Справа № 2-120/2009
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року Турійський районний суд
Волинської області
в складі: головуючого-судді Шмідта С.А.
при секретарі Гаврилюк Н.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за позовом відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі його Волинської обласної дирекції до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення 11753,45 грн. заборгованості по кредитному договору, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги не визнала, про що подала адресоване суду письмове заперечення. В судовому засіданні відповідач визнала той факт, що вона 11 жовтня 2007 року отримала у Турійському відділенні Волинської обласної дирекціїї ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" 15000 гривень кредиту у відповідності до умов кредитного договору № 014/1139/82/39113, особисто підписувала цей договір, графік погашення кредиту, інші додатки до договору та документи, які його стосуються, а також на виконання умов цього договору застрахувалася від нещасного випадку у страховій компанії "Універсальна". На початку 2008 року відповідач захворіла та після клінічного обстеження у неї виникла необхідність проведення двох хірургічних операцій, одну з яких їй було проведено в січні 2008 року. В березні 2008 року на стаціонарному лікуванні перебувала неповнолітня дочка відповідача, яка після виписки з лікарні потребує постійного лікування. Зважаючи на це, у відповідача виникли фінансові проблеми, і тому вона з того часу не змогла сплачувати свої зобов"язання по кредиту в повному обсязі, а з січня 2009 року перестала їх виконувати взагалі, внаслідок чого у неї виникла вказана у позовній заяві заборгованість. Ці обставини, як вважає відповідач, мають значення непереборної сили, і тому вона вважає, що саме вони зумовили неможливість виконання нею умов кредитного договору. Крім цього, відповідач ствердила, що кредитний договір № 014/1139/82/39113 від 11 жовтня 2007 року, укладений між нею та відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль", та інші документи, які стосуються цього договору, було підписано нею після отримання кредиту, тобто після 11 жовтня 2007 року. Відповідач не мала змоги ознайомитись із переліком тих страхових компаній, які співпрацюють з банком при наданні кредитів, а тому, на її думку, не мала вибору найбільш прийнятного для неї способу страхування ризиків, пов"язаних із поверненням кредиту. Банк не реагував на її неодноразові усні та письмові звернення про відстрочку сплати кредиту, а навпаки, керуюча Турійським відділенням Волинської обласної дирекціїї ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" поширює про неї негативні чутки серед мешканців селища та району, що ускладнює можливість пошуку роботи відповідачем. Враховуючи ці обставини, відповідач просить у позові ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" до неї про розірвання кредитного договору та стягнення 11753,45 грн. заборгованості по кредитному договору відмовити.
Представник позивача - відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала повністю, ствердила наведені в ньому факти. Крім того, суду пояснила, що 11 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль" в особі начальника Турійського відділення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/1139/82/39113 про надання відповідачу кредиту в сумі 15000,00 грн. на строк 36 місяців з виплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24 % річних та комісії в розмірі 450 грн. за умови погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами шляхом здійснення в період до 15 числа кожного місяця щомісячних платежів відповідно до графіку. Представник позивача пояснила, що кредитний договір та інші пов”язані з ним документи підписувалися у день видачі кредиту 11 жовтня 2007 року. Крім цього, у Турійському відділені Волинської ОД ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" на дату укладення кредитного договору був перелік страхових компаній, які співпрацюють з банком, і саме з однією із них відповідач уклала договір страхування від нещасного випадку. Представник позивача ствердила, що банк умови договору виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачу на її розрахунковий рахунок 15000 грн., а позичальник ОСОБА_2, порушуючи їх, з вересня 2008 року несвоєчасно здійснювала повернення кредиту, а з січня 2009 року взагалі перестала його сплачувати, в зв’язку з чим у неї станом на 07 квітня 2009 року виникла кредитна заборгованість в сумі 2526,72 грн. Письмову вимогу банку про дострокове погашення грошових зобов”язань відповідач залишила без відповіді. Так як жодних ініціатив з питань погашення заборгованості від відповідача не надходило, ОСОБА_1, як керуюча відділенням банку, виконуючи свої службові обов”язки, кілька разів нагадувала відповідачу про її борг, однак остання лише один раз у письмовому поясненні про причини несплати боргу попросила банк відстрочити погашення кредиту. Оскільки відповідач взагалі перестала виконувати свої кредитні зобов”язання, підстав для відстрочення погашення кредиту у позивача не було. Несплату відповідачем боргу в такому розмірі представник позивача вважає суттєвим порушенням умов договору, а тому просить розірвати кредитний договір № 014/1139/82/39113, укладений 11 жовтня 2007 року між ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" та ОСОБА_2, і стягнути із відповідача в свою користь всю позику, що залишилася, проценти за користування кредитом та пеню в загальному розмірі 11753,45 грн., а також понесені банком судові витрати по справі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задовольнення повністю.
