Справа № 2-3654/06
Р I Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2007 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г.
при секретарях - Охріменко Р.В., Ріпенко Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" (далі Фонд), третя особа - Директор Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" Донской Дмитро Семенович про визнання недійсним наказу, поновлення на роботі, стягнення належних виплат, матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
30 серпня 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним наказу НОМЕР_1 від 10.08.2006 року про звільнення та зміну формулювання причини звільнення на ст.38 КЗпП України. Обґрунтовуючи вимоги зазначив, що рішенням Апеляційного суду м. Києві від 26.07.2006 року його поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Фонду. 27 липня 2006 року, в зв'язку з поганим самопочуттям він звернувся до лікаря. Після отримання необхідної допомоги від прибув до Фонду з метою ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. Однак, відповідач в присутності членів колективу склав акт про відсутність на робочому місці. 09 серпня 2006 року відповідачем виконано рішення суду щодо виплати належних йому сум. 10 серпня 2006 року, після виходу з лікарняного, на якому перебував з 27.07.2006 року до 10.08.2006 року, в присутності державного виконавця його було допущено до роботи. Того ж дня, ним подано заяву про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію. Однак, наказом Директора відповідача НОМЕР_1 від 10.08.2006 року його звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Вищезазначений наказ є незаконним, оскільки 27.07.2006 року він перебував на лікарняному, а тому не мав змоги приступити до роботи. На підставі вищевикладеного просив скасувати вищезазначений наказ та змінити причину з ч.4 ст.40 КЗпП України на ст.38 КЗпП України. Крім того, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі двох посадових окладів, матеріальну шкоду в розмірі 14 650 грн. (витрати на лікування, отримання правової допомоги та витрати на придбання туристичної путівки, яку не було використано з вини відповідача) та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
19 грудня 2006 року представник позивача в судовому засіданні доповнила позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди та просила стягнути з відповідача вартість лікування позивача в м. Трускавець в сумі .1 320 грн., а всього стягнути матеріальну шкоду в розмірі 19 487 грн.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що звільнення відповідача здійснено відповідно до вимог КЗпП України, а тому позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди є необгрунтованими.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 26.07,2006 року ОСОБА_1 поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 Благодійної організації Єврейський Благодійний фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" з 18.01.2006 року та стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Наказом відповідача від 26.07.2006 року НОМЕР_2 на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва позивача поновлено на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.01.2006 року.
Згідно з актами від 27.07.2006 року, складеним членами колективу відповідача о 16.50 та 17.05., встановлено відсутність ОСОБА_1 27.07.2006 року на робочому місці.
З пояснень позивача від 28.07.2006 року з приводу відсутності на робочому місці вбачається, що в зв'язку з погіршенням стану здоров'я він 27.07.2006 року був змушений звернутися до лікаря для отримання медичної допомоги. Після відкриття листка непрацездатності він прибув на підприємство для ознайомлення з наказом про поновлення на роботі.
Наказом директора Фонду від 10.08.2006 року ОСОБА_1 звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2004 року „Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Як вбачається з наказу НОМЕР_2 від 26.07.2006 року, позивача ознайомлено з наказом про поновлення на роботі 27.07.2006 року о 16.50.
/а.с.25/
Оскільки поновлення на роботі фактично відповідає вимогам щодо прийняття на роботу, суд, застосовуючи аналогію права, приходить до висновку про дотримання при поновленні на роботі вимог, які пред'являються при прийнято на роботу.
Відповідно до ст.24 КЗпП України укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично допущено до роботи.
Вищезазначений наказ доводиться до відому працівника, який, ознайомившись з останнім, засвідчує його своїм підписом.
З вищевикладеного вбачається, що позивача ознайомлено з наказом про поновлення роботі 27.07.2006 року о 16.50, що виключає можливість позивача перебувати на робочому місці до зазначеного часу.
Згідно з актом від 09.08.2006 року державного виконавця державної виконавчої служби в Солом'янському районі м. Києва ОСОБА_1 станом на 08.09.2006 року не допущено до роботи, в зв'язку з перебуванням на лікарняному.
З листка непрацездатності, виданого поліклінікою НОМЕР_3 27.07.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 27.07.2006 року до 09.08.2006 року включно.
Відповідно до акту від 10.08.2006 року державного виконавця державної виконавчої служби в Солом'янському районі м. Києва позивача допущено до роботи 10.09.2006 року.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування наказу відповідача НОМЕР_1 від 10.08.2006 року про звільнення на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі визнання формування причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю закону.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Враховуючи, що звільнення позивача не відповідає вимогам законодавства, суд приходить до висновку про зміну формулювання звільнення, а саме, що ОСОБА_1 звільнено з 10.08.2006 року з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.38 КЗпП України та стягнення на користь позивача середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 10.08.2006 року до 29.01.2007 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати,, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Відповідно до довідки Фонду середня заробітна плата позивача складає 1900 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 90,47 грн. (1900 грн./ 21 день = 90,47 грн.)
Середньомісячна заробітна плата за період з 27.07.2006 року до 01.08.2006 року становить 361,88 грн. (90,47 грн. *4 дні = 361,88 грн.).
Середньомісячна заробітна плата за період з 01.01.2007 року до 29.01.2007 року становить 1 357,05 грн. ( 90,47 грн.* 15 днів =1 357,05 грн.)
Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2006 року складає 9 500 грн.
На підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу з 27.07.2006 року до 29.01.2007 року в сумі 11 218,93 грн.( 361,88 грн.+ 1357,05 грн.+ 9 500 грн. ).
Доводи позивача щодо стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку (основну щорічну та додаткову, як ліквідатору ЧАЕС), матеріальну допомогу на оздоровлення не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні, що позивачу при звільненні 10.08.2006 року нараховано та виплачено компенсацію за неотриманні відпустки, а також за тимчасову втрату працездатності в результаті хвороби, відповідно до листка непрацездатності НОМЕР_4, суму в розмірі 958,4 грн.
(а.с.61)
Доводи позивача про стягнення на його користь витрат на придбання ліків в розмірі 1 467 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем та його представниками не надано суду доказів щодо придбання останніх на вищезазначену суму.
Стягнення вартості придбаної туристичної путівки до Єгипту в сумі 8 150 грн. з 30.12.2005 року до 03.01.2005 року та суми в розмірі 1320 грн., витраченої позивачем на проходження лікування в м. Трускавець з 06.02.2006 року до 18.02.2006 року в зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивача внаслідок звільнення, суд вважає необгрунтованими, оскільки звільнення відповідача відбулося 10.08.2006 року.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України „Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням.
Встановлено, що відповідно до угод НОМЕР_5 від 21.08.2006 року та НОМЕР_6 від 20.01.2006 року, укладених між позивачем та адвокатом Палати адвокатів Республіки Абхазія ОСОБА_3, позивач отримав допомогу щодо підготовки позову про поновлення на роботі. Згідно з квитанцією НОМЕР_6 від 20.01.2006 року позивачем сплачено гонорар адвокату в розмірі 20000 руб. та квитанцією від 21.08.2006 року НОМЕР_5 суму в розмірі 25 000 руб.
( а.с.54-57)
Оскільки, позивача звільнено 10.08.2006 року суд, приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення витрат на отримання правової допомоги від адвоката Палати адвокатів Республіки Абхазія ОСОБА_3, відповідно до угоди від 20 січня 2006 року.
Доводи позивача щодо стягнення на його користь витрат на отримання правової допомоги в розмірі 25 000 руб, наданої адвокатом Палати адвокатів Республіки Абхазія ОСОБА_3 21.08.2006 року є необгрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів щодо перебування 21.08.2006 року в м.Сухум республіки Абхазія.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайновою характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач, в зв'язку з незаконним звільненням, дійсно притерпів змушені зміни в ритмі життя, однак сума в 50 000 грн., як відшкодування моральної шкоди, є завищеною, а тому суд визначає для відшкодування суму в розмірі 500 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2004 року „Про практику розгляду судами трудових спорів". Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". Законом України „Про адвокатуру", ст. 38, п.4 ст.40, ст.ст. 116, 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-235 ЦПК України, суд,-
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" (далі Фонд), третя особа - Директор Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" Донской Дмитро Семенович про визнання недійсним наказу, поновлення на роботі, стягнення належних виплат, матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ НОМЕР_1 від 10.08.2006 року про звільнення ОСОБА_1.
Змінити формулювання причин звільнення в наказі НОМЕР_1 від 10.08.2006 року, з:
Звільнити ОСОБА_1, 10 серпня 2006 року за прогул без поважних причин, згідно з п.4 ст.40 КЗпП України на:
Звільнити ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 січня 2007 року на підставі ст.38 КЗпП України.
Стягнути з Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11 218,93 грн
Стягнути з Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" на користь держави судовий збір в розмірі 112 грн.
Стягнути з Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з моменту його оголошення.