ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.07.06 № 27/335/06-АП
суддя Дроздова С.С.
За позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя
До: Відкритого акціонерного товариства “Приазовський сирзавод”, сел. Приазовське Запорізької області
про стягнення 8 243 грн. 94 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Секретар судового засідання Бєляєва О.М.
Представники сторін:
Від позивача: Чудакова Н.Є., дов. № 05-15/1329 від 27.08.04 р.
Від відповідача: Ковальов І.А., дов. № 537 від 03.07.06 р.
Від прокуратури: Прасов О.О., посвідчення № 217 від 31.07.03 р.
Відповідно до статті 167 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 липня 2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Суд повідомив представників сторін час виготовлення постанови в повному обсязі –28 липня 2006 року. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів.
У судовому засіданні, відкритому 04.07.06 р. оголошувалася перерва на підставі статті 150 КАС України для надання сторонами додаткових доказів у справі.
Суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства є специфічними і полягають у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суспільні відносини у сфері здіснення правосуддя у адміністративних справах виникають з метою розгляду адміністративних справ за позовом зацікавленої особи та з метою захисту прав, свобод та охоронюваних правом інтересів фізичних юридичних осіб та прав і інтересів юридичних осіб. Таким чином предметом адміністративного процесуального права у сфері здійснення адміністративного судочинства є правовідносини, що складаються у зв’язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю даних відносин є те, що вони пов’язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб’єктів у сфері публічно-правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та перехідні положення“ КАС України, позовна заява розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
Господарським судом розглядається адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Приазовський сирзавод” штрафних санкцій у сумі 8 243 грн. 94 коп. за незайняті інвалідами робочі місця, нарахованих за 2005р.
08.06.06р. ухвалою господарського суду відкрито провадження у адміністративній справі № 27/335/06-АП та призначено судове засідання на 04.07.2006р., витребувані у сторін документи та докази необхідні для розгляду справи.
04.07.06 о. оголошувалася перерва для надання сторонами додаткових доказів у справі. Судове засідання призначено на 24.07.06 р.
24.07.06 р. судовий розгляд справи № 27/335/06-АП продовжено.
Перед початком судового засідання представником позивача та відповідача подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
У судовому засіданні, судом оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду і секретарю судового засідання не заявлено.
Головуючий у судовому засіданні доповів про зміст позовних вимог, після чого з’ясував: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач.
04.07.06 р. відповідач надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідач, всупереч вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” згідно з якого для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, не створив два робочих місця, для працевлаштування інвалідів і відповідно до ст.20 Закону повинен сплатити штрафні санкції за нестворені робочі місця у розмірі 8 243, 94 грн.
3 таким висновком не можна погодитися.
Стаття 19 Закону про захист прав інвалідів встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою) КМУ від 03.05.1995 р., №314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 10.01.2002 р., №19, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує Відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робоче місце для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів”, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідач вимоги Закону виконав. Згідно зі звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р., передбачив 9 робочих місць для штатних працівників інвалідів, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу. Із них фактично працювало на кінець звітного періоду 9 осіб.
Позивач не звернув уваги на те, що обов'язок Відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати і не з'ясував чи вживалися заходи органами працевлаштування, визначені у ст. 18 Закону, щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця в ВАТ "Приазовський сирзавод", їх чисельність, з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.
Позивач стверджує, що він вжив усі можливі заходи для працевлаштування інвалідів. Вказаними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування.
Позивач ознайомився з доводами викладеними у відзиві відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суддя встановив:
- як свідчать статутні документи та довідка 24/7947 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № відповідача, підприємство є юридичною особою та відноситься до категорії суб’єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів;
Як вбачається з матеріалів справи, довідка підприємства, середньооблікова чисельність працюючих на ньому у 2005р. складала 223 особи.
Відповідно до ст. 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у редакції від 01.08.2001р. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005 р. повинен складати 9 інвалідів;
На підприємстві відповідача фактично працювало 9 інвалідів: Дьяков Д.І. –12 місяців, Конюхов В.П. –12 місяців, Дубцов Ю.М. –12 місяців, Слесь О.В. –12 місяців, Токарев М.М. –12 місяців, Строки В.С. –12 місяців, Овчинников В.О. –3 місяці, Проскурняк С.І. –5 місяців, Чабан А.М. –2 місяці.
-середньоспискова чисельність інвалідів, що працювали у відповідача у 2005р., склала 8 осіб-інвалідів, що підтверджується довідкою відповідача, наданою до органів Фонду України соціального захисту інвалідів;
У розрахунок штрафних санкцій приймається не загальна кількість працевлаштованих інвалідів, а середньоспискова чисельність, яка визначається нормативом, встановленим нормами чинного законодавства.
П.2 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями) установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 передбачено –“Підприємства, на яких працює 15 і більш чоловіків, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується Держкомстатом за поданням Фонду.
Вказана форма № 10-ПІ затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49. У якої в рядку під кодом 02 передбачено надання даних щодо чисельності інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медіко-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) які розраховуються відповідно до п.п.3.3.1. –3.3.3. Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 № 71 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 07.08.1995 р. за № 287/823.
П.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1767 контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують норматив робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.
Таким чином згідно вказаних нормативно-правових актів робоче місце інваліда вважається створеним якщо воно належним чином атестовано та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, що важливо відмітити ні на один чи декілька днів або місяців, а на термін який більш ніж п’ять місяців.
-як свідчать матеріали справи, розмір середньої річної заробітної плати на підприємстві у 2005 складав 8 243 грн. 94 коп.
Представник відповідача пояснив, що за звітний період підприємство мало прибуток, який склав 525 тисяч 300 грн.
Згідно частини третьої ст. 20 Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, підприємства повинні нести відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій. Відповідно до п. 4 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами, (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно в доход державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. А в п.6 цього Порядку зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами відповідно до законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Крім того, статтею 16 Закону України “Про систему оподаткування від 25 червня 1991 року № 1251-ХП із змінами і доповненнями встановлено, що джерела сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки та збори (обов’язкові платежі). При цьому, державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах.
Статтею 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств та організацій” визначено, що прибуток, який є об’єктом оподаткування визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8 і 9 цього Закону.
З зазначених норм законів не вбачається, що законодавець ставить сплату відповідних штрафних санкцій у залежність від наявності чи відсутності у підприємства прибутку.
Тобто, визначення, згідно з яким “сплату штрафних санкцій підприємства проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, означає, що кошти, сплачені як відповідні штрафні санкції, підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитків підприємства.
Ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-ХП передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Суд вважає, що нормативно-правові акти щодо повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок, про те, що суб’єкти зазначені в ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосередньо працевлаштування інвалідів здійснюються суб’єктами господарювання. Результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом ( ст.21 Кодексу законів про працю України), тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства, організації незалежно від форм власності та господарювання.
Пункт 12 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів встановлює, що державна служба зайнятості веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.
В свою чергу, підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Представник прокуратури надав довідку Приазовського районного центру зайнятості № 311 від 11.07.06р., де зазначено, що ВАТ “Приазовський сирзавод” у 2005 році надавалися звіти 3-ПН лише за квітень, травень, липень та листопад 2005 року, в яких передбачались вакантні місця для інвалідів на посаду менеджера для 1 особи інваліда ІІІ групи та комірника для 2-ох осіб –ІІ-ІІІ групи інвалідності. Дана категорія осіб до ВАТ “Приазовський сирзавод” центром зайнятості не направлялися тому, що інваліди, які проживають на території смт. Приазовське, до Приазовського центру зайнятості не зверталися. Відмов підприємства, з приводу працевлаштування інвалідів у 2005 році не було.
Таким чином, обов’язок вищезазначених органів, щодо працевлаштування інвалідів виникає лише після виконання підприємствами обов’язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої цим Положенням повної інформації визначеним законом та іншими підзаконними актами органам. За відсутності такої інформації відповідні органи не могли скористатися своїми правами, передбаченими ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Посилання скаржника на обов’язок спеціально уповноважених державних та громадських органів, передбачених ст.18 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо працевлаштування інвалідів та відсутність власної вини відповідача в незайняті інвалідами робочих місць на підприємстві, суд вважає необґрунтованими та такими, що не звільняє від відповідальності відповідача. Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Крім того, відносини відповідача по даній справі та органів служби зайнятості та соціального захисту населення не є предметом розгляду по цій справі. При наявності правових підстав, відповідач був би не позбавлений можливості у судовому порядку стягнути з зазначених органів збитки ( у тому числі і сплачені ним штрафні санкції), заподіяні внаслідок їхньої протиправної бездіяльності.
Тому, з матеріалів справи вбачається що відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства.
Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою КМ України від 28.12.01р. № 1767, передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Доказів сплати штрафних санкцій відповідач не надав.
У цьому ж засіданні, на підставі статті 151 КАС України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів –ст.152 КАС України.
Судові дебати –частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію –посилався лише на обставини і докази, які були досліджені у судових засіданнях.
Відповідач під час судових дебатів, проти позову заперечив у повному обсязі.
Після закінчення судових дебатів, суд надав дозвіл сторонам обмінятися репліками. Промовці обмінялися репліками.
Після судових дебатів, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.
На підставі статті 167 ч.4 КАС України –суд має право проголосити лише вступну та резолютивну частини постанови суду.
На підставі викладеного вище, суд дійшов щодо часткового задоволення адміністративного позову.
Суд повідомив учасників адміністративного процесу про час виготовлення постанови суду в повному обсязі – 28 липня 2006року. Частина 4 ст.167 КАС України має вагоме значення для обчислення початку перебігу строку апеляційного оскарження відповідно до ст.186 КАС України.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи те, що у даній справі відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Приазовський сирзавод” (72400 Запорізька область сел. Приазовське вул. Карла Маркса, 83, ЄДРПОУ 05500990, р/р 26062301281433 в філії відділення ПІБ м. Мелітополя Запорізької області, МФО 313043, р/р 26063210797002 в філії КБ “Приватбанк” Запорізького регіонального управління МФО 313399, р/р 26069014901 в Мелітопольській філії АБ “Автозазбанк” МФО 313281) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095 м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, одержувач Державний бюджет Запорізької області р/р 31218219900001, банк: УДК у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 23786842, 50070000 платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2005р.) 4 121 (чотири тисячі сто двадцять одна) грн. 97 коп. штрафних санкцій. Видати виконавчий лист.
Постанову підписано 28 липня 2006 року
Суддя С.С. Дроздова
Згідно з оригіналом:
Спеціаліст 1 категорії О.М. Камаєва