Справа № 2-612/06 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Сітайло Л.Г.

при секретарях -              Янок А.Ю., Арсенюк О.Г., Охріменко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва, Управління Пенсійного Фонду в Оболонському районі м. Києва, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду для вирішення вищезазначеного спору посилаючись на те, вона набула право на призначення пенсії 22.11.2003 року. 30 січня 2004 року вона звернулася Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва з метою призначення пенсії. Спеціаліст ОСОБА_2, під час прийняття документів, не надала кваліфіковану інформацію щодо порядку призначення пенсії відповідно до умов Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отримавши 30.01.2004 року пакет недооформлених документів ОСОБА_2 призначила наступний прийом на березень 2004 року. 10 березня 2004 року з'ясувалося, що подані 30.01.2004 року документи зареєстровані ОСОБА_2 23.12.2003 року та призначено пенсію відповідно до вимог Закону України „Про пенсійне забезпечення". На підставі вищевикладеного, просить визнати дії спеціаліста по призначенню пенсій Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_2 неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва призначити пенсію відповідно до вимог Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з оптимізацією та застосуванням середньостатистичної заробітної плати за 2003 рік в розмірі 462,27 грн.

11 квітня 2006 року позивач доповнила позовні вимоги та просила стягнути з Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва моральну шкоду в розмірі 10000 грн., оскільки неправомірні дії ОСОБА_2 призвели до неодноразових звернень до УПФ в Солом'янському районі м. Києва, Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві та суду. Зазначені дії завдали душевних страждань їй та її чоловіку та змусили застосувати додаткові зусилля для організації життя.

10 січня 2007 року позивач доповнила позовні вимоги та просила стягнути з Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва витрати на проведення судових експертиз в сумі 806,34 грн.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що пенсію позивачу призначено відповідно до вимог Закону України „Про пенсійне забезпечення", оскільки право на призначення пенсії у позивача виникло 22.11.2003 року і остання звернулася з відповідною заявою до Управління 23.12.2003 року, що підтверджується журналом реєстрації рішень по призначенню пенсій і розпоряджень на 2003 рік. Доводи позивача щодо звернення до Управління з заявою про призначення пенсії 30.01.2004 року вважає необгрунтованими, оскільки, відповідно до журналу реєстрації рішень по призначенню пенсій і розпоряджень за 2004 рік, 30 січня 2004 року прийом заяв громадян не проводився. Крім того, позивач звернувся до управління за призначенням пенсії не пізніше 3-ох місяців з дня досягнення пенсійного віку, в зв'язку з чим пенсію призначено з 22.11.2003 року, з дня досягнення пенсійного віку і відповідно до вимог Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Представник відповідача - Управління пенсійного Фонду в Оболонському районі м. Києва в судовому засіданні проти позову заперечувала та надала до суду заяву щодо розгляду справи у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_2, головний спеціаліст по призначенню пенсій відділу призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що вона дійсно 23.12.2003 року прийняла у позивачки документи для призначення пенсії за віком, на яку вона набула право 22.11.2003 року. Нею особисто до журналу реєстрації рішень по призначенню пенсій і розпоряджень за 2003 рік внесено про це відповідний запис. Доводи позивача щодо звернення до Управління з метою призначення пенсії 30.01.2004 року та призначення пенсії відповідно до Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" вважає необгрунтованими, оскільки позивач звернулася до управління під час дії Закону України „Про пенсійне забезпечення" та надала необхідні документи. Крім того, зазначила, що 30.01.2004 року прийом громадян спеціалістами Управління не проводився, а тому документи для призначення пенсії у позивача не могли бути прийняті. Також пояснила, що надання консультацій з приводу призначення пенсій не входить до її посадових обов'язків. На підставі вищевикладеного, в задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення" жінки мають право на пенсію і при стажі роботи не менше 20 років.

З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що остання звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва з заявою про призначення пенсії за віком, право на яку вона отримала 22.11.2003 року.

Ухвалою суду від 15.05.2006 року у вищезазначеній справі призначено судово -почеркознавчу експертизу.

