Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 року           справа №2а-25730/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                              Шаптали Н.К.

суддів апеляційного суду:                    Малашкевіча С.А., Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.

з участю сторін: сторони або їх представники до суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були належно повідомлені;

розглянувши апеляційну скаргу Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

08 вересня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення від 10.08.2009 року № 000033 на суму штрафних санкцій 1700,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року в позов ОСОБА_2 до Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення задоволено.

Визнано нечинним рішення Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10.08.2009 року № 000033 на суму штрафних санкцій 1700,00 грн.

Відповідач з даною постановою не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтована апеляційна скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Вважає, що штрафні санкції відносно позивача були винесені законно та у встановленому законом порядку.

Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга позивача є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути скасована. До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_2 – зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.09.2004 року.

СПД ОСОБА_2 має свідоцтво про сплату єдиного податку від 30.12.2008 року.

Вид діяльності - роздрібна торгівля білезневим трикотажем.

11.08.2009 року до приватного підприємця ОСОБА_2 надійшло рішення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики головного Луганського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 10.08.2009 року № 000033 про застосування штрафних санкцій на суму 1700 грн. за порушення п.6 статті 27 Закону України «Про рекламу», а саме: не надання інформації відповідачу щодо вартості розповсюдження реклами про знижки на продажі товару у магазині ПП «ОСОБА_2В.», що було встановлене за результатами перевірки дотримання законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів та зафіксовано в протоколі № 000035 від 20.07.2009 року та інших матеріалах справи.

В ході перевірки було встановлено факт порушення пункту 5 статі 8 Закону України «Про рекламу», а саме: ненадання позивачем інформації щодо вартості розповсюдження реклами про знижки на продажі у його магазині ПП «ОСОБА_2В.» та на нього було накладено фінансову санкцію у розмірі 1700 грн.

Приймаючи рішення про скасування постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач в даній справі є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який було утворено з Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, згідно з Указом Президента України від 01.10.2002 року № 887/2002. Основним завданням якого є контроль за дотриманням рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами, вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів. Однією з форм здійснення діяльності даного комітету є право проведення перевірок щодо дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія вказаного закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, відповідно до п. 13 ст. 4 цього Закону, діяльність органів державного нагляду (контролю), пов`язана зі збором інформації, метою якого є отримання відомостей про масові явища та процеси, що відбуваються у сфері господарської діяльності та не вважається заходами державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею 1 цього Закону споживач, це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно Закону України «Про рекламу», реклама, це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частина перша статті 26 та частина четверта статті 27 Закону України «Про рекламу» від 11.07.2003 № 1121-У визначають центральні органи виконавчої влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу та повноваження цих органів, у тому числі з накладення штрафу в залежності від виду порушення та регулюючого законодавства.

До переліку центральних органів виконавчої влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, входить Антимонопольний комітет України, до повноважень якого належить здійснення контролю за дотриманням у рекламній діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, відповідно до Закону України «Про рекламу» (стаття 26) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами.

Порядок здійснення цього контролю, встановлений законодавством України (стаття 26 названого Закону, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693) та передбачає, що санкції за порушення законодавства про рекламу застосовуються за результатами розгляду справи вищезазначеними органами на підставі відповідного протоколу, складеного уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення або Держспоживстандарту і його територіальних органів.

При цьому виявлення ознак порушення законодавства про рекламу ані зазначений Закон, ані інші акти законодавства не пов'язують із обов'язковим проведенням перевірок чи інших спеціальних заходів контролю, в тому числі тих, що регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Посадові особи Держспоживстандарту і його територіальних органів, які розглядають справу про порушення законодавства про рекламу, мають право лише на отримання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, яка стосується порушень законодавства про рекламу (частина друга статті 26 Закону України "Про рекламу"). Ці дії здійснюються в межах розгляду справи про порушення законодавства України про рекламу.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» - на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, СПД ОСОБА_2 було направлено рекомендованого листа з фото фіксацією ознак порушення ч.5 ст.8 Закону України «Про рекламу» р/н № 3007 від 06.08.20009 року з повідомленням про час та місце розгляду справи та вимогами Управління щодо надання інформації. Також додатково, копія зазначеного листа була вручена ОСОБА_3В за телефонною згодою ПП ОСОБА_4В, про що свідчить підпис ОСОБА_3 на копії листа.

Вимоги про необхідність надати до управління інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами, підприємцем виконано не було, інформацію ним також не було надано, чим було порушено п.6 ст. 27 Закону України «Про рекламу».

Порядок проведення процедур, щодо застосування штрафів за порушення законодавства «Про рекламу» визначено ст.ст.26,27 Закону України «Про рекламу» та Постановою КМУ № 693 від 26.05.2004 року і при розгляді даного питання відповідачем порушено не було.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає помилковий висновок суду першої інстанції, щодо неправомірності проведення перевірки та накладення на відповідача штрафних санкцій, та вважає, що органи Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, - діяли в межах своїх повноважень, на підставі та в спосіб передбачений наведеними Законами України.

З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

          Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -                              

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики - задовольнити.

          Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року, якою був задоволений позов ОСОБА_2 до Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення – скасувати.

          В задоволенні позову ОСОБА_2 до до Головного Луганського обласного Управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання нечинним рішення - відмовити.

          Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 28 травня 2009 року. ЇЇ повний текст виготовлений 02 червня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: