ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-7943/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 1308,06 грн. , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області (далі-Управління) в якому просить суд поновити пропущений термін звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2007 - 2008 роки в сумі 1308,06 грн. Обґрунтовує позов тим, що він відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, і на 02.09.1945 року, час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак, у 2007-2008 роках така допомога не виплачувалась. Просить суд позов задовольнити та розглядати адміністративну справу без його участі , позов підтримує, суду довіряє.
Відповідач Управління Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області подав письмові заперечення, зазначає, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком та не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, просить суд адміністративну справу розглядати без участі повноважного представника.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 березня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2195), рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
В судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «Діти війни» відповідно до вимог ст.1 Закону №2195, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 зі штампом, який підтверджує наявність у нього статусу «діти війни». Позивач є пенсіонером за віком, пенсію отримує в Управлінні Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області. Цей статус позивача відповідачем не заперечно, крім того статус «діти війни» визначається автоматично по даті народження пенсіонера в діапазоні від 03.09.1927 по 02.09.1945 року.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вказана норма діє з 01 січня 2006 року. А у відповідності до ст. 7 вищезгаданого закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює Управління, яке є відповідачем у даній справі.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України 2007 рік» №489 від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону №2195, з урахуванням статті 111 цього закону в якій встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії вiдповiдно до статті 6 Закону №2195, виплачується особам, які є iнвалiдами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмiрi 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
09 липня 2007 року Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункту 12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону №2195, з урахуванням ст.111 цього закону. У відповідності до цього Рішення ст.6 Закону №2195 про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що визнані неконституційними.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року (далі-Закон №107- VІ) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закон №107- VІ, зокрема пункт 41 розділу ІІ.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Приймаючи рішення Конституційний Суд України виходив з того, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону «Про державний бюджет України» включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.
Судом встановлено, що позивачу виплачується надбавка до пенсії як дитині війни з 01 січня 2008 року.
Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Частиною 3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.
На даний час розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму в період з 2007 по 2008 роки затверджувався законами про Державний бюджет України на відповідний рік: згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 від 19.12.2006, яка змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%; згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як дитині війни відповідач протиправно з 09 липня 2007 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 не нараховував та не виплачував, а з 22 травня 2008 року дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 не донараховував та не виплачував підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни” - чим порушив його конституційне право, передбачене ст. 46 Конституції України.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки невиплата позивачу як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються не припиненими.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні частково, і тому слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо невиплати у 2007 році та протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо недоплати у 2008 році позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни” та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області провести позивачу нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо невиплати у 2007 році та протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Шинкар Т.І.
Повний текст постанови виготовлений 27.03.2009 року.
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-7943/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(всупна та резолютивна частини постанови)
20 березня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Золочівському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2008 роки в сумі 1308,06 грн. , -
ВСТАНОВИВ:
При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 27.03.2009 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо невиплати у 2007 році та протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області щодо недоплати у 2008 році ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та донарахування та виплату з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист Дітей Війни”.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.