Справа № 11 a - 430/2008 р.                      Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Категорія  ст. 125 ч.1 КК України             Доповідач: Гаврилов В.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

24 червня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: Пайонкевича Т.Т. суддів: Партики І.В.,  Гаврилова В.М.  з участю захисника: ОСОБА_1.,  розглянувши  у відкритому судовому засіданні  в  м.   Львові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2.  на вирок Сихівського районного суду м.  Львова від 08 квітня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3,  1974 р. народження,  судимого 21.12.2006 року за ч.1  ст. 125 КК України до 510 грн. штрафу,  одруженого,  не працюючого,  засуджено за ч.1  ст. 125 КК України до 6 міс.  виправних робіт. На підставі  ст. 1 п.„б" Закону України „Про амністію" його звільнено від покарання.

За  ст. 126 ч.1 КК України ОСОБА_3. виправдано. Цивільний позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_3. на користь потерпілої ОСОБА_2.  200 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Запобіжний захід засудженому залишено підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

За вироком суду ОСОБА_3. 04 червня 2007 року біля 9 год. ранку,  перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1,  під час конфлікту із потерпілою ОСОБА_2.  з приводу користування житловою площею заподіяв їй умисне легке тілесне ушкодження у вигляді рани на носі.

В апеляції потерпіла ОСОБА_2.  зазначає про те,  що суд мав всі докази її мордування засудженим - її звернення в правоохоронні органи,  письмові пояснення для суду,  погіршення стану здоров'я,  психічного стану,  акти ЖБК-247,  промова в дебатах її представника і його клопотання про призначення судмедекспертизи,  покази свідків ОСОБА_4. ,  ОСОБА_5.,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  тощо,  але вирок постановив,  неповно дослідивши всі докази,  зробив висновки,  які не відповідають фактичним обставинам справи,  і неправильно застосував кримінальний закон. За змістом апеляції потерпіла просить апеляційний суд вирок скасувати і постановити свій вирок,  яким визнати винним ОСОБА_3. у вчиненні злочину передбаченому також і  ст. 126 ч.1 КК України і повністю задовольнити її позовні вимоги про матеріальне і моральне відшкодування відповідно в сумі 472, 50 грн. та 5000 грн.

Заслухавши доповідача,  потерпілуОСОБА_2.  і її представника ОСОБА_8. ,  які підтримали апеляцію,  засудженого ОСОБА_3. і захисника ОСОБА_1.,  які її

2

заперечили,  вивчивши матеріали кримінальної справи,  колегія суддів вважає,  що апеляція задоволенню не підлягає,  з наступних підстав.

Матеріалами справи,  зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами винуватість ОСОБА_3. у скоєнні інкримінованого йому злочину при вказаних у вироку обставинах повністю доведена і в цій частині,  а також в частині застосування амністії в апеляції не оскаржується.

В обговорення питань стосунків сторін щодо житла,  на які є посилання в апеляції і які вирішувались в порядку цивільного судочинства,  колегія суддів не входить.

Разом з тим з показів в судовому засіданні потерпілої,  підсудного і свідків,  на яких посилається і апелянт,  з відмовних матеріалів райвідділу міліції за заявами обох сторін вбачається,  що конфлікти та сварки між ОСОБА_2 і сім'єю ОСОБА_3виникають протягом двох років після примусового вселення останніх за рішенням суду і необхідністю спільного проживання в одній квартирі.

За висновком експерта у ОСОБА_2.  виявлена рана на носі,  котра утворилась від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею,  можливо від удару рукою в ділянку носа і контакту носа з елементами окулярів 04.06.2007 року. Розладу здоров'я ця рана не спричинила (а.с. 6).

Допитана в якості свідка донька потерпілої ОСОБА_9.,  яка також проживає в спірній квартирі,  показала,  що не бачила,  щоб ОСОБА_3. штовхав,  ставив підніжки чи бив її матір. Не підтвердили такі дії засудженого,  які б мали ознаки побоїв чи мордувань і інші свідки,  які допитувались за клопотанням потерпілої. Наведене спростовує твердження апелянта про постійні бійки і мордування зі сторони засудженого і погіршення внаслідок цього її стану здоров'я.

Отже,  судом правильно і повно встановлені фактичні обставини справи,  а заподіяння засудженим тілесних ушкоджень потерпілій під час конфлікту 04.06.2007 року правильно кваліфіковано за ч.1  ст. 125 КК України і додаткової кваліфікації за ч.1  ст. 126 КК України не потребує.

Належним чином обгрунтовано і рішення суду про часткове задоволення цивільного позову в частині морального відшкодування і відмови в задоволенні позову про стягнення витрат на лікування з урахуванням того,  що конфлікти виникають з вини обох сторін,  а лікування потерпілої не пов'язане з протиправними діями ОСОБА_3.,  за які його засуджено.

Підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.

Керуючись  ст.  ст. 362,  366 КПК України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_2.  залишити без задоволення,  а вирок Сихівського районного суду м.  Львова від 08 квітня 2008 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту набрання нею законної сили