ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 жовтня 2011 року 15:10 № 2а-14689/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Карпенко Я В. розглянувши у відкритому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації
третя особаГоловне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації
провизнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача ОСОБА_2 (договір)
від відповідачане з’явився,
від третьої особине з’явився,
ВСТАНОВИВ:
17.10.2011 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просить:
1. Визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення протиправними.
2. Зобов’язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2011 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 31.10.2011 року.
В судовому засіданні представник позивач підтримав позовній вимоги в повному обсязі, просить задовольнити позов із підстав викладених в позовній заяві, зокрема свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач був залучений до складу невоєнізованого формування Цивільної оборони для робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії та є інвалідом другої групи довічно наслідок профзахворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»має право на отримання статусу «інвалід війни».
Представник в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, надав письмові заперечення проти позову в яких просить відмовити у задоволені позову посилаючись на те, що Управлінням правомірно було відмовлено у наданні позивачу статусу учасника інваліда війни, оскільки він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони підприємства, а саме, у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, проте, не надав розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення ОСОБА_1 до формувань Цивільної оборони.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та посилався на те, що вони підлягають задоволенню.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено 01.11.2011 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
09.08.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою в якій просив встановити статус інваліда війни як особі, що брала участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
16.08.2011 р. відповідачем було надано лист №6708/37-02/23 в якому відмовлено позивачу в наданні статусу інваліда війни як особі, що брала участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони. Відмова ОСОБА_1 у наданні статусу інваліда війни мотивована відсутністю посилань на розпорядчі документи, а також інформації про виконувану позивачем роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач, вважаючи що відповідачем порушено його прав та інтереси, позивач звернувся до суду з метою їх захисту.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15.05.1978 р. працював на посаді лікаря-стоматолога в стоматологічному відділенні медсанчастини №126 Мінздоров’я СРСР, про що свідчить копія витягу з трудової книжки.
Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) безстроково, що підтверджено відповідним посвідченням серії А №021193, виданого Держадміністрацією м. Києва. Згідно вкладки №048042 до посвідчення, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Внаслідок виконуваних робіт на Чорнобиській АЕС позивач отримав профзахворювання, а в подальшому інвалідність, яка пов’язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до довідки огляду медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) Серія МСЕ №072888 від 26.07.1993 р. позивачу з 26.07.1993 р. встановлено другу групу інвалідності у зв’язку із профзахворюваннями, пов’язаними з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довічно).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(чинного на момент винесення відмови) (надалі – Закон №3551) цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров’я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров’я.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.7 Закону №3551 до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи вимоги діючого законодавства для набуття статусу інваліда війни, позивач звернувся до Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації з проханням видати йому відповідну довідку на підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони.
04.08.2011 р. Головне управління з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської обласної державної адміністрації видало позивачу довідку за №01-04/1285, відповідно до якої ОСОБА_1 з 26 квітня, з 01 по 08 травня та з 03 по 18 червня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району від медико-санітарної частини №126 МОЗ СРСР, м. Прип’ять, і був залучений до медичного забезпечення заходів ЦО. Вказаний висновок було здійснено Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської обласної державної адміністрації на підставі Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №111 від 1976 року, наказів заступника Міністра оборони СРСР –начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 р. «Положення про невоїзовані формування ЦО і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами»та №93 від 29.06.1976 р. «Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об’єкті народного господарства», розпорядження начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 р., начальника Цивільної оборони Київської області –голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 р. (№01 від 29.01.1986 р., №02 від 30.04.1986 р., №52 від 19.05.1986 р.) та інших документів.
