Справа № 2-а-86/09

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року                                                                                     Турійський районний суд

                                                                                                                       Волинської області

в складі:  головуючого-судді                                                                      Шмідта С.А.

                 при секретарі                                                                               Гаврилюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області  про зобов"язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, у відповідному розмірі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він як особа, яка має статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 – 2007 років така допомога йому взагалі не виплачувалася, а починаючи з 01 січня 2008 року і по              31 грудня 2008 року виплачувалась у розмірі, меншому від визначеного законом.  Просить зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату йому щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01  січня 2007 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідачем подано письмове заперечення проти даного позову, у якому не оспорюється та обставина, що позивач наділений правовим статусом дитини війни і як пенсіонер має право на передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії у відповідному розмірі. При цьому відповідач зазначає, що через відсутність у Державному бюджеті України коштів на фінансування згаданої соціальної гарантії у 2007 році надбавка до пенсії дітям війни взагалі не нараховувалася та не виплачувалася, а починаючи з січня 2008 року позивачу згідно з вимогами ст.6   Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладеної в редакції п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплачувалась надбавка до   пенсії в розмірі, визначеному ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем визначеного ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) річного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються 2007 року, оскільки про порушення свого права позивач повинен був дізнатися після офіційного опублікування норм законів, які обмежували   право позивача  на   отримання   згаданої   соціальної    гарантії, та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007  від 09 липня 2007 року, котрим такі соціальні гарантії було відновлено, тобто ще у 2007 році.

У зв'язку з цим відповідач вважає вищевказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з"явився, хоча належним чином та своєчасно був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, однак скерував до суду письмове клопотання, в якому просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, свої позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином та своєчасно був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, при цьому відповідач про причини неявки свого представника суд не повідомив, про відкладення розгляду справи не клопотав.

За таких обставин судом відповідно до ст.ст.122, 128 КАС України визнано за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності позивача та представника відповідача.

Дослідивши подані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов слід задовольнити частково.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 01 лютого 2001 року отримує пенсію та має статус дитини війни, про що свідчить наявний у пенсійному посвідченні позивача № 117317 штамп відповідного зразка (а.с.6).

Згідно довідки № 527 від 17.02.09 (а.с.7) протягом 2006 - 2007 років позивачу не
нараховувалась та не виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни, а починаючи з
01 січня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області позивачу щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії як дитині
війни: з січня по березень 2008 року включно - в розмірі 47 грн., з квітня по червень
2008 року включно - в розмірі 48 грн. 10 коп., з липня по вересень 2008 року включно - в
розмірі 48 грн. 20 коп., з жовтня 2008 року по лютий 2009 року включно - в розмірі 49 грн.
80 коп.    

Відповідно   до   ст.6   Закону   України   «Про   соціальний   захист  дітей   війни» від

18     листопада 2004 року N 2195-1V, який набрав чинності з 01.01.06 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ст.71 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік»    від

19     грудня 2006 року N 489-V дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році
підвищення   до  пенсії  або   щомісячного  довічного   грошового   утримання  чи  державної
соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсій відповідно до статті 6 Закону України
«Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на
яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет   України на 2007 рік».    

Вищевказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 09 липня 2007 року фактично було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року.

Пунктом 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.41 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення п.41 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 22 травня 2008 року фактично було знову відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, яка на даний час не зупинена та не скасована.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.03.2008 року), Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Відповідно до п.п.6 п.2.2 цього ж Положення управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Як уже зазначалося вище, саме Управлінням Пенсійного фонду України в
Турійському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, нараховувалося та
виплачувалося ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з   січня
2008 року по лютий 2009 року включно. А тому суд приходить до висновку, що саме на
відповідачеві лежить обов'язок нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як
дитині війни у визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
розмірі.    

Таким чином, дія положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від  18 листопада 2004 року була відновлена з 9 липня

1.   2007     року і тривала до 31  грудня 2007 року, після чого знову була відновлена з 22 травня

1.   у і триває по даний час.

Оскільки позивачеві у 2007 році взагалі не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, а з травня 2008 року по лютий 2009 року таке підвищення виплачувалась лише у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а тому:

-    зобов'язує Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року (з урахуванням вже виплаченої за період з травня 2008 року по грудень 2008 року включно суми такого підвищення), виходячи з визначеного відповідно до положень ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-1V, ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів", ст.54   Закону України «Про державний бюджет України па 2009 рік» від 26   грудня 2008 року N 835-VI розміру мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп., з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 1 жовтня 2008 року і по даний час - 498 грн.

Наряду з цим суд вважає надуманими та такими, що суперечать чинному в Україні законодавству, доводи відповідача про неможливість здійснення спірних виплат через недостатність бюджетних асигнувань.

Так, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п.26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, відповідно до п.3, пп.пп1,2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261, одним з основних завдань Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і відповідно до покладених завдань Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також бере у мірках своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України.

Тому, являючись повноправними учасниками процесу бюджетного планування, Пенсійний  фонд  України   та  його  управління  в   Турійському районі  зокрема зобов'язані   здійснити визначений законом комплекс необхідних заходів по резервуванню та залученню коштів Державного бюджету України для здійснення передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплат особам, які мають статус дитини війни, в тому числі й позивачу у справі.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що мінімальний розмір
пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,
призначених згідно з цим Законом, а тому не може застосовуватись для інших розрахунків
(доплат, підвищень, дотацій, надбавок), оскільки наявність даної норми за відсутності іншого
мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем
конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з
розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний
захист дітей війни».    

Відповідно до ч.2, ч.З ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року      N 1788-ХІІ суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначав або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, цю позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд на підставі ч.І ст.94 КАС України присуджує позивачу з Державного бюджету України здійснені ним та документально підтверджені (а.с.1) судові витрати - 3 (три) грн.40 коп. судового збору.

Керуючись ст.11, ч.З ст.160, ст.ст.161-163 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-ІV, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV, ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-ХІІ, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.З, пп.пп.1,2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261, п.1.1 та п.1.2, пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2. у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №  5-5суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про зобов"язання нарахувати йому щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, у відповідному розмірі задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1, як особі, яка має статус   дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням вже виплаченої за період з травня 2008 року по грудень 2008 року включно суми такого підвищення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1    3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Турійський районний суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, однак апеляційна скарга не подавалась у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: