А П Е Л Я Ц І Й Н И Й     С У Д    П О Л Т А В С Ь К О Ї     О Б Л А С Т І

      Справа № 22ц-2257                                  Головуючий по першій

                     2009 рік                                             інстанції Андрієнко Г.В.

                                                                                Суддя-доповідач Лобов О.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

    26 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Акопян В.І.,

суддів Лобова О.А., Новохатньої В.А.

при секретарі Фадєйкіній Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Укртелеком» на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Укртелеком» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.  

    Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,     

В С Т А Н О В И Л А:

    У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив з урахуванням доповнень ухвалити рішення, яким скасувати наказ про звільнення, поновити його на займаній посаді, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, 15 000 грн. моральної шкоди, 810 грн. 61 коп. матеріальної шкоди, а також витрати на правову допомогу.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 10 березня 2009 року позивач звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню цієї роботи.

Наказ про звільнення і відповідно саме звільнення є незаконними, оскільки відсутній висновок уповноваженого органу про неможливість виконання позивачем роботи за станом здоров'я.

    Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 09 червня 2009 року позов задоволений частково: скасований наказ ВАТ «Укртелеком» №5-02-01/42 від 10 березня 2009 року про звільнення позивача; його поновлено на роботі на посаді інженера із впровадження 2-ої категорії територіального відділення №5-1 (м.Полтава) регіонального центру мобільного зв'язку №5 (м.Харків) ВАТ «Укртелеком»; на користь позивача  стягнуто з ВАТ «Укртелеком» 14 544 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3 000 грн. моральної шкоди, 2 750 грн. витрат на правову допомогу.

    У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у сумі 6 706 грн. 31 коп. допущене до негайного виконання.

    В апеляційній скарзі ВАТ «Укртелеком», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

    На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд помилково витлумачив положення п.2 ст.40 КЗпП України та у порушення вимог ст.10, ст.60 ЦПК України не дослідив всебічно і повно всі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

    Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з  наступних підстав:

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що  наказом №502-01/411 від 06 березня 2007 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду інженера із впровадження 2-ої категорії територіального відділення №5-1 (м.Полтава) регіонального центру мобільного зв'язку №5 (м.Харків) ВАТ «Укртелеком».

При прийнятті на роботу ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у Полтавському відділенні 2-ої Полтавської міської клінічної лікарні. Згідно отриманого медичного висновку ОСОБА_1 може працювати на посаді інженера із впровадження.

Висновком МСЕК від 07 серпня 2008 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності за загальним захворюванням та визначені протипоказання щодо певних умов праці.

Голова Полтавської обласної спеціалізованої кардіологічної МСЕК листом від 12 грудня 2008 року повідомив директора філії «Утел» ВАТ «Укртелеком» про те, що ОСОБА_1 зважаючи на його стан здоров'я протипоказана фізична праця середньої тяжкості, робота зі значним психоемоційним напруженням, робота з високою напругою електроструму, робота з механізмами, що рухаються, робота на висоті, робота, пов'язана з керуванням автотранспортом,  а також робота у несприятливих кліматичних умовах.   

Актом огляду Розширеної реабілітаційної ради медико-соціальної експертизи №332/6 від 03 березня 2009 року зроблений висновок про те, що стан здоров'я та функціональні порушення з боку серцево-судинної системи не перешкоджають ОСОБА_1 займати посаду інженера з впровадження, виконувати свої функціональні обов'язки і керувати автотранспортом.

Наказом №5-02-01/42 від 10 березня 2009 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню цієї роботи.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

При цьому суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 проведене за відсутності передбачених законом підстав.

Відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний роботодавцем у разі виявлення невідповідності працівника займаній посаді  внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Пунктом 2 ч.3 ст.17 ЗУ «Про охорону праці» №2694 від 14 жовтня 1992 року встановлено, що роботодавець за своєю ініціативою зобов'язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівника, якщо стан його здоров'я не дозволяє йому виконувати трудові обов'язки.

Згідно ч.3 ст.17 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875 від 21 березня 1991 року звільнення інваліда за ініціативою адміністрації з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці інших людей, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенням здоров'я інваліда.  

За змістом наведених норм закону невідповідність працівника займаній посаді, незалежно від причини, виявляється у систематичному невиконанні або неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових функцій.

При цьому роботодавець повинен довести належними доказами  конкретні факти невиконання або неналежного виконання працівником своїх трудових обов'язків, а також те, що таке невиконання обумовлене станом здоров'я працівника.

Нездатність працівника виконувати покладені на нього трудові обов'язки підтверджується висновком лікарської комісії.

Відповідач у справі не навів та не обґрунтував наявність випадків невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків.

Лист голови Полтавської обласної спеціалізованої кардіологічної МСЕК від 12 грудня 2008 року (а.с.29) не є висновком лікарської комісії, отже викладені у ньому висновки не можуть бути підставою для прийняття рішення про звільнення.     

У висновках про умови та характер праці, наведених у довідці МСЕК №0367588 від 07 серпня 2008 року, зазначені загальні (родові) обмеження (протипоказання) щодо умов праці ОСОБА_1

    Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним, справедливим та ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх суттєвих обставин справи.

    Доводи апеляційної скарги про неправильне визначення судом суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обґрунтовані, оскільки відповідач не навів свого правильного, на його думку, розрахунку та не зазначив де саме помилився суд у своїх розрахунках.

    Апеляційна скарга не містить нових засобів доказування, її доводи не спростовують висновків суду, отже колегія суддів вважає, що відсутні підстави для  скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ВАТ «Укртелеком» відхилити.

    Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 червня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

    Головуючий                                                      В.І. Акопян                                                                                       

    Судді                                                                  О.А. Лобов

                                                                                     В.А. Новохатня