Головуючий у 1 інстанції - Головіна К.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 року           справа №2а-14289/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:          Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:           Малашкевіча С.А., Блохіна А.А.

при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.

з участю сторін: представника позивача ОСОБА_2, інші сторони або їх представники до суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були належно повідомлені;

розглянувши апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопад 2009 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, колегія суддів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року було відмовлено в задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Позивач з даною постановою не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріалами справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, а саме, зі звіту поданого відповідачем до Донецького обласного відділення Фон ду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік - середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві становить 505 осіб, з них інвалідів – 15 особа, проте, законодавчо кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів повинна бути – 20 місць.

З огляду на невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Донецьким обласним відділенням Фон ду соціального захисту інвалідів відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції у сумі 95910,90 грн. нарахована пеня у сумі 4641,56 грн.

При розгляді справи, судом першої інстанції було встановлено, що протягом 2008 року відповідач щомісячно подавав до Донецького міського центру зайнятості звіти по формі 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів (а.с.18-26).

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціаль ного захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалі дів від 01 березня 2007 року № 16 - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, підзвітне і підконт рольне йому та утворюється для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підпри ємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним пере рахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу (пп.3 п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

Відповідно до п. 2 Положення, робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Згідно п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 - робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

В силу ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначенні потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації. вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).

Згідно п. 5 Положення - підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П. 10 Положення «Про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів» передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до ч. З ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі, з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006р. - підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, та зазначає, що виконання підприємствами, організаціями зобов'язань щодо працевлаштування інвалідів пов’язано саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними вадами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

З проведеного аналізу чинного законодавства, вбачається, що в обов’язок роботодавця не входить функція виявлення інвалідів із подальшим їх працевлаштуванням, до також висновку прийшов і суд першої інстанції при вирішенні даної справи.

Натомість позивачем, як вказує суд першої інстанції, і з чим погоджується колегія, не надано суду доказів, які б свідчили про відмову відповідача здійснити працевлаштування направлених до нього для працевлаштування компетентними органами інвалідів на вакантні робочі місця.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано та апеляційна скарга позивача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія; –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року, якою було відмовлено в задоволенні позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства «Донецький завод алюмінієвих профілей» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені – залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 31.05.2010 року.

Колегія суддів: