Судове рішення 2а-8949/08/1370 від 07.09.2009

Судове рішення #5769421

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-8949/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Ганачівська Л.Ю.,

за участю представника відповідача Бурмас І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївському районі Львівської області про зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за період з липня по грудень 2007 рік в сумі 742,65 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївському районі Львівської області (далі-Управління) в якому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за період з липня по грудень 2007 рік в сумі 742,65 грн. Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився 15 червня 1940 року, і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, у 2007 році така допомога не виплачувалась. Просить суд позов задовольнити та розглядати адміністративну справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав письмові заперечення, зазначає, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 лютого 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2195), рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни» відповідно до вимог ст.1 Закону №2195, що підтверджується пенсійним посвідченням № 131870 зі штампом, який підтверджує наявність у нього статусу «діти війни». Позивач є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні. Цей статус позивача відповідачем не заперечно, крім того статус «діти війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.

Відповідно до ст. 6 Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. А у відповідності до ст. 7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління, яке є відповідачем у даній справі.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону №2195, з урахуванням статті 111 цього закону в якій встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії вiдповiдно до статті 6 Закону №2195, виплачується особам, які є iнвалiдами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмiрi 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункту 12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону №2195, з урахуванням ст.111 цього закону. У відповідності до цього Рішення ст.6 Закону №2195 про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що визнані неконституційними.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.

Судом встановлено, що позивачу виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 року.

Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму в період з 2006 по 2007 роки затверджувався законами про Державний бюджет України на відповідний рік: згідно ч.1 ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235 від 20 грудня 2005 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006, яка змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%.

Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни” - чим порушив його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.

Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки невиплата позивачу як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються не припиненими.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні, і тому слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області щодо невиплати у 2007 році позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області провести позивачу нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 21, 46, 55, 124 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області щодо невиплати у 2007 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Постанова не набрала законної сили

Суддя Шинкар Т.І.

Повний текст постанови виготовлений 26.02.2009 року.