СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
11 квітня 2007 року |
Справа № 2-30/14400-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Безрученко Наталії Олегівни, довіреність № ю-1000 від 03.04.07;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1;
позивача: Богданової Тетяни Юріївни, довіреність № ю-5 від 02.01.07;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 05.02.2007 у справі № 2-30/14400-2006
за позовом Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5,Ялта,98600)
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 22829,83 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007 у справі № 2-30/14400-2006 позов Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 22829,83 грн. задоволено частково.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" 3772,33 грн. заборгованості по портових зборах і портових послугах, 37,72 грн. державного мита та 19,50 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення заборгованості по портовим зборам за посадку/висадку пасажирів в сумі 19057,50 грн. в позові відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що, оскільки законодавством передбачений вичерпний перелік портових зборів, договір про надання портом послуг посадки/висадки пасажирів і стягування плати за ці послуги сторонами не укладався, акти виконаних робіт за посадку/висадку пасажирів портом відсутні, то, таким чином, стягнення з відповідача додаткових зборів за посадку/висадку пасажирів є неправомірним і задоволенню не підлягають.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми Кодексу Торговельного мореплавства України, не прийнято до уваги те, що дії позивача з посадки та висадки пасажирів свідчать про вступ до договірних відносин. У зв`язку з цим, Державне підприємство „Ялтинський морський торговельний порт” посилається на статті 525, 526 Цивільного кодексу України щодо належного виконання прийнятих на себе зобов`язань.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
10 квітня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 11 квітня 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 на теплоходах ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, які по договору НОМЕР_2 (а. с. 23 - 25) виділені судновласником -приватним підприємством морське агентство „Транзит -експрес”, організовував морські прогулянки під українським прапором у водному просторі, відведеному Ялтинському морському торговельному порту.
За період навігації у 2005 році відповідач здійснював заходи до причалів Ялтинського порту і до причалів портопунктів, що підтверджується довідками про надання послуг судам сторонніх організацій, підписаних представниками обох сторін та дисбурементськими рахунками (том 1, а. с. 26 -115).
Матеріали справи містять довідки про надання портом послуг посадки/висадки пасажирів, яки підписані відповідачем. Однак, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, ці довідки не є фінансово-звітними документами, не є актами виконаних робіт і не підтверджують факту надання послуг посадки/висадки саме портом.
Обставини справи також свідчать про те, що за період з вересня по 20 жовтня 2005 року, по підрахунку позивача, за відповідачем виникла заборгованість, яка складається з причального збору в сумі 87,68 грн., адміністративного збору в сумі 103,04 грн., швартового збору в сумі 2956,80 грн., за водопостачання в сумі 60,61 грн., заборгованості по вивозу сміття в сумі 60,61 грн., за послуги інспекції портового нагляду у в сумі 545,00 грн., усього в сумі 3772,33 грн., та заборгованість по посадці/висадці пасажирів в сумі 19057,50 грн.
Для сплати портових зборів і наданих послуг позивачем були виставлені рахунки НОМЕР_3 на суму 22053,88 та НОМЕР_4 на суму 775,95 грн. (том 1, а. с. 21, 22).
Оскільки заборгованість по портових зборах (яка складається з причального збору в сумі 87,68 грн., адміністративного збору в сумі 103,04 гри., швартового збору в сумі 2956,80 грн., за водопостачання в сумі 60,61 грн., заборгованості по вивозу сміття в сумі 60,61 грн., за послуги інспекції портового нагляду в сумі 545,0 грн.) підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем, господарський суд Автономної Республіки Крим правомірно стягнув з відповідача борг в сумі 3772,33 грн.
Відповідно до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства, під час перебування в морському порту судно зобов'язано дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі у частині справляння портових зборів і портових послуг.
Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що в морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Крім того, статтею 11 вказаного кодексу передбачено, що тарифи на морське перевезення пасажирів і багажу в прибережному плаванні, а також правила застосування цих тарифів затверджуються у порядку встановленому чинним законодавством України.
Постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори” від 12.10.2000 року № 1544, затверджено Положення „Про портові збори”, яким встановлено, що розміри портових зборів, передбачені затвердженим згідно з пунктом 1 цієї постанови Положенням, є граничними. При цьому, Положенням „Про портові збори” не затверджувалось інших зборів ніж ті, що зазначені статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України.
Згідно пункту 2 Положення „Про портові збори”, сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.
Відповідно до пункту 62 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 27.06.1996 року № 214 в редакції наказу Міністерства транспорту від 09.01.2003 року № 10 „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських портах України", розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням, провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств та інших підприємств, що надають послуги суднам. При цьому, з національним судновласником розрахунки проводяться за домовленістю сторін.
Посилання відповідача на статтю 85 Кодексу торговельного мореплавства також є необґрунтованими, оскільки вказаною нормою не передбачено необхідність сплати саме послуг за посадку та висадку пасажирів.
Згідно з Розділом 2 Порядку використання кошів від портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 783 від 25.08.2004 року, кошти від причального збору використовуються на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; на ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво причальних споруд і прилеглих до них територій; на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією причалів і прилеглих до них територій.
Тому, хоча начальникам портів, керівникам морських агентств та іншим підприємствам, що надають послуги суднам і надано право на встановлення тарифів за послуги з посадки/висадки пасажирів, судова колегія вважає, що такі тарифи є додатковими. Зазначення про здійснення таких розрахунків за домовленістю сторін свідчить про можливість вільного волевиявлення сторін при вступі до договірних відносин з цього приводу.
Таким чином, за наявності затверджених начальником порту тарифів за посадку та висадку пасажирів, єдиною підставою для нарахування судновласнику таких тарифів є укладений між портом та судновласником договір.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2007 у справі № 2-30/14400-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
О.А. Щепанська