У відповідності з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено в судовому засіданні і що стверджується матеріалами справи, між відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль" та ОСОБА_2 11 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір № 014/1139/82/39113 (а.с.5-7), згідно з п.п.1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.3 якого та додатком 1 до якого (а.с.8) відповідачу ОСОБА_2 надавався кредит в сумі 15000,00 грн. на термін 36 місяців з виплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24 % річних та комісії в розмірі 450 грн. за умови погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами шляхом здійснення в період до 15 числа кожного місяця щомісячних платежів.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що умовою надання кредиту є укладення договорів страхування предмету застави, життя або страхування від нещасного випадку. Виконання цієї умови покладено на позичальника (п.5.6 договору). Відповідно до п.3.8 кредитного договору страхування від нещасного випадку, передбачене договором, здійснюється позичальником в страховій компанії, обраній ним самостійно зі страхових компаній, які співпрацюють з банком, з переліком та розмірами тарифів яких позичальник ознайомлений до укладення договору.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2007 року відповідач отримала у Волинській обласній дирекції ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" кредит в сумі 15000 грн., що визнано самим відповідачем і підтверджується заявою на видачу готівки № 6 від 11 жовтня 2007 року (а.с.9).
При укладенні кредитного договору відповідач застрахувалася від нещасного випадку в страховій компанії "Універсальна", що визнано самим відповідачем. Вибраний відповідачем вид страхування відповідає умовам кредитного договору. Вказана страхова компанія є в переліку страхових компаній, які співпрацювали з ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" при наданні кредитів станом на день видачі цього кредиту, що підтверджується наявним в матеріалах справи переліком (а.с.47-49). Зазначений перелік був у наявності в банку на момент підписання відповідачем договору страхування. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, такий страховий випадок, як нещасний випадок, на протязі користування кредитом у відповідача не наступив. Відповідач не навела суду доказів того, що вона не мала вибору найбільш прийнятного для неї способу страхування ризиків, пов"язаних із поверненням кредиту, а тому суд вважає необгрунтованим посилання відповідача на ці обставини, як такі, що вплинули на неможливість повернення нею кредитної заборгованості.
Відповідачем не подано суду доказів про її неодноразові звернення до банку з проханням про відстрочення сплати заборгованості. Із письмового пояснення відповідача від 20 листопада 2008 року (а.с.13) вбачається, що вона просила банк при можливості відстрочити їй погашення кредиту на 3-4 місяці. Так як підстав для такого розстрочення у позивача не було, її прохання не було задоволено.
Випискою № 993 Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.42) стверджується , що ОСОБА_2 з 21 січня по 28 січня 2008 року перебувала на стаціонарному лікуванні в цьому лікуквальному закладі. 22 січня 2008 року відповідачу було проведено хірургічну операцію – венектомію по Бебкоку – Коккету – Наррату – Хрустальову на правій нижній кінцівці та після виписки рекомендовано диспансерний нагляд хірурга за місцем проживання та медикаментозне лікування на протязі місяця. Із виписки № 3278 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.39) вбачається, що ОСОБА_4 з 24 березня по 31 березня 2008 року перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, після виписки їй було рекомендовано диспансерний облік у невролога та медикаментозне лікування. Відповідачем не подано суду жодних медичних висновків про те, як вплинула її хвороба на її працездатність, та які фінансові витрати понесла відповідач на своє лікування та лікування своєї дочки. На підставі цього суд вважає недоведеним твердження відповідача про те, що обставини, пов”язані з хворобою відповідача та її дочки, зумовили неможливість виконання відповідачем своїх зобов”язань по кредитному договору.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.
Пунктом 10.1 кредитного договору від 11 жовтня 2007 року № 014/1139/82/39113 передбачено сплату позичальником пені в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У пункті 6.6 цього договору зазначено, що банк має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2009 року позивачем було надіслано відповідачу претензію про дострокове погашення кредиту в повному обсязі (а.с.11, 12). Відповідачем визнано, що станом на 07 квітня 2009 року у неї виникла кредитна заборгованість перед позивачем в сумі 2526,72 грн. за кредитним договором № 014/1139/82/39113.
Суд вважає, що несплата відповідачем ОСОБА_2 заборгованості за кредитом та відсотками за його використання в такому розмірі є істотним порушенням договору з її сторони, тому цей договір на вимогу позивача відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України слід розірвати.
Як вбачається з розрахунку сплати кредиту по кредитному договору від 11 жовтня 2007 року № 014/1139/82/39113 позичальником ОСОБА_2 станом на 07 квітня 2009 року (а.с.10), заборгованість відповідача перед Волинською обласною дирекцією ВАТ "ОСОБА_3 Аваль" нарахована правильно і становить: 10391,69 грн. заборгованості по кредиту, 622,39 грн. заборгованості по прострочених процентах, 211,82 грн. заборгованості по нарахованих процентах, 527,55 грн. заборгованості по пені, а тому суд вважає, що вона в сумі 11753,45 грн. (10391,69 + 622,39 + 211,82 + 527,55 = 11753,45) підлягає стягненню з неї в користь позивача, тому що для цього є законні підстави.
У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача в користь позивача сплачені останнім при зверненні до суду 147,53 грн. судових витрат, а саме 117,53 грн. судового збору та 30.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.526, 536, 553, 554, ч.2 ст.651, ч.2 ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, ч.1 ст.88, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Кредитний договір № 014/1139/82/39113 від 11 жовтня 2007 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_3 Аваль" та ОСОБА_2, розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі його Волинської обласної дирекції 11753,45 (одинадцять тисяч сімсот п"ятдесят три гривні 45 копійок) кредитної заборгованості.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" в особі його Волинської обласної дирекції 147,53 (сто сорок сім гривень 53 копійки) судових витрат.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана апеляційному суду Волинської області через Турійський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Головуючий: