Справа № 2 – а – 305/09

ПОСТАНОВА

іменем України

30 червня 2009 року                 Турійський районний суд Волинської області

в складі головуючого – судді Шмідта С.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в смт.Турійську Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу особі, яка має статус дитини війни,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона, як особа, яка має статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007 року така допомога їй взагалі не нараховувалася та виплачувалася, а у 2008 році виплачувалась у розмірі, меншому від визначеного законом. Просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 - 2008 роки.

    Відповідачем подано письмове заперечення проти даного позову, у якому не оспорюється та обставина, що позивач наділена правовим статусом дитини війни і як пенсіонер має право на передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії у відповідному розмірі. При цьому відповідач зазначає, що п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Через відсутність у Державному бюджеті України коштів на фінансування згаданої соціальної гарантії у 2007 році надбавка до пенсії дітям війни взагалі не нараховувалася та не виплачувалася. Починаючи з січня 2008 року позивачу згідно з вимогами ст.6. Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладеної в редакції п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року підвищення до пенсії дітям війни виплачувалося у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 530 від         28 травня 2008 року : з 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн.  20 коп. та з 1 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп. Таким чином, відповідач вважає, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії у 2007-2008 роках здійснювалось у відповідності з вимогами чинного законодавства і виключно в межах бюджетних асигнувань.

    Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем визначеного ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) річного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються 2007 року, оскільки про порушення свого права позивач повинен був дізнатися після офіційного опублікування законів, які обмежували право позивача на отримання згаданої соціальної гарантії, та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, котрим такі соціальні гарантії було відновлено, тобто ще у 2007 році.

    У зв’язку з цим відповідач вважає вищевказаний позов безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

    Сторони подали заяви розгляд справи за їхньої відсутності та не з’явилися в судове засідання, у зв’язку з чим судом відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України визнано за доцільне та можливе здійснювати розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

    Дослідивши подані сторонами письмові докази, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов слід задовольнити  частково.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 01 червня 2006 року отримує пенсію по віку та має статус дитини війни, про що свідчить наявний у пенсійному посвідченні позивача  серії АЗ № 436445 штамп відповідного зразка (а.с.3).

Згідно довідки № 261 від 29.12.08 (а.с.4), у 2007 році позивачу взагалі не нараховувалась та не виплачувалось підвищення до пенсії як дитині війни, а починаючи з         01 січня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області позивачу щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії, як дитині війни, : з січня по березень 2008 року включно – в розмірі 47 грн., з квітня по червень      2008 року включно – в розмірі 48 грн. 10 коп., з липня по вересень 2008 року включно – в розмірі 48 грн. 20 коп., з жовтня по грудень 2008 року включно –  в розмірі 49 грн. 80 коп.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від                  18 листопада 2004 року N 2195-IV , який набрав чинності з 01.01.06, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Вищевказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на        2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 09 липня 2007 року фактично було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року.  

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року   N 107-VI , який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 22 травня 2008 року фактично було знову відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, яка на даний час не зупинена та не скасована.

    Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.03.2008 року) Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України та керується у своїй діяльності Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Відповідно до пп.6 п.2.2  цього ж Положення управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного  законодавства.

Як уже зазначалося вище, саме Управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, нараховувалося та виплачувалося ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня по грудень 2008 року включно. А тому, суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни у визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі.

Таким чином, дія положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року була відновлена з 9 липня        2007 року і тривала до 31 грудня 2007 року, після чого знову була відновлена з 22 травня 2008 року і триває по даний час.

Оскільки позивачеві у 2007 році взагалі не виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни, а з травня по грудень 2008 року таке підвищення виплачувалась лише у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд з урахуванням положень ч.2 ст.11 КАС України приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а тому зобов’язує Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати позивачу, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно  (з урахуванням вже виплаченої за період з травня по грудень 2008 року включно суми такого підвищення) виходячи з визначеного відповідно до положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   від 9 липня 2003 року  N 1058-IV , ст.62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" розміру мінімальної пенсії за віком : з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп., з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня  2008 року - 482 грн., з  1 жовтня 2008 року - 498 грн.

Наряду з цим суд вважає надуманими та такими, що суперечать чинному в Україні законодавству, доводи відповідача про неможливість здійснення спірних виплат через недостатність бюджетних асигнувань.

Так, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, відповідно до п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 р. N 1261, одним з основних завдань Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і відповідно до покладених завдань Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України.

Тому, являючись повноправними учасниками процесу бюджетного планування, Пенсійний фонд України та його управління в Турійському районі зокрема зобов’язані здійснити визначений законом комплекс необхідних заходів по резервуванню та залученню коштів Державного бюджету України для здійснення передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплат особам, які мають статус дитини війни, в тому числі й позивачу у справі.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), оскільки наявність даної норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на отримання передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, виходячи з вищевказаного розміру мінімальної пенсії за віком.

Суперечить Закону також посилання відповідача на чинність постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08. Так, дана постанова є лише підзаконним нормативним актом і до того ж ґрунтується на нормах п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України № 10-рп/2008 від        22 травня 2008 року. Тому, виходячи з вищої юридичної сили норм Закону, при вирішенні даного спору слід керуватися нормами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року, а не положеннями вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України.

    Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч.2           ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року
N 1788-XII   суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.

    Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд на підставі ч.1 ст.94 КАС України присуджує ОСОБА_1 з Державного бюджету України здійснені нею та документально підтверджені (а.с.1) судові витрати - 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

    Керуючись ст.11, ч.3 ст.160, ст.ст.161-163 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   від 9 липня 2003 року  N 1058-IV,  ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від   23 лютого 2006 року N 3477-IV,  ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII,  Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 р. N 1261, п.1.1 та п.1.2, пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу особі, яка має статус дитини війни, задовольнити частково.

Зобов’язати   Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати ОСОБА_1, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням вже виплаченої за період з травня по грудень 2008 року включно суми такого підвищення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Турійський районний суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення в повному обсязі даної постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, однак апеляційна скарга не подавалась у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: