Справа № 2-1286/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2009 року        Суворовський районний суд міста Одеси  

у складі:

головуючого судді             Пепеляшкова О.С.

при секретарі         Лапчинської О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, вказуючи про те, що відповідно до договору позики, укладеному між сторонами, відповідач позичив 01.11.2006 року грошові кошти у сумі 3 000 доларів США та зобов'язався повернути борг з відсотками (5 % щомісячно) за користування до 01.05.2007 року, про що надав розписку. Але відповідач борг не повернув, у зв’язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду та просить стягнути з відповідача суму боргу а також відсотки за користування, що за її розрахунком стало 34 827 гривень з урахуванням судових витрат, а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 40 000 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у заяві, вказавши, що відповідач жодних платежів не здійснював, позивач має на утриманні хворих родичів, вимушена виконувати обов’язки за кредитним договором, а несплата відповідачем коштів ставить позивача та її родину у скрутне становище, у зв’язку з чим позивач зазнає моральних страждань.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, посилаючись на те, що частину грошей він вже виплатив, проте довести цього не може, має на утриманні трьох дітей та вагітну дружину, сплачує кредит, вимушений був під тиском обставин надати розписку про визнання боргу, проте просив надати відстрочку до серпня місяця, оскільки відповідач зайнятий сезонно та в змозі буде після цього виплатити борг протягом року, у зв’язку з чим йому необхідна розстрочка.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору позики, укладеного в письмовій формі між сторонами у вигляді розписки 01.11.2006 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 3 000 доларів США строком до 01.05.2007 року під 5 % щомісячно (а.с. 49). Факт складання розписки відповідачем не заперечувався, підтверджується наданою додатково розпискою від 06.02.2009 року (а.с. 48).

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на яки вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Свої зобов'язання по поверненню боргу відповідач ОСОБА_2 не виконав, гроші своєчасно не повернув, будь-яких доказів повернення грошей ОСОБА_1 відповідачем не зазначено.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідносини, згідно яких одна сторона зобов’язана здійснити на користь іншої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, тощо) або утриматись від певної дії.

Відповідно до статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (займодавець) передає іншій стороні (заємщику) у власність (у оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян – частина 1 статті 1047 ЦК України.

Згідно положень частини 2 статті 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Судом не приймаються до уваги пояснення відповідача, так як вони суперечать встановленим обставинам по справі.

Згідно зі статтею 615 частиною 2 ЦК України, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Частиною 1 статті 1048 ЦПК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Статтею 3 ЦК України визначено, що серед інших засад цивільного законодавства є свобода договору.

Будь яких вимог щодо визнання договору позики недійсним з певних підстав відповідачем не заявлялось.

За період з 01.11.2006 року по 27.10.2008 року сплило 23 місяці, та з урахуванням 5 % на місяць сума процентів склала 3 450 доларів США, що разом з сумою боргу у 3 000 доларів США відповідно до курсу Національного Банку України станом на день винесення рішення складає 49 141,26 гривень. Суд, відповідно до положень статті 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Чинним цивільним законодавством відповідно до положень статті 1167 ЦК України не встановлено такої підстави для стягнення моральної шкоди як невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань та тому підстав для задоволення цієї частини позовних вимог у суду не має.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на яки посилався в обґрунтування позовних вимог і вони на підставі статей 3, 509, 615, 1046-1049, 1167 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, в силу статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати ІТЗ в розмірі 30 гривень, а всього 34 857 гривень, сплату яких відповідно до положень статті 217 ЦПК України суд, з урахуванням майнового положення сторін вважає можливим розстрочити на дванадцять місяців, стягнувши з відповідача щомісячно 2 904,75 гривень на користь ОСОБА_1 починаючи з дня набрання рішення законної сили до закінчення дванадцяти місяців.

Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 857 гривен.

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 34 857 гривень строком на дванадцять місяців, стягнувши з відповідача щомісячно 2 904,75 гривень на користь ОСОБА_1 починаючи з дня набрання рішення законної сили до закінчення дванадцяти місяців.

У разі порушення порядку виконання рішення ОСОБА_2 залишок заборгованості підлягає стягненню у повному обсязі.

    В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму державного мита в розмірі 348,27 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя