ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-2896/09-1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання Жарській І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
ДТГО «Львівська залізниця» звернулося в суд з позовною заявою до ДПІ у м. Рівне та просить , з підстав наведених у позові , визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2009 року № 0000631742/0-17-123 в частині донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 26423,43 грн., що виник у зв'язку з не оподаткуванням сум надбавок за роз'їзний характер робіт.
Згідно доповнення № НПЕ-10/162 від 01.07.2009 року до позовної заяви позивач просить визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0000631742/1/17-123 від 15.04.2009 року та № 0000631742/2/17-123 від 19.06.2009 року .
В судовому засіданні представник позивачаОСОБА_1 надав суду усні пояснення аналогічні тим , що викладені в позовній заяві , доповненні та додаткових поясненнях до позовної заяви , просив позов задовольнити .
Відповідач - ДПІ у м. Рівне з підстав викладених у запереченні на позовну заяву від 24.07.2009 року просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю .Зокрема , відповідач вважає , що Відокремленим підрозділом «Колійна машинна станція № 123» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» не включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників сум доходів у вигляді надбавок за роз'їзний (пересувний) характер робіт в липні, серпні 2007 року , що призвело до не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 8807,81 грн. .
В судовому засіданні 27.07.2009 року представники відповідачаОСОБА_2 та ОСОБА_3проти позову заперечили , навівши пояснення та доводи аналогічні тим , що викладенні в запереченні на позовну заяву , просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю .
Згідно поданого клопотання ( вх. № 28071 від 21.08.2009 року в Львівському окружному адміністративному суді) ДПІ у м. Рівне просило подальший розгляд даної справи провести без участі їхнього представника .
Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності , заслухавши в судовому засіданні пояснення та заперечення представників сторін суд приходить до переконання , що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного :
Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено виїзну планову документальну перевірку відокремленого підрозділу без права юридичної особи «Колійна машинна станція № 123» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» , з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року .
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 26.02.2009 року № 170/23-100/01070907 в якому , зокрема зафіксовано порушення пп. «а» п.19.2 ст.19 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого виник недобір до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 8807,81 грн. , внаслідок не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників сум доходів у вигляді надбавок за роз'їзний характер робіт .
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000631742/0-17-123 від 12.03.2009 року , яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 26918,43 грн. , з яких 8972,81 грн. основний платіж ( 8807,81грн. не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівників сум доходів у вигляді надбавок за роз'їзний характер робіт) та 17945,62 грн. штрафні санкції .
Після оскарження позивачем спірного рішення податкового органу в адміністративному порядку ДПІ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення №№ 0000631742/1/17-123 від 15.04.2009 року та № 0000631742/2/17-123 від 19.06.2009 року .
Судом встановлено , що згідно п. 19.2 а ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до абзацу 3 п. 1.1. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном заробітна плата розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму.
Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які здійснюються поза установленими вказаними актами норми.
В пункті 1.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 року № 5, визначено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати (п. 2.1. розділу 2 Інструкції); фонду додаткової заробітної плати (п. 2. 2. розділ 2 Інструкції); інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п. 2. 3. розділ 2 Інструкції).
Разом з тим в пункті 3.16. розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати визначено, що до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» встановлено, що надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких має роз'їзний характер встановлюється у розмірах, передбачених Колективним договором або за погодженням із замовником і не можуть перевищувати граничні норми витрат, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном». А для працівників, робота яких проводиться постійно в дорозі або має роз'їзний характер за межами України граничний розмір надбавок не повинен перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, встановлених для відряджень за кордон.
В пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року зазначено, що витрати на проїзд до місця проживання і назад, а також на найом житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном»;
Норми відшкодування витрат для відряджень установлені постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» лише у вигляді добових.
Таким чином , надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.
Згідно із загальними положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордоном, затвердженої наказом Міністерства фінансів № 59 від 13.03.1998 року, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 року «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном», а витрати на проїзд та проживання відшкодовуються лише за наявності підтверджуючих документів, що передбачено і в Постанові Кабінету Міністрів України № 490 від 31.03.1999 року.
Аналізуючи вищенаведені норми закону та підзаконних нормативно-правових актів суд приходить до висновку , що якщо робота працівника носить роз'їзний характер, його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням. При цьому, виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю сутністю до виплати добових відрядженому і відповідно до п. п. 4.3.2. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не відноситься до складу доходів фізичних осіб, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Згідно п.п 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.
Також в абзаці другому розділу "загальні положення" "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 зазначено , що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має розїздний (пересувний) характер не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором , трудовим договором (контрактом) між працівником і власником.
Державна податкова адміністрація України листом № 1925/6/17-3116 від 04.03. 2005 р. роз'яснила, що лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон" та Інструкцією не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.
Таким чином суд прийшов до висновку , що позовні вимоги слід задовольнити та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0000631742/0-17-123 від 12.03.2009 року, № 0000631742/1/17-123 від 15.04.2009 року та № 0000631742/2/17-123 від 19.06.2009 року в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 26423,43 грн. , з яких 8807,81 грн. основний платіж та 17615,62 грн. штрафні санкції .
Керуючись ст.ст.7-14,18,19,143,146,158,160,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати протиправними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000631742/0-17-123 від 12.03.2009 року, № 0000631742/1/17-123 від 15.04.2009 року та № 0000631742/2/17-123 від 19.06.2009 року в частині визначення Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 26423,43 грн. ( з яких основний платіж - 8807,81 грн., штрафні санкції -17615,62 грн. ) .
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 28.08.2009 року
Суддя Запотічний І.І.