№ 2-3228-09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

13 серпня 2009 р.                             м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого суддя Жупанової І.Б. при секретарі Багіній І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, я якому зазначила, що вона перебуває в шлюбі з відповідачем, від якого в них є донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до повноліття якої з відповідача за рішенням суду стягувалися аліменти на її утримання.

В теперішній час донька навчається на 1 курсі бюджетної денної форми навчання в Запорізькому торговому коледжі, в зв’язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач в добровільному порядку не надає.

Просить стягнути з відповідача на утримання повнолітньої доньки на час її навчання аліменти в розмірі 500 грн. щомісяця.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, змінила його розмір, просить стягувати по ј частці усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця.

Вважає, що відповідач в змозі надавати таку матеріальну допомогу, бо, незважаючи, що він є інвалідом, але з робочою групою, може працевлаштуватися і отримувати додатково до пенсії дохід. Вважає, що витрат він не несе, бо за квартиру не платить, про що свідчить утворена велика заборгованість, отже може допомагати дитині.

Донька проживає разом з нею, вона самотужки утримує її, має дохід 950 грн заробітної плати, та 400 грн стипендії доньки, вона вимушена нести витрати на утримання житла, в якому мешкає і її повнолітній син, але участі в утриманні житла не приймає, оскільки заощаджує кошти на весілля.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов змінила, просить стягнути кошти на утримання доньки на час навчання не в твердій грошовій сумі, а в розмірі ј частини всіх видів доходу щомісяця.

Співпозивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що навчається на першому курсі Запорізького торгового коледжу, отримує 400 грн стипендії, якої їй не вистачає, батько іноді гроші дає, але вона бажає отримувати їх за рішенням суду.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він є інвалідом другої групи, отримує 756 грн пенсії, не працює, бо страждає на епілепсію, працевлаштуватися не може, спробував працювати сторожем, але стався приступ епілепсії і йому відмовили в наданні роботи. Свою пенсію вимушений витрачати на ліки, мешкає разом з батьками-пенсіонерами, бо свою квартиру вимушений здати квартирантам, які виплачують його борг за комунальні платежі близько 3500 грн. Коли вільні гроші залишаються, то добровільно віддає їх доньці, за рішенням суду не в змозі платити аліменти, бо не матиме коштів на лікування.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно з ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засіданні позивачами не було надано суду переконливих доказів того, що ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги у зв’язку з навчанням, а також, що відповідач може надавати матеріальну допомогу. З пояснень ОСОБА_1 в суді випливає, що витрати на навчання доньки в технікумі складають близько 300 грн., інші витрати на неї пов’язані з необхідністю купувати одяг, платити комунальні послуги. Ці обставини ОСОБА_2 не заперечила, пояснивши, що отримує стипендію 400  грн.

Вказані обставини не заперечувались сторонами і іншими доказами не перевірялись.

Згідно довідки, наданої суду позивачкою, її середньомісячний заробіток сягає 1192 грн. (7152,08:6), а, враховуючи стипендію доньки 400 грн., середньомісячний дохід сім’ї , без врахування доходу повнолітнього сина, становить 796 грн. [(1192+400):2].

Згідно довідки МСЕК відповідач є інвалідом 2 групи, може бути придатний до праці, за умови створення спеціальних умов за індивідуальним графіком.

Згідно копії трудової книжки відповідач не працює.

Згідно довідки державної податкової інспекції він не є підприємцем, засновником будь-якої юридичної особи.

Згідно довідки УПФ відповідач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 766,59 грн.

Оцінюючи наведені докази в сукупності з загальновідомими, як то - економічною кризою в країні, в умовах якої працевлаштування відповідача з вказаними умовами та обмеженнями є проблематичним, суд вважає, що відповідач довів переконливими доказами суду ту обставину, що він не може надавати матеріальну допомогу доньці, а позивачки доказів протилежного суду не надали, докази відповідача не спростували, тому суд в позові відмовляє.

Керуючись ст. ст. 10, 59-61, 81, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 199, 200 СК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: