Справа № 2”а”-255

2009 р.

П О С Т А Н О В А

і м ’ я м   У к р а ї н и

29 травня 2009 року            Уманський міськрайонний суд Черкаської області

        в складі: головуючого-судді   Очеретяного В.А.

                    при секретарі   Юхименко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Умань адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до окремої роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції м. Немирів УВС Вінницької облдержадміністрації про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_2 звернувся в суд з даним адміністративним позовом, посилаючись на те, що 01 березня 2009 року інспектор ДПС ОР ДАІ м.Немирів Вінницької облдержадміністрації ОСОБА_3 своєю постановою серії АВ № 107316 по справі про адміністративне правопорушення визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та призначив йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 гривень.

Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відео-фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст.14-1 КУпАП.

    Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Таким чином вважає постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

1. Частиною 6 ст. 258 КУпАП, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Крім того, ст. 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, «така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючим в автоматичному режимі».   Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним - є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини. Прилад, «Візир», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото- кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону. У підтвердження того факту що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього приладу, в розділі 2 якої «Основні технічні характеристики», чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як стаціонарний або патрульний, але не автоматичний.

Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зазначено на фото (його автомобіля). Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана на зображенні, доданому до постанови, належить саме його автомобілю.

Крім того із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме: наявність на ділянці дороги, яка зафіксована на фотографії, дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 60 км/год.». На фотознімку дійсно зображено належний йому автомобіль НОМЕР_1. Також на знімку знаходиться напис російською мовою «Скорость 083 км/ч.». Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобіля - відсутні.

1.   2.     Також, в даній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото-фіксацію за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Візир» № 0812358. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 № 1111), «до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.»   Відповідно до п.п.12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не можна зрозуміти, як велася зйомка з якого автомобіля: який був припаркований чи рухався. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

2.   3.     Також з доданої фотокартки не можливо зробити висновок: де саме рухався автомобіль, що викликає сумнів в законності отримання даного доказу. З тих же обставин вказана швидкість 83 км на годину сумнівна тому що у радіолокаційного відео-записуючого вимірювача швидкості «Візир» має кут огляду який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, і/або більший за розмірами, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість є швидкістю автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від його автомобіля.

3.   4.     Згідно зі ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність ", на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Таких документів до вказаної постанови не надано.

Копію постанови отримано ним 19  березня 2009 року, тому вважає є достатні підстави для поновлення строку на оскарження вказаної   постанови.

Вважає, що постанова від 01 березня 2009 р. по справі про адміністративне правопорушення прийнята з порушеннями його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача окремої роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції м. Немирів УВС Вінницької облдержадміністрації в судове засідання не з’явився, хоч відповідач був повідомлений про день та час розгляду справи у встановленому порядку, причини неявки суду не відомі, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду від відповідача не надходило.

У відповідності до ч.4 ст.128 КАСУ – у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу маже бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Судом встановлено, що згідно постанови інспектора ДПС ОР ДАІ м.Немирів ОСОБА_3 серії АВ № 107316 від 01 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 гривень. Дану постанову він отримав поштою 19 березня 2009 року.

Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 278, 279, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Так, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для застосування фото фіксації необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. Прилад «Візир», яким здійснювалась фіксація даного правопорушення, не є засобом автоматичної фіксації, що підтверджується розділом 2 Інструкції по його використанню «Основні технічні характеристики», де чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як стаціонарний або патрульний, але не автоматичний.

Відсутні належні докази, що швидкість вказана на зображенні, доданому до постанови про адміністративне правопорушення, належить саме автомобілю під керуванням ОСОБА_1

Крім того, із доданого зображення неможливо ідентифікувати місце скоєного правопорушення, а саме: наявність на ділянці дороги, яка зафіксована на фотографії, дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 60 км/год.». Жодних об'єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобіля - відсутні.

    В оскаржуваній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото-фіксацію за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Візир» № 0812358. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), «до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.»   Відповідно до п.п.12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не можна зрозуміти, як велася зйомка з якого автомобіля: який був припаркований чи рухався. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

    Згідно зі ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність", на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Таких документів до вказаної постанови відповідачем не надано.

Крім того, розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1, чим було порушено його право на скористання юридичною допомогою; порушена вимога ст.268 КУпАП – справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, його про розгляд справи ніхто не сповіщав. Таким чином, ІДПС при винесенні даної постанови не враховано особу, її матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно ст.ст.33,280 КУпАП.    

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного  правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, не доведена, його позбавлено права на присутність при розгляді адміністративної справи відносно нього, на надання доказів та заперечень під час розгляду справи ІДПС ОР ДАІ м.Немирів, в зв’язку з чим постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 107316 від 01 березня 2009 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАСУ – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачам не надано будь-яких доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно ст.162 КАС України – в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих йог положень із зазначенням способу його здійснення.

    Керуючись ст.ст.3,17,19,158,159,160-163 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в :

    Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити.

    Постанову інспектора дорожньо-патрульної служби окремої роти державної автомобільної інспекції м. Немирів Вінницької облдержадміністрації ОСОБА_3 серії АВ № 107316 від 01 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1  по ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.

    Справу провадженням закрити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до адміністративного суду апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Головуючий __________________