Справа № 2-1350/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2009 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі

головуючого                         Пепеляшкова О.С.

при секретарі                       Лапчинській О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, вказуючи про те, що 24.05.2008 року з вини відповідача відбулась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої автомобілю позивача було завдано пошкоджень, та позивач просив стягнути на його користь матеріальну шкоду в розмірі 5 870,47 гривень з урахуванням вартості проведення дослідження спеціаліста, просила стягнути з відповідача відшкодування в розмірі 10 000 гривень за спричинену моральну шкоду, а також судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та пояснення спеціаліста, просила задовольнити їх в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача, не заперечуючи вини оса нього у скоєнні ДТП, визнав позов в частині стягнення з відповідача відшкодування матеріальних збитків 3 286,12 гривень, мотивуючи тим, що огляд автомобіля позивача проводився у відсутність відповідача та до вартості матеріальної шкоди необґрунтовано включено певний перелік робіт та запчастин, заперечував проти відшкодування моральної шкоди, просив повернути пошкоджені запчастини.

Третя особа ОСОБА_3 вважав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в останнє судове засідання не з’явився, надав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши спеціаліста, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24.05.2008 року водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом ЗЛ 431410 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок порушення пункту 10,3 правил дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем позивача, внаслідок чого останній зазнав механічних пошкоджень. Вказана обставина сторонами не заперечувалась, встановлена постановою судді Суворовського районного суду міста Одеси від 19.06.2008 року та відповідно до положень частини 4 статті 61 ЦПК України доказуванню не підлягає (а.с. 31).

За висновком № 225 експертного, товарознавського дослідження, проведеного 26.09.2008 року судовим експертом ОСОБА_4, сума матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_2, який належить позивачу, складає 5 620,47 гривень (а.с. 10, 12-29). Як пояснив допитаний в якості спеціаліста ОСОБА_4 відповідач викликався телеграмою, проте жодним нормативним актом не встановлена його обов’язкова участь у проведенні дослідження, невідповідність наявних пошкоджень довідці ДАІ не є суттєвою, оскільки остання не є підставною для визначення суми заподіяного матеріального збитку а у нього як у спеціаліста, виходячи з характеру пошкоджень транспортного засобу не виникло сумніву щодо їх виникнення внаслідок ДПТ, всі описані роботи та запчастини визначені ним на підставі відповідної довідково-нормативної літератури; із запчастин, що підлягають заміні має лише сумнівну цінність як металобрухт пошкоджене крило праве переднє.

Сторонам роз’яснювалось положення статті 143 ЦПК України, проте відповідних заяв про призначення експертизи учасниками розгляду справи не заявлялось.

Згідно статті 1187 ЦК України діяльність по використовуванню транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, що здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, якщо не доведе, що шкода причинена внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.

Таким чином суд доходить до висновку про те, що на користь позивача слід стягнути заподіяну відповідачем матеріальну шкоду в розмірі 5 620,47 гривень. Судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача про розмір матеріальної шкоди як такі, що суперечать встановленим обставинам по справі.

Крім матеріальної шкоди внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, які призвели до дорожньої-транспортної пригоди, позивач також зазнав втрати не матеріального стану у зв’язку із пошкодженням майна, зокрема необхідністю прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. На підставі статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обсягу страждань, немайнових втрат, яких зазнав позивач, суд вважає, що у порядку компенсації моральних страждань з відповідача необхідно стягнути 3 000 гривень. Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача про відсутність моральної шкоди як такі, що суперечать встановленим обставинам по справі.

Також в зв’язку з пред’явленням позову до суду позивач поніс документально підтверджені в судовому засіданні судові витрати 30 гривень ІТЗ, витрати по сплаті державного мита в сумі 67,50 гривень, витрати на проведення дослідження спеціаліста-товарознавця в сумі 250 гривень, а також витрат на правову допомогу в сумі 200 гривень, які підлягають стягненню з відповідача в силу статті 88 ЦПК України.

Відповідно до положень пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.1992 року, постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Враховуючи це суд вважає за необхідне зобов’язати ОСОБА_1 після сплати відшкодування передати пошкоджене крило праве переднє ОСОБА_2.

Судом не приймаються до уваги інші заперечення представника відповідача як такі, що не мають правового значення для вирішення справи по суті.

Таким чином на підставі викладеного та статей 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд вважає, що на користь позивача з ОСОБА_2 всього підлягає стягненню 9167,97 гривень.

Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9167,97 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_1 після сплати відшкодування передати пошкоджене крило праве переднє ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя