доповідач 1 інстанції - ОСОБА_1
суддя-доповідач - ОСОБА_2
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року справа №2а-14669/09/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий: Шаптала Н.К.
судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача Попов ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився
розглянувши апеляційну скаргуЖовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 04 листопада 2009 р.
по адміністративній справі№2а-14669/09/0570 (суддя Буряк І.В. )
за позовомДержавне підприємство "Донецька залізниця"
до треті особи Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення рішення задоволено частково. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000842310/0 від 02 квітня 2009р., № 0000842310/1 від 11 червня 2009р., № 0000842310/2 від 29 липня 2009р. Стягнено з Державного бюджету України на користь Державного підприємства
«Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957, рахунок
№260000000019, в АБ «Експрес-банк» МФО 335838) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Відповідач з даною постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:
Як було встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки № 101-4552 з ЄДРПОУ Маріупольська дистанція колії Державного підприємства «Донецька залізниця» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Донецька залізниця» без права юридичної особи та перебуває на обліку у Жовтневої МДШ у М.Маріуполі.
З 16 лютого 2009 року по 16 березня 2009 року відповідач проводив планову виїзну перевірку Маріупольської дистанції колії Донецької залізниці з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки був складений акт від 23.03.2009 р. №636/23-2/01075425.
Відповідно до висновків вказаного акту встановлено порушення Маріупольською дистанцією Донецької залізниці пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.3, п. 1.5 п. 4.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7594, а саме підприємством не надано декларації за 4 квартал 2006р., 1, 2, 3, 4 квартал 2007р., 1, 2, 3 квартал 2008р.
Правова позиція відповідача обґрунтована тим, що Маріупольська дистанція Донецької залізниці не надавала звітність з податку на прибуток у періоді, що перевірявся за місцем реєстрації, отримуючи при цьому дохід від надання рекламних послуг за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р.
На думку податкового органу прибуток, отриманий від рекламної діяльності, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1998р. № 173 «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту» не належить до переліку робіт послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту.
Таким чином, відповідач, із посиланням на лист ДПА України від 15.05.2006р. №5545/5/156-0315 «Про сплату податку на прибуток структурними підрозділами управління залізниць» вважає, що сплата податку на прибуток, отриманого не від господарської діяльності залізничного транспорту відокремленими структурними підрозділами управлінь залізниці здійснюється цими відокремленими підрозділами.
Колегія суддів зазначає, що листи ДПА України носять рекомендований характер та не є обов*язковим до застосування.
На підставі зазначеного акту, Жовтневою МДПІ у м. Маріуполя прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.04.2009 р. № 0000842310/0, згідно якого до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1360,00 гривень.
Рішенням від 15.05.2009р. №2394/а про результати розгляду заяви про узгодження вимоги від 05.05.2009р. №Ю 26/66 зазначена вимога залишена без змін, а заява про узгодження вимоги -без задоволення.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № 0000842310/0 від 02.04.2009р. залишено без змін, а скарга без задоволення, про що зазначено у рішенні Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі від 22.05.2009р. № 29671/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги та рішенні Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 20.07.2009р. № 14325/10/25-013-4 про результати розгляду повторної скарги.
За результатами розгляду зазначених скарг прийняти податкові повідомлення-рішення №0000842310/1 від 11.06.2009р. та № 0000842310/2 від 29.07.2009р. з аналогічним предметом.
У відповідності до пп. 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків -це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльностічи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно пп. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.
Відповідно до пп. 17.1.1. зазначеного пункту, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
У пункті 1.11 зазначеного Закону зазначено, що податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Підпунктом 4.1.1 п. 4.1. ст 4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї ст.4 зазначеного Закону.
Правила ведення податкового обліку при оподаткування прибутку підприємств встановлені пп. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Пункт 4.1.4 п. 4.1. ст 4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює базовий податковий (звітний) період подання податкової декларації.
Відповідачем не спростовується той факт, що Державне підприємство «Донецька залізниця» сплачує податок з доходів, отриманих всіма її структурними підрозділами. Тобто - є консолідованим платником податку на прибуток.
Також відповідачем не оспорюється той факт, що Маріупольська дистанція колії Державного підприємства «Донецька залізниця» не є платником податку на прибуток, що підтверджується розділом 3 акту перевірки від 23.03.2009 р. №636/23-2/01075425.
Пунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пп. 2.2 ст. 2 зазначеного Закону, платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці.
Згідно пп. 2.2.2. зазначеного пункту, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.
Судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, щодо необгрунтованності посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 16.02.1998р. № 173 «Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту», з наступних підстав.
У відповідності до п.п. 1, 2, 3, 4 приміток до переліку робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 173, зокрема встановлено такий вид господарської діяльності, як підсобно-допоміжна
діяльність - діяльність відокремлених підрозділів, пов'язана з виконанням ряду допоміжних операцій та організацією виробництв, продукція (послуги) яких використовується переважно для потреб експлуатаційної діяльності залізниць.
Посилання відповідача про те, що оскільки рекламна діяльність не належить до основної діяльності, то прибуток від такої діяльності відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» має кваліфікуватись, як отриманий не від господарської діяльності - є неправомірним.
За змістом наведених вище положень коментованої постанови вбачається, що остання встановлює поділ господарської діяльності на певні види, а саме : основна, експлуатаційна, підсобно-допоміжна діяльність.
Наявність нормативного визначення, що певна діяльність в даному випадку рекламна не є господарською діяльністю залізниць у даній постанові - відсутня.
Відповідно до п. 2 «Предмет діяльності» Положення «Про Маріупольську дистанцію колії Державного підприємства «Донецька залізниця», затвердженого наказом начальника залізниці від 25.05.2006р. № 285/н передбачено, що Маріупольська дистанція колії у тому числі може здійснювати (не на шкоду основному виробництву) інші не заборонені законодавством України види діяльності.
Враховуючи викладене суду не вбачає достатніх умов для встановлення порушення пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки правових
підстав постановлення висновку про те, що рекламна діяльність не є господарською діяльністю залізниць не вбачається.
На підставі наведеного, враховуючи, що Маріупольська дистанція колії Державного підприємства «Донецька залізниця» не є платником податку на прибуток, оскільки на неї не покладений обов'язок утримувати та/або сплачувати податок на прибуток. Відсутність статусу платника податків у відокремленого підрозділу унеможливлює застосування штрафу за неподання декларації.
Відповідно до п. 4.1.4 (б) п. 4.1. ст 4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обов'язок надання податкової декларації з податку на прибуток за квартал виникає протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем третього кварталу.
Таким чином не було правових підстав зазначати в акті перевірки від 23.03.2009 р. №636/23-2/01075425 порушення Маріупольською дистанцією Донецької залізниці щодо не надання декларації за 3 квартал 2008р., оскільки зазначена перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства проводилась за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. у зв*язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішено правильно, про те помилково в резолютивній частині постанови зазначало «позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення рішення задоволено частково» у зв’язку з чим колегія вважає, що рішення суду, в частині зазначення наслідків розгляду справи замість «задовольнити частково» підлягає зміні на «задовольнити повністю».
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 – 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя – задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року – змінити.
В першому абзаці резолютивної частини постанови слово «частково» виключити, доповнивши її словом «… повністю».
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі. В повному обсязі постанову виготовлено 25.05.2010 року.
Колегія суддів: