Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

м. Хмільник, вул. Столярчука, 4, 22000, (04338) 2-31-50

Справа №2-411

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2010 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої Білої Л.М.

з участю секретаря Янюк А.И.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

Встановив:

В березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що відповідач на підставі рішення суду від 25 серпня 2008 року зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини, однак , починаючи з лютого 2009 року відповідач повністю ухиляється від сплати вказаних аліментів , в зв'язку з чим станом на 31 січня 2010 року заборгованість склала 2 657,49 гривень, а тому просить стягнути пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 5 195, 51 грн.

В судове засідання позивач не з»явилася, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, що передбачено ст.. 158 ЦПК України, а тому судом проведений розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач заявлений позов не визнав повністю, посилаючись на те, що його вини в простроченні сплати аліментів немає, оскільки про існування заочного рішення суду про стягнення аліментів і про існуючу заборгованість йому стало відомо від державного виконавця 22 жовтня 2009 року, оскільки він на той час змінив місце проживання і проживав в новій сім'ї. На слідуючий день ним зразу ж була погашена заборгованість в сумі 1 250 гривень, ще через місяць 1 сплатив 900 гривень і надалі продовжував платити аліменти і погашати заборгованість .

На даний час заборгованість по аліментах ще існує, однак він зобов'язується погасити її в найближчий термін.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст.195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем, виходячи з фактичного заробітку(доходу), одержаного боржником за час , протягом якого стягнення не проводилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості, якщо боржник у цей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.

Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові №3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судом окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст.. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 червня 2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя винесено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_1, починаючи з 13 березня 2008 року і до повноліття дитини. Рішення набрало законної сили 7 липня 2008 року. І в рішенні суду, і в виконавчому листі зазначено адресу проживання відповідача - АДРЕСА_1.

Поясненнями відповідача, показами свідків доведено, що відповідач ОСОБА_2, який зареєстрований за вищевказаною адресою, в дійсності там тривалий час не проживає, а проживає по місцю проживання дружини в належній їй квартирі по вул. Котовського, 20/ 4, шлюб з якою зареєстрований 26 листопада 2002 року , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-АМ № 088395.

Свідоцтвом про народження серії І-АМ №213562 доведено, що 10 січня 2004 року у них народився син ОСОБА_3.

Довідкою № 467 голови будинкового комітету будинку №54 від 4 травня 2010 року доведено, що ОСОБА_2 дійсно не проживає по місцю реєстрації в АДРЕСА_2 з 2002 року.

В той же час аналогічною довідкою голови будинкового комітету по вул. Котовського, 20 від 30 квітня 2010 року доведено, що ОСОБА_2 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2002 року.

Як підтверджується поясненнями державного виконавця та виконавчим провадженням, оглянутим в судовому засіданні, а також відповідними документами, наданими суду зі сторони виконавчої служби, про наявність заборгованості по аліментах та необхідність її погашення, відповідач ОСОБА_2 дізнався лише 22 жовтня 2009 року, коли йому було вручено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Починаючи з наступного ж дня, ОСОБА_2 почав добросовісно погашати виниклу заборгованість, сплачувати значні суми коштів, незважаючи на те, що він не мав постійного місця роботи.

Як слідує з наданих суду документів, постанова про відкриття виконавчого провадження дійсно була вручена відповідачу лише 22 жовтня 2009 року, тому дійсно він до цього часу не міг знати про існування заборгованості по сплаті аліментів і виниклою в зв'язку з цим заборгованістю за період з 1 січня 2010 року по 27 квітня 2010 року відповідачем сплачено 2 200 гривень і станом на 27 квітня 2010 року заборгованість становить 1 240 гривень 76 копійок.

За загальним правилом, обов'язковою передумовою для покладання відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 СТ.614ЦК).

З врахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт відсутності вини в

простроченні сплати аліментів зі сторони боржника - відповідача ОСОБА_2, а тому рахує, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити і покласти на неї судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді.

Керуючись ст.ст. 195, 196 СК України, Постановою Пленуму ВС України №3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 10, 11, 60, 63, 64, 158, 212-215, 218,222 ЦГТК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 5 195,51 грн. відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 52 грн. судового збору на користь держави та 120 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Вінницької області через Хмільницький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча: