Справа № 415/1996/16-ц

Провадження № 2/415/946/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.16 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

при секретарі Нескородовій Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лисичанська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду із позовом до Лисичанської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20 січня 2000 року помер прадід ОСОБА_1 – ОСОБА_3, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті набрав чинності заповіт від 24.05.1993 р., зареєстрований в реєстрі за №2-3396 та посвідчений старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, в якому ОСОБА_3 на випадок смерті заповів належну йому квартиру за адресою АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1.

19 липня 2000 року ОСОБА_5 звернувся до Лисичанської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Протягом всього часу позивач не мав можливості до оформлювати спадщину, оскільки був безробітним і не мав фінансів для оформлення спадщини. Звернувшись 12.04.2016 року до Лисичанської державної нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки архів Лисичанської державної нотаріальної контори за 1969-2000 роки передано до Луганської нотаріальної контори, який на сьогодні знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 112-а. Тому не має можливості успадкувати майно.

На підставі викладеного просив суд, визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 (Леніна) в місті Лисичанськ Луганської області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду письмову заяву в якій просив суд розглянути справу за його відсутністю та відсутністю позивача.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, надала до суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з свідоцтвом про народження серії ІІІ-ЕД №363561 від 28.02.1983 року виданим Лисичанським міськ. ЗАГС Ворошиловградської області народився ОСОБА_1 17 січня 1983 року, про що зроблено актовий запис №366. Батьком записаний ОСОБА_7, матір’ю – ОСОБА_8 (а.с.21).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії І-НО №393494 від 21.01.2000р. виданого Виконкомом Серебрянської сільської ради Артемівського району Донецької області ОСОБА_3 помер 20 січня 2000 року, у віці 85 років, про що зроблено відповідний актовий запис №3 в с. Серебрянка, Артемівського району, Донецької області, Україна (а.с.4).

Згідно з заповіту від 24.05.1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстром №2-3396, ОСОБА_3 на випадок смерті заповів належну йому квартиру за адресою АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_9 (а.с.5).

Згідно з рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року у цивільній справі №415/1968/16-ц, №2-о/415/210/16 встановлено факт, належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, правовстановлюючого документу, а саме заповіту від 24.05.1993 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-3396 та посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, в якому ОСОБА_3 на випадок смерті заповів належну йому квартиру, що знаходиться в м. Лисичанську, пр. Перемоги (Леніна) АДРЕСА_3, у власність ОСОБА_1.

Згідно з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.07.2000р., посвідчену приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром №3261, ОСОБА_9 приймає спадщину після смерті ОСОБА_3, померлого 20.01.2000р. (а.с.6).

Згідно з договору купівлі-продажу від 18.12.1991р. посвідченого старшим державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстром №1-6752 ККП №2 ЛУЖКА п/о «Лисичанськвугілля» продав а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_4 (а.с.7,9).

Згідно із технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_5 власником є ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно з звіт про оцінку нерухомого майна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 оцінена в суму 45468,00 грн. ФОП ОСОБА_11 від 19.06.2013р. (а.с.11-20).

Згідно з відповіддю Державного нотаріуса Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 №601/01-09 від 28.07.2016р. повідомлено, що після померлого 20.01.2000 р. ОСОБА_3, згідно витягу зі Спадкового реєстру, спадкова справа була заведена 19.07.2000 року у Лисичанській державній нотаріальній конторі за №563/2000. Надати інформацію щодо справи не має можливості так як архів Лисичанської державної нотаріальної контори по 2000 рік включно був переданий на зберігання до обласного державного нотаріального архіву міста Луганська.

Згідно з постановою про відмову вчинення нотаріальної дії від 14.04.2016р. наданою державним нотаріусом Лисичанської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 відмовити ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 15 березня 2016 року ОСОБА_14, приватним нотаріусом Лисичанського нотаріального округу, за реєстром №232, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне померлому 20 січня 2000 року ОСОБА_3 нерухоме майно, з наступних підстав: - немає можливості отримати інформацію, необхідну для вчинення нотаріальної дії, - немає можливості встановити особу, на чиє ім’я складений заповіт (а.с.10).

Згідно з Листом ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що у позивача ОСОБА_1 існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, після смерті прадіда ОСОБА_3, у зв'язку з чим його право має бути захищене судом, шляхом визнання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на квартиру АДРЕСА_2 (Леніна) в місті Лисичанськ Луганської області.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, окрім цього визнанні відповідачем, за таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради про визнання права власності на спадкове майно підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 321, 328, 392, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на квартиру АДРЕСА_2 (Леніна) в місті Лисичанськ Луганської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА