доповідач 1 інстанції - ОСОБА_1

суддя-доповідач - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року           справа №2а-26418/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шаптала Н.К.

суддів апеляційного суду:          Попова В.В., Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання:           Асєєвій Я.В.

З участю сторін: від позивача - прокурор Вартанова О.М.

інші сторони або їх представники до суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були належно повідомлені;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року позов Заступника прокурора Луганської області до Луганської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень задоволений в повному обсязі. Визнані незаконними та скасовані рішення Луганської міської ради № 9/21 від 05.09.2006 року “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Марш” в оренду земельної ділянки під розміщені споруди та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: сквер 30-лєт ВЛКСМ” та № 32/14 від 31.03.2008 року “Про розгляд протесту прокурора на рішення Луганської міської ради від 05.09.2006 № 9/21 “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Марш” в оренду земельної ділянки під розміщені споруди та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: сквер «30-лєт ВЛКСМ».

Третя особа з даною постановою суду не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Як було встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, рішенням Луганської міської ради від 05.09.2006 року № 9/21 затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ “Марш” терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0526 га за адресою: м. Луганськ, сквер ім. «30-річчя ВЛКСМ», під розміщені споруди та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) (п. 1 рішення). Крім того, вирішено передати відповідачеві в оренду терміном на 49 років земельну ділянку, яка за своїм основним цільовим призначенням (категорією) відноситься до земель історико-культурного призначення, площею 0,0526 га під розміщені споруди та благоустрій прилеглої території в межах, визначених проектом відведення земельної ділянки (п. 2 рішення) .

Згідно довідки з питань регулювання земельних відносин Управління Луганської міської ради, зазначена земельна ділянка за своїм основним цільовим призначенням (категорією) відноситься до земель історико-культурного призначення та особливо цінних земель. Аналогічне положення містить комплексний висновок Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 19 Закону України “Про прокуратуру” до предмету прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів відноситься відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Правовий режим земель історико-культурного призначення регулюється главою 10 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а)          історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні

(цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки,

споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б)          городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні

зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок,

ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в)          архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки

стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної,

промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові

комплекси, фонова забудова.

Судом першої інстанції установлено, що земельна ділянка пл. 0,0526 га за адресою: м. Луганськ, сквер ім. «30-річчя ВЛКСМ», відносно якої винесено оскаржуване рішення, відноситься до категорії земель історико-культурного призначення та особливо цінних земель.

Порядок використання таких земель визначено статтею 54 Земельного кодексу України. Відповідно до вказаної законодавчої норми землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно ст. 9 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації”, обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до п. 1.11 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 року, державна експертиза проводиться до затвердження органами державної влади, місцевого самоврядування або власниками землі відповідної землевпорядної документації або до прийняття рішення про набуття, зміну та припинення прав на землю та видачі документів, що посвідчують права на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що на час ухвалення Луганською міською радою рішення № 9/21 від 05.09.2006 року державна землевпорядна експертиза проекту відведення земельної ділянки ТОВ “Марш” проведена не була.

Зміна категорії вказаної земельної ділянки в порядку ст. 20 Земельного кодексу України також проведена не була.

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі історико-культурного призначення.

Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено наступне.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів,

геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових : газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суд першої інстанції, що рішення Луганської міської ради № 9/21 від 05.09.2006 року “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Марш” в оренду земельної ділянки під розміщені споруди та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: сквер ім. «30-річчя ВЛКСМ» винесено з порушенням закону, тому вказане рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

На підставі ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій; громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень.

Згідно ст. 21 Закону України “Про прокуратуру”, протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Заступником прокурора області в порядку ст. 21 Закону України “Про прокуратуру” принесено протест № 07/4-458 від 21.12.2007 року на рішення Луганської, міської ради № 9/21 від 05.09.2006 року. У протесті прокурор вимагав скасувати вказане рішення.

Рішенням сесії Луганської міської ради № 32/14 від 31.03.2008 року “Про розгляд протесту прокурора на рішення Луганської міської ради від 05.09.2006 № 9/21 “Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю “Марш” в оренду земельної ділянки під розміщені споруди та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: сквер ім. «30-річчя ВЛКСМ” протест прокурора відхилено. Тому, дії прокурора щодо оскарження рішення відповідача ґрунтуються на законі.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводів апеляційної скарги в частині того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки визначення початку строку позовної давності саме з 31.03.2008 року є обґрунтованим, і позивачем не пропущено вказаний строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права та має бути залишена без змін.

          Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш» – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року, якою позов Заступника прокурора Луганської області до Луганської міської ради, третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю «Марш» про визнання незаконними та скасування рішень задоволений в повному обсязі – залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 25.05.2010 року.

Колегія суддів: