ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2009 р. Справа № 2а-3541/09/2370
12 год. 20 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кульчицького С.О.,
при секретарі судового засідання - Руденко Ю.В.,
за участю:
прокурора - Кондри Г.О.,
представника позивача - Савчука Р.А. (за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Смілянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Смілянський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в м. Сміла з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 1012 грн. 66 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. за № 64/8663 зобов'язаний вчасно та в повному обсязі здійснювати сплату страхових внесків. Відповідач свій обов'язок не виконував належним чином, внаслідок чого йому було нараховано штрафні санкції та пеню у сумі 1012 грн. 66 коп.
В судовому засіданні прокурор звернувся із заявою про зменшення суми позовних вимог, у зв'язку із сплатою відповідачем 283 грн. 73 коп. та просив стягнути з відповідача борг у сумі 728 грн. 93 коп. Представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заявлених змін.
Відповідач заперечень проти позову не надав, в судове засідання не з'явився та не направив представника, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи в установленому порядку.
Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, не повідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Смілянської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1 року за НОМЕР_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В00 НОМЕР_3.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за НОМЕР_4, а тому відповідно до підпункту 6 пункту 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно узгодженого розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідачем за жовтень 2008 року нараховано страхові внески в сумі 633 грн. 60 коп., за листопад 2008 року - 633 грн. 66 коп., строки сплати яких настали відповідно 20 числа наступного за вказаним в розрахунку місяця. Зобов'язання по сплаті страхових внесків відповідач виконав частково, сплативши 309 грн. 06 коп. страхових внесків. Таким чином борг відповідача до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла зі сплати страхових внесків становить 958 грн. 14 коп.
Крім того за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV до відповідача застосовано фінансову санкцію та нараховано пеню, про що винесено рішення № 26 від 04.02.2009 року на суму 54 грн. 52 коп., з яких: 41 грн. 39 коп. - штрафні санкції та 13 грн. 13 коп. - пеня за період з 20.11.2008 року по 28.01.2009 року. Відповідач одержав вказане рішення 04.02.2009 року, про що свідчить підпис відповідача на вказаному рішенні.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сміла згідно статті 106 Закону України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, було надіслано страхувальнику, який має недоїмку, вимогу про сплату боргу № Ф-308 від 02.01.2009 року, яка була одержана останнім 02.01.2009 року, що підтверджується копією корінця вимоги від 02.01.2009 року № Ф-308.
Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті третьої Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом - «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.
Частиною 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Статтею першою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
З огляду на викладені вище норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та платником страхових внесків.
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною другою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, базовим звітним періодом є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.
Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону № 1058-IV визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Беручи до уваги те, що узгоджену суму боргу до Пенсійного фонду України у розмірі 728 грн. 93 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надавав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_5, МФО 354411, ЧОД «Райффайзен Банк АВАЛЬ») на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області: 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Леніна, 45/а (р/р 25608301362 в Черкаському обласному управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 354507, код 21366449) борг в сумі 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 93 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.О. Кульчицький