ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-8010/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
розглянувши у у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учасника війни в розмірі 4,526 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 4,526 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що він є учасником війни та що йому було виплачено не в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу за 2005 - 2008 роки, чим порушено Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ та п.3 ст.22 Конституції України. Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась у 2005-2008 роках внаслідок неправомірних дій Відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі. Просить суд розглядати адміністративну справу без його участі, позов підтримав, суду довіряє.
Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації (далі - Управління), подав письмові заперечення, які мотивує тим, що діяв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову, на чому наполягає, просить суд адміністративну справу розглядати без участі повноважного представника.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 березня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ (далі -Закон 3551), Рішеннями Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007. Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1, є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням Серія НОМЕР_1.
Згідно з статтею 12 Закону України 3551 від 22 жовтня 1993 року - щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 Закону 3551 - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Між тим, вказана допомога виплачена позивачу відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” за рахунок державного бюджету у визначених Законом України “Про Державний бюджет України” на 2005 - 2008 роки розмірах.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як свідчать фактичні обставини справи, вказані списки були надані за відповідні періоди з зазначенням виплати у занижених розмірах. Таким чином фактично щорічну виплату разової грошової допомоги позивачу виплачувалася лише частково.
Як вбачається з довідки та заперечень проти позову Управління щорічну виплату разової грошової допомоги проводились починаючи з 2005 року і така становила: у 2005р. - 50 грн., у 2006р. - 50 грн., у 2007р. - 55 грн. та у 2008р. - 65 грн.
Судом встановлено, що у 2005 - 2008 роках законами про Державний бюджет України систематично зупинялась дія положень Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист. Проте у 2005-2006 роках Конституційним Судом України не приймались рішення щодо визнання неконституційними положень Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки в частині визначення розміру щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни відповідно до Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В Рішенні Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначено, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася щорічна разова грошова допомога, зокрема, учасникам війни в розмірі 55 грн. 00 коп., не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, що визнані неконституційними.
22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107- VІ від 28.12.2007 року, зокрема пункт 20 розділу ІІ, згідно якого, розмір щорічної до 5 травня виплати разової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання п. 20 розділу II вищезазначеного Закону про бюджет була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачці, як учаснику війни неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з першого квітня 2007 року складала 410,06 грн., то несплачена сума допомоги складає 1175,18 грн. (410,06 грн. мінімальна пенсія за віком х 3 розміри пенсії - 55 грн. фактично виплаченої допомоги позивачу), оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік ” з першого квітня 2008 року складала 481,00 грн., то несплачена сума допомоги складає 1378,00 грн. (481,00 грн. мінімальна пенсія за віком х 3 розміри пенсії - 65 грн. фактично виплаченої допомоги позивачу), чим порушено його конституційне, право передбачене ст. 46 Конституції України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
У відповідності зі статтями 1 та 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
У відповідності до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки виплата позивачу як учаснику війни в заниженому розмірі разової грошової допомоги пояснюється триваючим характером порушення і наслідки його залишаються не припиненими.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні, і тому слід зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу, як учаснику війни, разову грошову допомогу за 2007 рік в сумі 1175,18 грн., за 2008 рік в сумі 1378,00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1175,18 грн. та за 2008 рік в розмірі 1378,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченого ст. 254 КАС України.
Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Шинкар Т.І.
Повний текст постанови виготовлено 02.04.2009 року.
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-8010/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини постанови)
26 березня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
розглянувши у у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської райдержадміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учасника війни в розмірі 4,526 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи , проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 02.04.2009 року.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1175,18 грн. та за 2008 рік в розмірі 1378,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченого ст. 254 КАС України.
Суддя Шинкар Т.І.