Справа №2   - 54\07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2007 року                                                                                                   м.Василівка

Василівський районний суд у складі: головуючого - судді Кочевої І.В., при секретарі - Вороніній О.В., за участю представника позивача - ОСОБА_10, представника відпові­дача Орлянської сільської ради - Савченко О.О., що діє за дорученням, представника відпо­відача ОСОБА_2 - ОСОБА_11., що діє за усною заявою, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлянської сільської ради Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, за учас­тю третьої особи - Василівського районного відділу земельних ресурсів про захист і понов­лення порушених прав землекористувача та усунення перешкод у використанні земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_2 є його сусідкою та мешкає у будинку АДРЕСА_1, будинок розташований на земельній ділянці площею 0,40 га та межує з земельною ділянкою позивача. В 1995 році на земельну ділянку ОСОБА_2 було видано Державний акт на право приватної власності на 0,45 га. покійному чоловіку відпові­дачки - ОСОБА_2, у зв'язку з чим частина його земельної ділянки перейша до відповіда­чки, оскільки відповідачка перемістила межу між земельними ділянками вглиб його терито­рії. Рішенням суду від 21.03.2005 року Державний акт на право приватної власності на земе­льну ділянку ОСОБА_2 було визнано недійсним, суд зобов'язав відновити межі земельної ді­лянки по АДРЕСА_2, що існували до 1995 року та внести зміни до земельно-кадастрової книги поновивши дані про розміри спірних земельних ділянок по 0,40 га за кожною із сторін. 24.01.2006 року позивач звернувся до Орлянської сільської ради за згодою на виготовлення технічної документації та передачу земельною ділянки, якою користується - у власність. Відповідачка відмовляється перенести межу та усунути перешкоди у користуванні його зе­мельної ділянки, відновити його право на користування земельною ділянкою. У задоволенні заяви позивача про відновленні межі до Орлянської сільської ради також було відмовлено. Рішенням Орлянської сільської ради позивачу було виділено окремо земельну ділянку пло­щею 0,075 га з другого боку земельної ділянки ОСОБА_2, що є перепоною у її використанні. Вказане рішення сільської ради позивач вважає незаконним, оскільки раніше межа між земе­льними ділянками сторін проходила далі від стіни капітальних споруд позивача, збудованих у 1962 році. Позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користу­ванні наданої йому земельної ділянки по АДРЕСА_2 у с.Орялнське Василівського райо­ну, яка належить позивачу на праві постійного користування у відповідності з даними земе­льно-кадастрової документації Орлянської сільської ради; зобов'язати Орлянську сільську раду відновити межу між земельною ділянкою позивача та ОСОБА_2, що існували до 1995 року та виділити однакову за розміром частину спірної земельної ділянки, стягнути з Орлянської сільської ради судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав та просить задоволь­нити. Позивач суду пояснив, що сім'я ОСОБА_2 стала проживати у сусідньому будинку з 1982 року, на той час існував колгосп, який надавав земельні ділянки у користування, проводи­лися обміри земельних ділянок та вносилися записи у земельно кадастрові книги. З 1990 ро­ку за ним, відповідно до земельно-кадастрових книг, числилося 0,40 га землі. До 2000 року позивач не реагував на самовільне перенесення межі ОСОБА_2, поки між ним та сім'єю ОСОБА_2 почався спір із-за межі, а саме із-за того, що його балаган, який був збудований у 1962 році, частково знаходився, як наполягала сім'я ОСОБА_2 на підставі Державного акту про пра­во власності на землю виданого у 1995 році - на їх земельній ділянці, до цього позивач кори-

2

стувався балаганом безперешкодно. На теперішній час відстань до межі від його капітальної споруди - літньої кухні становить 0,75 см, що недостатньо для її обслуговування, тоді як ра­ніше ця відстань складала 2 м.. До 1982 року на межі ділянок росли дерева - акації та стояв дерев'яний паркан, який був прибраний. Приблизно у 1985 році він поставив паркан з плит зі сторони вулиці, за усною домовленістю з покійним чоловіком відповідачки - ОСОБА_2. забори стикалися на його частині ділянки. Сум'я ОСОБА_2 паркан з вулиці будували пізніше. Документів про право власності на будинок та на землю він не має, оскільки будівлі не заре­єстровані, а документи на земельну ділянку після надання у користування колгоспом, не оформлялися.

