праці та соціального захисту у Чернівецькій області, вул. Головна 245 м. Чернівці легковий автомобіль ОСОБА_2, „Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1 номер технічного паспорта BN НОМЕР_2 як гуманітарну допомогу ветерану II світової війни, інваліду 1 групи, панові НОМЕР_2, народж. ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_1, пана ОСОБА_6, паспорт України № AT НОМЕР_3 уповноважив до доставки цього транспортного засобу до України.
Статтею 3 Закону України „ Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999р., визначено: „підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання.
Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.
Так, 31 березня 2005р. громадянин ОСОБА_2 звернувся з заявою подати на комісію з питань гуманітарної допомоги при обласній державній адміністрації та Кабінеті Міністрів України документи на визначення подарованого йому автомобіля „Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1 як гуманітарну допомогу на підставі Закону України „Про гуманітарну допомогу" з зазначенням того, що в разі невизнання комісією з питань гуманітарної допомоги при KM України автомобіль як гуманітарною зобов'язується сплатити витрати на його розмитнення. Головне управління дало згоду на отримання від донора автомобіля для ОСОБА_2.
25 червня 2005р. на виконання вимог п. п. 12; 42 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.97 № 999 Головне управління, звернулося до начальника Вадул-Сіретської митниці з листом ( вих. № 1895 ) про продовження терміну зберігання легкового автомобіля „Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1 на один місяць згідно до ст. 108 Митного кодексу України.
Протоколом Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 07 липня 2008р. № 26/ГД-2628/К визнано, що автомобіль „„Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1, як гуманітарну допомогу для інваліда 1 групи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2.
20 липня 2005р. адвокат ОСОБА_7 в Головне управління, після прийняття рішення Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 07 липня 2008р. № 26/ГД- 2628 про те, що автомобіль „Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1 визнаний як гуманітарна допомога для інваліда 1 групи Великої Вітчизняної війни. ОСОБА_2 надав довідку, в якій зазначив, що ОСОБА_2 помер та подав запит, в якому просить роз'яснити чи має право онук ОСОБА_1 переоформити зазначений автомобіль на себе.
2 березня 2006р. Апеляційний суд Чернівецької області позов ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації за участю третьої особи Вадул-Сіретської митниці про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Судом визнано право власності ОСОБА_1 на автомобіль Фольцваген Пасат. Судом зобов'язане Головне управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації урувдути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні автомобіля Фольцваген Пасат шляхом видачі транспортного засобу та реєстраційних документів.
27 липня 2005р. ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Садгірського районного суду м. Чернівці про визнання права власності та усунення перешкол у користуванні майном.
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначив, що 13 травня 2005р. його дідусь ОСОБА_2 помер і в зв'язку з цим висунув вимоги визнати право власності на автомобіль „Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1, який громадянином Німеччини ОСОБА_5 був запропонований Головному управлінню отримати як гуманітарну допомогу для передачі інваліду 1-ї групи Великої Вітчизняної війни ОСОБА_2 та зоб'язати Головне управління праці та соціального захисту населення в Чернівецькій області усунути перешкоди у користуванні належним його дідусеві автомобіля шляхом видачі вказаного транспортного засобу та реєстраційних документів йому як власнику для подальшої його державної реєстрації.
27 жовтня 2005р. ОСОБА_1 звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці з додатковими позовними вимогами звільнити його від сплати митних зборів за зберігання на складі митного органу автомобіля„Фольксваген Пасат", 1997 року випуску, об'єм двигуна 1781 см. куб., № НОМЕР_1, оскільки таке рішення було прийнято без його згоди.
30 листопада 2005р. рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці в позовних вимогах ОСОБА_1 повністю було відмовлено.
ОСОБА_1 з рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці не погодився і 08 грудня 2005р. звернувся до Апеляційного суду Чернівецької області про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовільнити.
В червні 2006р. позивач ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Глибоцького районного суду Чернівецької області з позовною заявою до Вадул-Сіретської митниці з вимогою винести рішення, яким витребувати автомобіль Фольксваген Пасат та реєстраційні документи з незаконного володіння Вадул-Сіретської митниці та передати його Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації для подальшої передачі ОСОБА_1.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2006р., встановлено, що в позові ОСОБА_1 до Вадул-Сіретської митниці та третьої особи - Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про витребування майна їз чужого незаконного володіння відмовлено.
Відповідно до ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей реалізації, ступеня вини особи яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, справедливості.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, їх характер і тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Разом з тим згідно ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач по справі ОСОБА_1 не довів, що діями головного управління праці та соціального захисту населення йому заподіяна моральна шкода.
З тесту позовної заяви та з пояснень самого позивача не вбачається в чому виражена моральна шкода, а також які саме наслідки настали для позивача та як він від цього постраждав.
Також згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. Зі змінами та доповненнями “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової шкоди) вказано, що моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв”язку з ушкодженням здоров”я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв”язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв”язків через неможливість продовження активного громадського життя.
Суд не вбачає в діях посадових осіб головного управління праці та соціального захисту населення порушення прав ОСОБА_1, що могли призвести до настання негативних наслідків. А також суд не вбачає , що діями відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду.
Разом з тим згідно ухвали Першотравневого районного суду м.Чернівці від 04 червня 2009 року було закрито провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Вадул-Сіретської митниці про стягнення моральної шкоди у зв”язку з відмовою від позову. Держказначейство України в особі Чернівецького обласного управління Держказначейства України було залучено до справи як співвідповідач.
Судом також встановлено, що в діями Державного казначейств України не заподіяно моральної шкоди позивачу по справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.23, ЦК України, ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, Державного казначейства України в особі Чернівецького обласного управління Державного казначейства в Чернівецькій області про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя_______________________________ Іщенко І.В.