Більше того, листом спеціалізованої медико-санітарної частини №16 №01/03-02-312 від 18.05.2011 року, на адресу Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації було направлено Узагальнений список співробітників МСЧ-126 м. Прип’ять - об’єкту цивільної оборони по стану на 20 травня 2011 року, які приймали участь у складі невоєзованих формувань цивільної оброни в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в 1986 р.. Відповідно до вказаної інформації, позивач приймав участь у формуванні Цивільної оборони 26.04.1986 р., з 01.05.1986 р. - 08.05.1986 р., з 03.06.1986 р. –18.06.1986 р. Аналогічні факти перебування позивача в складі цивільної оборони викладені в листі Головного управління охорони здоров’я Київської обласної державної адміністрації №1-36-2043 від 11.07.2011 року.
Суд критично ставиться до посилання відповідача, що оскільки окремого наказу про залучення позивача до складу цивільної оборони не має, тому не має підстав для задоволення позову.
Так, в матеріалах справи наявне, що не спростовується відповідачем, витягу з розпорядження Начальника Цивільної оборони Київської області від 19.05.1986 року, в якому вказано, що в багатьох випадках прийняті рішення та розпорядження віддавались усно та не фіксувались документально.
Більше того, судом також приймається до уваги положення наказу начальника Цивільної оборони Чорнобильської електростанції №2с від 19.04.1985 р. «Про керівний склад, служб та формувань Цивільної оборони», відповідно до п.7.12 якого формування цивільної оборони відносився загін першої медичної допомоги від МСЧ-126 в кількості 126 чоловік. До того ж суд приймає до уваги положення Досвіду роботи цивільної оборони Української РСР по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виданої Штабом Цивільної оборони Української РСР, в якому зафіксовано, що проведення медичного забезпечення робочого персоналу АЕС та населення найближчих районів покладалось на сили та кошти 126 МСЧ.
Суд також приймає до уваги Маршрутний лист ОСОБА_1 за підписом начальника об’єкту ЦО –головного лікаря бувшої у 1986 р. медико-санітарної частини №126, затвердженого начальником об’єкту ЦО –головним лікарем спеціалізованої медико-санітарної частини №16, м. Чорнобиль, відповідно до якого вказано що 26.04.1986 р. та з 01.05.1986 р. по 08.05.1986 р. проводив в м. Прип’ять йодовану профілактику серед населення, надавав медичну допомогу персоналу Чорнобильської АЕС. Крім того, з 03.06.1986 р. по 18.06.1986 р. чергував в смт. Чорнобиль по вахтовому методу на з/п ЧРЕБ - надавав медичну допомогу робочим і службовцям і прикомандированим спеціалістам.
Наявність відповідних документів, безсумнівно підтверджують факт участі позивача у відповідні періоди у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формування Цивільної оборони, а відтак факт встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи беззаперечно дають право позивачу отримувати пільги згідно з положеннями Закону №302, як інваліду війни.
Крім того, згідно з п.7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 р. «Посвідчення інваліда війни»видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення, іншим пенсіонерам –органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.
У листах Міністерства праці та соціальної політики України №05-285/2614 від 11.05.2005р., №540/0/5-0505 від 08.11.2005р., №146/0/15-06/014 від 28.03.2008р., №1804/20/132-06 від 31.10.2006р., листу Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України №0625/7-379 від 08.12.2005р., міститься висновок про те, що підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Листами №02-10047/271 від 28.11.2005р. та №02-17796/284 від 30.12.2008 року Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи роз’яснило, що залучення до складу формувань Цивільної оборони для участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується довідками, виданими відповідними підрозділами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Крім того, суд приймає до уваги судову практику Вищого адміністративного суду України, що була надана позивачем до матеріалів справи.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що видана позивачу довідка підтверджує його участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, що в повній мірі відповідає змісту п.9 ч.ІІ ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи, що законодавством, чинним на момент спірних правовідносин, серед підстав для надання статусу інваліда війни не передбачено надання наказу (розпорядження) щодо підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, але при цьому передбачається надання довідки, виданої органами МНС про підтвердження участі особи у формуваннях Цивільної оборони, яка і була надана Управлінню позивачем, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у видачі посвідчення інваліда війни.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивач звільнений від сплати державного мита.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення неправомірними.
3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення на підставі наданих ним документів.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. ОСОБА_3 Санін