Представник відповідача - Орлянскьої сільської ради - Савченко О.О. просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, суду пояснила, що з 1991 року межа між ділянка­ми ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мінялася до цих пір. З 60-х років минулого століття стоїть балаган на ділянці ОСОБА_1, до межі з земельної ділянкою є достатня відстань для обслуговування. З вулиці межа між ділянками сторін означена парканами, від літньої кухні ОСОБА_1 до межі відстань складає 1 м., така ж вона була у 1991 році, є такою і зараз. Рішення сільської ради, на яке вказує позивач, щодо виділення йому додатково 0,75 га виносила сільська рада на під­ставі рішення суду, а вже потім була одержана ухвала суду про порядок виконання рішення та було відновлено записи у земельно-кадастровій книзі. Заміри ділянок сторін при обмірах здійснювалися землевпорядником тільки з використанням сажня, який не забезпечує необ­хідної точності у вимірюванні площа та розмірів ділянок.

Відповідачка ОСОБА_2 суду пояснила, що вона з позовними вимогами позивача не згодна, просить відмовити у задоволенні позову. У 1982 році вона з покійним чоловіком купила будинок та стала мешкати по сусідству з позивачем. На межі стояв старий дерев'яний паркан, на місці якого згодом було натягнуто дріт, приблизно у 1983-85 року на межі вона з чоловіком встановили паркан з низького шиферу, а пізніше встановили новий шифер - ви­щий, який стоїть і зараз, на тій же межі і ніяких претензій у ОСОБА_1. з цього приводу до 2000 року не було. З вулиці межа означена парканами, ОСОБА_1 ставив свій паркан першим, а вона з чоловіком у 1985 році. З городу межа означена металевим стовпиком, який забивав ОСОБА_1, та який стоїть там і зараз, від цього стовпика і до точки, у якій сходяться паркани проходить пряма межа. Межа встановлена була ще під час існування колгоспу. Відповідно до паспорту забудовника на її будинок від межі до літньої кухні ОСОБА_1. повинна бути відстань - 1 м, що є і зараз.

Представник третьої особи _ Василівського районного відділу земельних ресурсів у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлено належним чи­ном та своєчасно, причини неявки суду не повідомлені. Суд вважає можливим розглянути справу без участі представника третьої особи.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1985 року не переносилися.

Свідок ОСОБА_4. суду пояснив, що він до 1989 року мешкав по сусідству з ОСОБА_1, на той час відстань від літньої кухні останнього до межі була приблизно 1 м. і з того часу межа не перенесена, з вулиці означена парканами. Спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за межу по­чався у 2000 році. Чи є на теперішній час паркан на межі він не пам'ятає, але у 1989 році па­ркан був. З городу межа означена металевим кілком, який є там і зараз.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у 1982 році сім'ї ОСОБА_2 виділася земельна ді­лянка під будівництво по АДРЕСА_1, з того часу фактично межа між ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змінювалася, по межі стоїть паркан, з вулиці також встановлені паркани, в го­роді на межі забито металевий кілок ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він раніше мешкав у будинку на ділянці ОСОБА_2, відстань від літньої кухні ОСОБА_1 до межі становила приблизно 1,5 - 2 метри, паркану на межі не було, був натянутий дріт. На межі росли дерева -акації, що знаходилися на ділянці  ОСОБА_1, зараз ці дерева спиляні. Він допомагав будувати балаган ОСОБА_1 , при цьому від­стань від нього до межі становила 2 метри.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що відстань від балагану ОСОБА_1 до межі ста­новила приблизно 0,50 см., межа не переносилася, з вулиці була об означена парканами. На межі росли акації, що знаходилися на ділянці ОСОБА_2, якою була відстань від балагану ОСОБА_1 до межі їй точно не відомо.

Судом за клопотанням позивача та його представника були оголошені пояснення сві­дка ОСОБА_8. (нині покійного) , дані ним у судовому засіданні 22.07.2002 року при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про визнання недійсним Державного акту про право приватної власності на землю (НОМЕР_1). Свідок пояснював суду, що він ме­шкав по сусідству з ОСОБА_1 з 1968 по 1972 рік, на ділянці де мешкає сім'я ОСОБА_2, пло­ща земельної ділянки складала 0,40 га. Від кухні до будинку відстань становила 6 метрів, а на теперішній час - 2 метри, ОСОБА_2 зайняв частину ділянки ОСОБА_1.

Спеціаліст- ОСОБА_9 суду пояснила, що площі земельних ділянок сторін у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що вказані у земельно-кадастрових книгах фактично не співпа­дають з результатами обмірів, які вона проводила з використанням спеціальних приладів. Підстав внесення змін щодо розмірів земельних ділянок сторін вказано не було. Межі між ділянками сторін пряма. План земельних ділянок від 11.01.2005 року вона складала за заявою ОСОБА_1 без зазначення будівель, при цьому з вулиці межа була означена парканами, з городу - металевим кілком (точка 7 - з приводу якої у сторін спору не було). За запитом суду з учас­тю позивача та відповідачів вона склала план земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 де вказала межу зі слів сторін. Прямою лінією позначено межу, що існує факти­чно на теперішній час, у точці «2» вказано означення межі з вулиці, у точці «11» - з городу; за цією межею відстань до літньої кухні ОСОБА_1 становить 0,80 м та 1 м., до балагану 0,50 та 0,47 м. Пунктиром вказано межу зі слів позивача ОСОБА_1, вона є сміщеною на 1 м. в сто­рону ділянки ОСОБА_2, при цьому частина підвалу ОСОБА_2 знаходиться поза межею.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, спеціаліста, дослідивши надані сторонами до­кази суд вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно до ч.З ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона по­силається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фі­зичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.58 ч.І ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета до­казування.

Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені пев­ними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона поси­лається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.7 Перехідних положень ЗК України (ред..2001р.) громадяни, що оде­ржали у тимчасове користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни нарубають права користування земель­ними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів вико-

4

навчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, зазначених ЗК України. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ді­лянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її в поряд­ку, встановленому ЗК України.

Ст.152 ЗК України передбачає, що захист прав громадян на земельні ділянки здійсню­ється шляхом відновлення стану земельної ділянки який існував до існування порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав

Як було встановлено судом, межовий спір між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 виник у зв'язку з бажанням позивача приватизувати земельну ділянку, якою він користується, та яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, позивач посилається на те, що за да­ними земельно-кадастрової документації Орлянскьої сільської ради він повинен користува­тися ділянкою площею 0,40 га., але у зв'язку з тим, що відповідачем ОСОБА_2 було са­мовільно перенесено межу углиб його ділянки, розмір його земельної ділянки зменшився, що не дає йому обслуговувати його капітальні будівлі - літню кухню, а також балаган.

З пояснень представника Орлянської сільської ради, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_7 встановлено, що межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з часу поселення останніх - не змінювалася. Пояснення вказаних свідків, а також свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8. з приводу відстаней від споруд сторін до межі земе­льних ділянок суд до уваги не приймає, оскільки свідки не проводили відповідних замірів, свої судження щодо розташування межі висловлювали приблизно.

Рішення суду з приводу визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_2., виданого 12.01.1995 року Орлянскьою сільською радою, на яке посилається позивач, винесено судом та позов задоволено у зв'язку з порушенням про­цедури видачі Державного акту без виготовлення відповідної технічної документації, та у зв'язку з тим, що розміри та конфігурація земельної ділянки що передавалася у власність ОСОБА_2 не відповідала розмірам та конфігурації ділянки, вказаної у Державному акті. 1 (им же рішенням суду Орлянська сільська рада була зобов'язана внести зміни у земельно-кадастрові книги відновно розміру земельних ділянок сторін - по 0, 40 га за кожним, оскіль­ки наявні на той час зміни у книгах не були належним чином оформлені.

Як видно з пояснень спеціаліста ОСОБА_9, плану земельних ділянок по АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1, а також земельно кадастрової книги, відповідно до якої вказано, що ОСОБА_1 має земельну ділянку 0,40 га - фактичний розмір земельної ділянки ОСОБА_1. за фактичним землекористуванням складає 0, 34 га, а з урахуванням межі за йо­го вказівкою - 0,3537 га. Таким чином, дані земельно-кадастрової книги Орлянської сільсь­кої ради щодо розміру земельної ділянки позивача не відповідають дійсності, оскільки ці да­ні вносилися за обмірами, що проводилися за результатами обмірів з використанням лише сажня, що не забезпечує необхідної точності. Суд приймає до уваги як доказ, що підтвер­джує фактичні розміри та конфігурації земельних ділянок сторін вказаний вище план, що був виготовлений спеціалістом Василівського районного відділу Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України про земельних ресурсах» з використанням спеціальних пристроїв та засобів.

З пояснень сторін у справі та допитаних свідків встановлено, що на теперішній час межа між ділянками сторін означена (відповідно до плану): точкою «2» - де стикаються пар­кани за сторони вулиці, які встановлені у 80-х роках минулого століття; точкою «11» - де встановлено металевий межовий знак позивачем ОСОБА_1 Від точки «2» до точки «11» мас місце межа відстань від якої до літньої кухні позивача складає 0,88м, їм, а до балагану 0,50 та 0,47м. Якщо ж приймати до уваги межу за вказівкою ОСОБА_1., зміщену у сторону земельної ділянки ОСОБА_2, то у цьому разі її погріб, що був побудований до 2000 року

5

 - тобто до виникнення спору між сторонами, частково буде знаходитися на ділянці ОСОБА_1, як і частина паркану ОСОБА_2 з вулиці.

Судом встановлено, що позивач не має ніякої технічної документації та право власно­сті будинок та господарські споруди не ним не зареєстровано. Документів, що підтверджу­ють право власності або користування - позивач теж не має, а посилається лише на запис у земельної кадастровій книзі.

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, у якому вона мешкає та на гос­подарські споруди теж не зареєстровано, але вона має технічний паспорт забудовника де, відповідно до схеми виносу земельної ділянки для будівництва будинку вказана відстань від межі до літньої кухні ОСОБА_1. - 1 м. ОСОБА_2

Відповідно до ст.107 ч.2 ЗК України у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

Фактичне землекористування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає встановле­ним, та таким, що відповідає плану земельних ділянок, складеному спеціалістом ОСОБА_9, де площа земельної ділянки, якою користується позивач становить 0,34 га, а межа про­ходить від точки «2» до точки «11». Вказана межа існує на теперішній час з 80-х років мину­лого століття, фактів її переносу та зміни позивачем не доведено.

Таким чином, позивачем не доведено суду факту порушення його прав діями відпові­дачів, тому підстав для задоволення позову не має.

Судові витрати суд покладає на позивача, відповідно до ст..88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. ст..5, 103, 107, 152-155, 158 ЗК України, ст.ст. З, 4, 10, 11, 14, 57-60, 82, 88, 208- 209, 214-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеля­ційного суду через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10 ден­ний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Василівського районного суду                           

Запорізької області        Кочева І.В.