ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2а-6448 /08/1370
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2009 року о год. хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.
при секретарі Лоза Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації Львівської області, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, про виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення з державного бюджету упущеної вигоди,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1, звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації Львівської області, про визнання дій незаконними і про виплату державної допомоги по догляду за дитиною в за період з липня 2007 року по грудень 2007 року в сумі 1891,28 грн., та про відшкодування за рахунок державного бюджету суму упущеної вигоди в розмірі 1088,15 грн.
Позивач в позовній заяві зазначає, що йому всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась не в повному обсязі за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року, просить позов задовольнити, відшкодувати за рахунок державного бюджету суму упущеної вигоди в розмірі 1088,15 грн., справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, та надав заперечення, відповідно до якого, згідно ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Головним розпорядником бюджетних коштів виступає Міністерство праці та соціальної політики України. Збільшення розміру допомоги можливе за умови суттєвого збільшення фінансування з Державного бюджету та внесення змін до інших нормативно-правових актів, згідно яких проводиться виплата даної допомоги, оскільки призначення та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється виключно за кошти Державного бюджету.
Справа розглядається у відповідності до вимог ч.4 ст.128 КАС України, на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року №2811-ХII, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Позивач - ОСОБА_1 має на утриманні дитинуОСОБА_2віком до трьох років 22 січня 2007 року народження (свідоцтво про народження серії 1-СГ № 100702 від 02 лютого 2007 року).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції до 9 липня 2007 року - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
П озивач правомірно визначив відповідача у даній справі - Управління праці та соціального захисту населення в Золочівської райдержадміністрації Львівської області, на якого законодавством (ст. 5 згаданого Закону) покладено обов'язок виплачувати державну соціальну допомогу, і вважає, що за період з липня по грудень 2007 року згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі .
Такі дії відповідача обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідний рік норми згаданої статті зупинялись.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини (дата підписання Україною 21.02.1990 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) Україна зобов'язалася забезпечити дитині такий захист її піклування, якій необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів, чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» положення абзацу третього частини другої ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Суд вважає, що слід визнати протиправними дії відповідача, щодо невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 липня по грудень 2007 року та зобов'язати його призначити та виплатити в користь позивача таку допомогу.
Щодо вимог позивача про відшкодування за рахунок державного бюджету суми упущеної вигоди в розмірі 1088, 15 грн., то у відповідності до ст. 22 ЦК України до збитків відносяться доходи які особа мала б реально одержати за звичайних обставин, і кожна особа повинна довести що вжила всіх необхідних заходів для їх отримання. Проте, з огляду на викладене, позивачем не обґрунтовано розміру неодержаних доходів, упущеної вигоди тощо, а тому дана вимога є безпідставною та і не підлягає задоволенню.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 29 грн. 79 коп., що підтверджується квитанцією від 03.11.2008 року, а тому відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України вказаний судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов слід задоволити частково, а саме визнати протиправними дії відповідача, щодо невиплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 липня по грудень 2007 року. Зобов'язати відповідача призначити та виплатити на користь позивача недоплачену за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задоволити частково. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у повному обсязі відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 липня по грудень 2007 року - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області призначити та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року допомогу у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років згідно ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції від 1 січня 2007 року.
Судові витрати стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно до задоволених вимог в розмірі 18, 91 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя (підпис) В.М. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В.М. Сакалош