У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
01.09.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Машкаринця І.М.
суддів – Дорчинець С.Г., Симаченко Л.І.
з участю прокурора – Завальського О.Я.
захисника- Микити М.Ф.
засудженого: ОСОБА_1
потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 його захисника ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року, яким:
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимого, гр-на України,
засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на шість років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно 129339 та 51018 грн. 68 коп. завданої шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 644 грн. 40 коп. судових витрат.
Речовий доказ - автомобіль марки «ВАЗ 21053» повернутий ОСОБА_1
За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 9 жовтня 2010 року біля 20 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21053», р.н.з. АО 5192 АМ, навпроти ресторану «Стас» по вул.Гагаріна в м.Іршаві, не забезпечив безпеку дорожнього руху і грубо порушивши вимоги п.п.1,2, 1.3, 1.4,1.5, 1.10,11.2,12.1 та 12,2 Правил дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка переходила проїжджу частину дороги, внаслідок чого від одержаних травм ОСОБА_6 померла на місці пригоди.
В апеляції засуджений ОСОБА_5, не заперечуючи фактичні обставин справи та правильність кваліфікації його дій , порушує питання про зміну вироку шляхом призначення йому покарання з застосуванням ст.75 КК України.
Свою вимогу про пом»якшення покарання апелянт обґрунтовує тим, що судом в достатній мірі не враховано дані про його особу, зокрема, що він повністю визнав свою провину і щиро розкаявся, сприяв слідству в розкритті злочину, публічно вибачився перед потерпілими, повністю визнав їх позовні вимоги та погодився відшкодувати заподіяну шкоду, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких виховує самостійно через тривале перебування дружини за кордоном.
В доповненнях до апеляції ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4 порушують питання про скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства при з»ясуванні обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо правильного встановлення місця події та наявності в нього технічної можливості уникнути наїзду на потерпілу ОСОБА_6
Потерпілий ОСОБА_2 в апеляції та доповненні до неї просить вирок у частині повернення засудженому ОСОБА_1 автомобіля марки «ВАЗ 21053» скасувати і з метою забезпечення цивільного позову накласти арешт на цей автомобіль, а також вклади, цінності та інше належне засудженому майно.
В запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 вирок у частині призначеного засудженому покарання вважає справедливим, так як ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності, його каяття у вчиненому злочині є нещирим, так як засуджений не вибачався перед потерпілими, не відшкодував витрат на поховання загиблої, а також завдану її сім»ї матеріальну та моральну шкоду, твердження засудженого, про те, що він виховує двох неповнолітніх дітей не відповідає дійсності, оскільки діти проживають у батьків його дружини, яка, знаходячись на заробітках за кордоном, самостійно утримує дітей.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_4, які заявили клопотання про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, пояснивши, що погоджується з винесеним у справі вироком, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який просить задовольнити його апеляцію та відхилити клопотання засудженого про його звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок амністії, аналогічне за змістом пояснення потерпілої ОСОБА_3, думку прокурора про законність і обгрунтованість постановленого вироку та відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання внаслідок амністії, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів залишає без задоволення подані апеляції та задовольняє клопотання засудженого про застосування до нього амністії з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні ним транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які належно оцінені судом, кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.286 КК України є правильною.
Покарання ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст.65 КК України в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставини, що пом»якшує покарання, за своїм видом і розміром це покарання є достатнім для виправлення цієї особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
При цьому судом враховано, що вчинений ОСОБА_1 з необережності злочин відноситься до категорії тяжких, внаслідок ДТП спричинена смерть потерпілій, заподіяна злочином матеріальна і моральна шкода її сім»ї не відшкодована, а тому висновок суду про можливість виправлення цієї особи тільки шляхом реального відбування призначеного покарання є переконливим і справедливим.
Враховуючи, що постановлений вирок відповідає вимогам ст.323 КПК України, а апеляція засудженого з доповненнями до неї не містить необхідних і достатніх підстав для зміни чи скасування вироку, така до задоволення не підлягає.
Колегія суддів знаходить безпідставними і доводи апеляції потерпілого ОСОБА_2 щодо скасування вироку в частині повернення засудженому автомобіля, на якому він вчинив наїзд на потерпілу, оскільки вказаний транспортний засіб, яким засуджений користувався по довіреності (т.1, а.с.-28), органом досудового слідства визнаний у справі речовим доказом ( т.1, а.с.-107) і питання про його повернення законному володільцю судом першої інстанції вирішено відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.81 КПК України.
Матеріали справи не містять і даних щодо необхідності, при постановленні вироку, вжиття судом першої інстанції заходів по забезпеченню заявлених у справі цивільних позовів, повністю визнаних засудженим у судовому засіданні, а тому невжиття цих заходів, що є правом суду, не може слугувати підставою для скасування в цій частині вироку.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку по справі не виявлено.
Разом з тим колегія судді знаходить обґрунтованим клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання внаслідок акту амністії.
Враховуючи, що засуджений ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей ( т.1, а.с.159-161), злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, який є необережним, ним вчинений не в стані алкогольного сп»яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів і за обставин справи засуджений не залишав місце дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного за цим вироком основного покарання на підставі п.«в» ст.1 Закону України від 8 липня 2011 року №3680-VI « Про амністію у 2011 році»
Рішення про звільнення засудженого ОСОБА_5 від основного покарання внаслідок акту амністії колегія суддів приймає без скасування постановленого у справі вироку та закриття провадження у справі, оскільки Закон « Про амністію у 2011 році» прийнятий після постановлення судом першої інстанції вироку щодо ОСОБА_5, який відповідає вимогам ст.323 КПК України і є законним та обґрунтованим.
Звільненню від додаткового покарання за вироком у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки засуджений ОСОБА_5 не підлягає відповідно до вимог ст.14 Закону України від 8 липня 2011 року №3680-VI « Про амністію у 2011 році»
Керуючись ст.ст.365 та 366 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 4 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 без зміни.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України від 8 липня 2011 року №3680-VI « Про амністію у 2011 році»
Судді: