Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства транспорту та зв'язку України (далі - Мінтранс України), третя особа - державне підприємство (далі - ДП) «Адміністрація річкових портів», про поновлення на роботі, визнання недійсними та скасування акту, наказів Мінтрансу України за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Мінтрансу України, до якої приєдналося ДП «Адміністрація річкових портів», на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року, 

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 квітня 2007 року між ним, як начальником ДП «Адміністрація річкових портів», та Мінтрансом України укладено трудовий контракт терміном на 5 років. Наказом Мінтрансу України від 28 жовтня 2008 року №1298 його було незаконно звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України на підставі актів перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства. Вважає, що звільнення відбулось незаконно, так як акти були складені за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства. Підстав для розірвання трудового контракту  не було. Після доповнень та уточнень просив поновити його на посаді начальника ДП «Адміністрація річкових портів», визнати недійсним наказ Мінтрансу про звільнення та розірвання трудового контракту від 23 жовтня 2008 року №1298, визнати недійсним та скасувати акт від 26 серпня 2008 року № 31, визнати недійсним та скасувати наказ Мінтрансу України від 28 листопада 2008 року №1453.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року скасовано рішення суду першої інстанції та  ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду у частині визнання недійсним та скасування наказу Мінтрансу України від 28 листопада 2008 року №1453 та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

 Мінтранс України, до касаційної скарги якого приєдналося ДП «Адміністрація річкових портів», просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

  У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати   питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачами не надано доказів про порушення ОСОБА_1 умов трудового контракту.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

                                                    у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та Міністерства транспорту України, до якої приєдналося державне підприємство  «Адміністрація річкових портів»,  відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.