Відповідно до висновку № 8075 від 27.09.2006 року судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз рукописні записи, розміщені у рядку за НОМЕР_1, на зворотній сторінки 32 та на сторінці 33 ( крім рукописних записів читаємих цифр) у журналі реєстрації рішень по призначенню пенсій і розпоряджень Солом'янського районного відділу Пенсійного фонду України в м. Києві за 2003 рік, виконані ОСОБА_2.

Висновком № 8365 від 07.12.2006 року судово-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що в наданому на дослідження журналі реєстрації рішень по призначенню пенсій на 2003 рік запис щодо прийняття документів ОСОБА_1 24.12.2003 року, який міститься в нижніх графах зворотного боку 32-го аркушу-бланку та в нижніх графах лицевого боку 33-го аркушу бланку і який починається з „ НОМЕР_1 ОСОБА_1 Та закінчується „Обол.", виконаний рукописною способом за допомогою кулькової ручки.

В місці читає мого числа „НОМЕР_1", який розташовується в графі бланку „ № № п.п." первинний запис значився „2062", в якому штрихи цифри" 6" та цифри „2" видалялися шляхом підчистки, а на їх місці були виконані штрихи цифр „5" і „З" відповідно. В місці розташування запису числа „379,62", що знаходиться в графі" розмір пенсії ( допомоги)" первинний запис значився „399,62", в якому цифра „9" змінена на цифру „7" шляхом виконання поверх цифри „9" елементів цифри „7".

Зміст інших знаків рукописного запису, який починається з: „НОМЕР_1 ОСОБА_1 „ і закінчується „Обол." Змінам шляхом дописки, підчистки, травлення не піддавався і є первісним.

Згідно з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.01.2004 року № 5 з метою максимально якісного обслуговування громадян, які звернулися на прийом до органів Пенсійного фонду в м. Києві запроваджено режим роботи з 8 години та встановлено 3 прийомні дні :

Понеділок, середа - для прийому громадян;

П'ятниця - працівників підприємств, установ, організацій, які займаються питаннями призначення пенсії.

/а.с.114 т.1/

Факт виконання вищезазначеного наказу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва підтверджується журналом реєстрації рішень по призначенню пенсій Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на 2004 рік з якого вбачається, що записи щодо прийому громадян 30 січня 2004 року відсутні, однак містяться записи щодо прийому громадян 28.01.2004 року та 02.02.2004 року.

В судовому засіданні позивач не заперечувала, що вона зверталася до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва з метою призначення пенсії в грудні 2003 року та надала необхідні документи, однак гадала, що документи які вона залишила ОСОБА_2 не були прийняті останньою до розгляду.

Факт подання документів для призначення пенсії позивачкою в грудні 2003 року підтверджується матеріалами пенсійної справи та журналом реєстрації рішень по призначенню пенсій Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва за 2003 рік.

/а.с. 125-172 т.1/

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста по призначенню пенсій відділу призначення пенсій Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_2 від 23.09.2003 року обов'язками останньої є прийом, реєстрація, облік та зберігання документів для призначення пенсії; перевірка документів, поданих для призначення (перерахунку) пенсії; проведення прийому громадян, розгляд їх скарг та заяв з питань призначення пенсії та підготовка рішень про призначення пенсії, відмову у її призначенні, припинення або поновлення виплати пенсії.

/а.с.115-117т.1/

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо звернення за призначенням пенсії 30.01.2004 року.

Статтею 83 Закону України „Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку:

Пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що пенсію останній призначено з 22.11.2003 року, оскільки з дня досягнення позивачкою пенсійного віку та часу звернення за пенсією не минуло 3 місяців.

На підставі вищевикладеного, дії головного спеціаліста по призначенню пенсій відділу призначення пенсій Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_2 щодо підготовки рішення про призначення пенсії позивачки з 22.11.2003 року є такими, що відповідають вимогам законодавства та посадовим обов'язкам.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином та враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення витрат на проведення судових експертиз в розмірі 806,34 грн.

Керуючись Законом України „ Про пенсійне забезпечення", Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст. 1167 ЦК України, ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду в Солом'янському районі м. Києва, Управління Пенсійного Фонду в Оболонському районі м. Києва, ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити пенсію та стягнення моральної шкоди відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня її проголошення.