Справа №11a-4 / 2008 р. Головуючий у І інстанції - Строна Т.Г.
Категорія - ст. ст. 121 ч.1, 122 ч.1, Доповідач - Гаврилов В.М.
296 ч.2 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі головуючого: Пайонкевича Т.Т. суддів: Гаврилова В.М. , Яременка О.Д. з участю прокурора: Ходачкевича Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2та потерпілого ОСОБА_4на вирок Турківського районного суду Львівської області від 23 липня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
1) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженця та жителя с. В.Яблунька Турківського району
Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою,
працюючого електромонтажником в СП "Міські інформаційні системи" у
м. Львові, допризовника, неодруженого, раніше не судимого,
засуджено за:
· ч.2 ст. 296 КК України до 5 років обмеження волі;
· ч.1 ст. 122 КК України до 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання засудженому ОСОБА_3. визначено у вигляді 5 років обмеження волі.
У відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3. звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він потягом трьохрічного іспитового терміну не вчинить нового злочину та буде періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
2) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2
народження, уродженця та жителя с В.Яблунька Турківського району
Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою,
працюючого різноробочим в ТзОВ "Призма" в с Рогівка Ужгородського
2
району Закарпатської області, неодруженого, допризовника, раніше не судимого,
засуджено за:
· ч.2 ст. 296 КК України до 5 років обмеження волі;
· ч.1 ст. 122 КК України до 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання засудженому ОСОБА_2. визначено у вигляді 5 років обмеження волі.
У відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_2звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він потягом трьохрічного іспитового терміну не вчинить нового злочину та буде періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_3. та ОСОБА_2. до вступу вироку в законну силу залишено без змін - підписку про невиїзд.
Стягнуто із засуджених солідарно в користь Турківської ЦРЛ за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_484 грн. 78 коп.
За вироком суду 03.12.2006 року о 22.00 год. біля приміщення вокзалу в с Н.ЯблунькаОСОБА_2. таОСОБА_3., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, групою осіб вчинили хуліганство, а саме безпричинно пристали до незнайомого їм раніше громадянина ОСОБА_4., повалили його на землю і наносили удари руками та ногами по різних частинах тіла, в тому числі і по голові, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Адвокат ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2подав апеляцію, в якій зазначає, що дізнання, досудове і судове слідство по справі було однобічним та неповним, залишились недослідженими ті обставини справи, які могли мати істотне значення для її правильного вирішення, і все це, на його думку, призвело до неправильного застосування судом кримінального закону і призначення явно несправедливого покарання, яке не відповідає ні ступеню тяжкості вчиненого, ні особі засудженого. Враховуючи викладене, апелянт просить вирок місцевого суду змінити, перекваліфікувавши дії його підзахисного ОСОБА_2із застосуванням кримінального закону про менш тяжкий злочин, та пом'якшивши покарання.
Потерпілий ОСОБА_4у своїй апеляції не погоджується з вироком суду в частині засудження ОСОБА_2за ч.1 ст. 122 КК України, зазначаючи що діями останнього не заподіяно непоправного знівечення обличчя, шрами від побоїв заростають і майже непомітні. Крім цього, ОСОБА_4припускає, що тілесні ушкоджені, виявлені в нього, могли утворитись від падіння на гостре каміння, а не від ударів, і тому стверджувати, щоОСОБА_2. його побив, немає підстав. Апелянт
3
просить вирок місцевого суду змінити, виключивши з обвинувачення ОСОБА_2 ст. 122 КК України і пом'якшивши йому покарання.
В запереченні на відкликану апеляцію державного обвинувача засудженийОСОБА_3. стверджує, що вирок суду є справедливим, міра покарання відповідає тяжкості вчиненого, а тому просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, міркування засудженого ОСОБА_3. та прокурора про законний і обгрунтований вирок, вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляції захисника ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2та потерпілого ОСОБА_4не підлягають задоволенню.
Матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_2та ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованих їм злочинів при вказаних у вироку обставинах доведена повністю.
В апеляції адвоката ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2зазначається про недоліки досудового і судового слідства, невідповідність призначеного покарання особі засудженого, а також ставиться питання про перекваліфікацію його дій на закон про менш тяжкий злочин. При цьому в порушення вимог ст. 350 КПК України в апеляційній скарзі захисника не вказано, в чому полягає незаконність вироку місцевого суду, не конкретизовано, який саме закон про кримінальну відповідальність за менш тяжкий злочин мається на увазі, а також не наведено обгрунтування викладеного.
Доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4є необгрунтованими. Так, посилання апелянта на те, що заподіяні йому ушкодження обличчя є виправними, були враховані судом при розгляді справи по суті, в результаті чого місцевий суд, прийшовши до висновку про відсутність підстав кваліфікувати дії ОСОБА_2як тяжке тілесне ушкодження за ознакою непоправного знівечення обличчя, перекваліфікував його дії із ч.1 ст. 121 КК України на ч.1 ст. 122 КК України. Заперечення потерпілим участі ОСОБА_2у спричиненні тілесних ушкоджень колегія суддів оцінює критично, оскільки в ході досудового слідства і в суді ОСОБА_4послідовно вказував на безпосередню причетність ОСОБА_2до його побиття (а.с. 104-107, 123-125, 126-128). Крім цього, засудженийОСОБА_3., а також свідок ОСОБА_6. незмінно вказували у своїх показах на ОСОБА_2як на особу, яка завдавала ударів ногами по тілу потерпілого ОСОБА_4(а.с. 49-53, 67-72). Аналогічні покази давав також засудженийОСОБА_2. (а.с. 45-48, 67-72). Підстав недовіряти даним показам немає, вони повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому правильно покладені місцевим судом в основу обвинувального вироку.
Призначаючи покарання ОСОБА_2. , суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та особу засудженого, який вчинив злочин в стані алкогольного
4
сп'яніння, однак вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, відшкодував потерпілому завдану шкоду. З урахуванням наведеного суд вірно обрав вид та міру покарання і належним чином мотивував своє рішення про звільнення засудженого ОСОБА_2від відбування покарання з випробуванням.
Підстав для зміни вироку суду немає.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції адвоката ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2та потерпілого ОСОБА_4залишити без задоволення, а вирок Турківського районного суду Львівської області від 23 липня 2007 року - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом
шести місяців з моменту набрання нею законної сили.