У Х В А Л А

    іменем України

26 серпня 2009 року                                                                                   м. Чернігів

                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді:  Лакізи Г.П.

суддів:                          Бобрової І.О., Коренькової З.Д.

при секретарі:              Марченко О.О.

            за участю : представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Д-2 Агропроект” на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Д-2 Агропроект” про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

           Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2009 року стягнуто з   товариства з обмеженою відповідальністю “Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_1 600 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки, судові витрати в сумі 89 грн. 50 коп. та розірвано договір оренди, укладений між сторонами 24 жовтня 2007 року № 38.

           В апеляційній скарзі ТОВ „Д-2 Агропроект” просить скасувати рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

 Як зазначає апелянт, суд безпідставно зробив висновок про те, що положення п. 10 Договору оренди землі щодо строку виплати орендної плати суперечить закону і відповідно до ст. 215 ЦК України є недійсними, оскільки ні позивачем, ні його представником вимоги про визнання недійсними окремих положень договору не заявлялись, що свідчить про вихід суду за межі заявлених позовних вимог.

 Також апелянт посилається на те, що в договорі оренди землі, укладеного між сторонами, визначено множинність форм виплати орендної плати, як це і передбачено ст. 22 Закону України „Про оренду землі” і ТОВ „Д-2 Агропроект” пропонувало власникам землі отримати орендну плату в натуральній формі (зерном), про що вони інформувалися усно на загальних зборах жителів сіл, а у зв'язку з непогодженням з власниками землі конкретної форми виплати орендної плати та небажанням ОСОБА_1 одержати орендну плату в натуральній платі, позивач і не отримала орендної плати.

Апелянт зазначає, що ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однією із сторін у разі істотного порушення умов договору, проте позивачем не надано доказів про будь-які істотні порушення договору оренди з боку ТОВ „Д-2 Агропроект”. Несплата відповідачем орендної плати не є систематичною, що не надає підстав для припинення права користування землею та розірвання договору оренди землі.

Крім того, апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме на те, що ОСОБА_1 надав довіреність на представництво його інтересів в суді на ім'я ОСОБА_3, якою передбачено, що повноваження згідно з нею не можуть бути передані іншим особам, проте в суді першої інстанції до участі в справі в якості представника позивача на підставі усної заяви ОСОБА_3 було допущено ОСОБА_4, що свідчить про те, що участь в судовому процесі ОСОБА_4 була неповноважною.   

           Вислухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,2355 га, розташованої на території Селищенської сільської ради Носівського району Чернігівської області.

           Згідно з договором від 24 жовтня 2007 року, № 38 вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ „Д - 2 Агропроект” строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язаний вносити орендну плату у розмірі 2 % від грошової оцінки землі - 600 грн. до кінця року.

    Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на доведеність факту невиконання орендарем обов'язку своєчасно вносити орендну плату, передбаченого договором, тобто невиконання останнім умов договору оренди.

            Такі висновки відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам матеріального закону.

            Посилання апелянта на встановлення п. 9 договору множинності форм виплати орендної плати не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки, встановлено, що орендар запропонував орендодавцеві натуральну форму оплати орендної плати за договором від 24 жовтня 2007 року лише 14 березня 2009 року, опублікувавши відповідне оголошення у місцевому засобі масової інформації, у той час як за договором він зобов'язаний вносити орендну плату до кінця року.

           Доводи ТОВ „Д - 2 Агропроект” щодо його обов'язку за договором сплачувати орендну плату починаючи з другого року користування землею також не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне.

           Відповідно до визначення, даного у ст. 1 Закону України „Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою. Отже, користування земельною ділянкою без оплати не є користуванням за договором оренди. Крім того, у тексті договору оренди між сторонами по даній справі слова „починаючи з другого року” викреслені. Апелянт, зазначаючи у скарзі про те, що дане виправлення належним чином, наприклад додатковою угодою, не було обумовлене сторонами договору, не надав суду свого екземпляру договору і не підтвердив жодними доказами того, що таке виправлення сторонами не узгоджене та не спростував висновку суду про необхідність внесення орендної плати за кожний рік користування земельною ділянкою.

            Згідно зі ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачена можливість розірвання договору за вимогою однією із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Відповідно до цієї ж норми закону істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із змісту договору оренди між сторонами по даній справі вбачається, що позивач розраховувала отримувати вчасно і у повному обсязі орендну плату, але внаслідок невиконання відповідачем істотної умови договору повністю був позбавлений можливості отримати належне йому за договором у встановлений строк. Таким чином, доводи апелянта про відсутність доказів істотного порушення ним договору є неспроможними.

           Частиною 1 статті 32 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі на вимогу однієї із сторін може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 Закону та умовами договору, ... а також на підставах, визначених Земельним кодексом України.

            Задовольняючи вимогу про розірвання договору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконується умова договору про внесення орендної плати та строки її внесення. Як вбачається із змісту наведеної вище норми, Закон „Про оренду землі” не визначає обов'язковою умовою для розірвання договору за рішенням суду систематичність порушення його умов однією із сторін, а визнає достатньою підставою для такого розірвання договору наявності факту невиконання обов'язку, передбаченого договором. Підстави, визначені Земельним кодексом України, у ст. 32 Закону України „Про оренду землі”, передбачені як такі, що можуть бути застосовані окрім тих, що передбачені Законом.  

    Не є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції процесуального законодавства при допуску до участі у судовому засіданні в якості представника позивача ОСОБА_4, оскільки позивач на порушення будь-яких своїх прав при розгляді справи  не посилається.   

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

            Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Д-2 Агропроект”   - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

      Головуючий                                Судді: