Справа № 11а - 216/ 2008 рік                         Головуючий у 1 інстанції Кунцік О.С.

Категорія  ст.  115 ч.1 КК України                Доповідач              Приколота Ю.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22 квітня 2008 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області

в складі:

Головуючого:                                                                                Перетятька В.О.

суддів :                                                                           Волинця М. М. ,  Приколоти Ю.А.

участю прокурора:                                                                        Свореня М. М.

потерпілих:                                                                  ОСОБА_1.,  ОСОБА_2.,  ОСОБА_3.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляціями ра і. захисника ОСОБА_4. в інтересах засудженого ОСОБА_5.,  самого засудженого ОСОБА_5. та потерпілих ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3.  на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2007 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1народження,  який народився та проживає у АДРЕСА_1,  українець,  громадянин України,  з середньою освітою,  не одружений,  не працюючий,  військовозобов»язаний,  згідно  ст.  89 КК України не судимий,  засуджений за ч.1  ст.  115 КК України до дванадцяти років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5.3алишено взяття під варту і початок строку відбуття покарання рахується з 06 березня 2007 року.

Питання речових доказів по справі вирішене відповідно до вимог закону.

Стягнуто з ОСОБА_5. на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівській області сто

2

сорок одну грн. 23 коп.3а проведену експертизу.

За вироком суду ОСОБА_5. визнаний винним і засуджений за те,  що приблизно о 21.00. год. 24.12. 2006 року,  на березі русла річки Млинівка біля будинку АДРЕСА_2 та металевого гаражу,  що у м. Самборі Львівської області,  преребуваюч'и в стані алкогольного сп»яніння,  умисно на грунті раптово виникших неприязних відносин,  під час конфлікту з ОСОБА_6 ,  заподіяв останньому дві колото-різані рани в бокову поверхню шиї,  нижче правої вушної раковини,  одна з яких являється проникаючою з утворенням раневого каналу з пошкодженням сонної артерії,  яке закінчувалось у порожнині глотки,  супроводжувалось масивною кровотечею і привело до гострої крововтрати,  внаслідок чого наступила смерть потерпілого.

Вирок суду оскаржили захисник ОСОБА_4. в інтерсах засудженого ОСОБА_5.,  сам засуджений та потерпілі ОСОБА_1.,  ОСОБА_2.,  ОСОБА_3.

В апеляції захисник засудженого ОСОБА_4. вважає оскаржуваний вирок не правильним,  оскільки його висновки базуються на доказах здобутих під час проведення попереднього розслідування. Вважає,  що винуватість її підзахисного не доведена,  оскільки в ході досудового слідства останній давав визнавальні показання під тиском і примусом працівників міліції,  а судом не дана належна оцінка його поясненням,  які вн давав під час проведення комплексної стаціонарної психолого,  судово-психіатричної експертизи від 23.05. 2007 року (т.1 а.с. 114-115) у яких він зазначав,  що не причетний до вбивства потерпілого і такі ж показання він давав у судовому засіданні. На думку апелянта судом не в повній мірі перевірені твердження її підзахисного про те,  що ОСОБА_6вбили ОСОБА_7.,  ОСОБА_8. та ОСОБА_9. з помсти у зв»язку з тим,  що ні ОСОБА_5. ні ОСОБА_6.  не забрали свої заяви з органів міліції про вчинений згаданими особами щодо них злочин. Крім цього,  в апеляції зазначено і те,  що судом безпідставно не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_10. ,  який був присутній як понятий під час огляду будинку засудженого і чув як останній говорив,  що це не його робота. Просить вирок суду скасувати,  а справу щодо її підзахисного провадженням закрити.

У своїй апеляції засуджений ОСОБА_5. просить постановлений щодо нього вирок скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд. В апеляції зазначає те,  що явка з повинною написана ним під фізичним та моральним тиском з боку працівників міліції і під час проведення досудового слідства він змушений був давати визнавальні покази. Крім цього апелянт вказує про те,  що ОСОБА_6  він не вбивав і в той вечір,  тобто 24.12. 2006 року він попрощався з ним поблизу тунелю,  і вони розійшлись по домах. Про ці обставини він повідомляв батьків потерпілих,  яким і допомагав у пошуках зниклого сина.

Потерпілі ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3.  просять також скасувати оскаржуваний вирок та направити дану кримінальну спрраву на новий судовий розгляд в інший суд. Апелянти вважають постановлений щодо ОСОБА_5. вирок суду занадто м»яким і таким,  що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину. На думку апелянтів по даній кримінальній справі не притягнуто до відповідальності всіх винних   осіб,    не   проведні   відповідні   експертизи.   Апелянти   вважають,    що   не

3

встановлено і місце вчинення злочину,  оскільки на час вбивства ОСОБА_6  була суха погода,  не було ні дощових ні снігових опадів,  русло річки в цьому місці мілке,  розташоване поблизу житлового масиву та гаражів,  повз нього щодня проходить велика кількість людей і у зв»язку з цим не могло би бути не поміченим тіло загиблого,  якщо би воно там було.

У своєму запереченні щодо поданих апеляцій державний обвинувач,  який приймав участь у справі просить вирок Самбірського міськрайонного суду щодо ОСОБА_5.3алишити без змін,  а подані апеляції без задоволення. Ваажає,  що подані апеляції є необгрунтованими та не відповідають матеріалам справи. На його думку суд першої інстанції дав об»єктивну оцінку зібраним по справі доказам,  потерпілі в судовому засіданні погодились з позицією обвинувачення про те,  що засуджений вчинив даний злочин і з приводу призначення покарання покладались на думку суду. Пизначене засудженому ОСОБА_5. покарання відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення засудженого,  який свої вимоги підтримав,  пояснення потерпілих з проханням повернути справу на новий судовий розгляд,  думку прокурора про залишення вироку без змін,  перевіривши справу,  колегія суддів дійшла до висновку,  що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Так,  суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5.3а  ст.  115 ч.1 КК України як вчинення умисного вбивства без обтяжуючих обставин.

До такого висновку суд дійшов детально проаналізувавши зібрані як в процесі досудового слідства так і в судовому засіданні докази.

Суд дав належну оцінку показанням свідка ОСОБА_11,  який працює в Самбірському тирі і до якого ввечері 24.12. 2006 року заходили ОСОБА_5. та ОСОБА_6. ,  які переюбували у нетверезому стані і він відмовив їм у послугах по стрільбі. У ОСОБА_6  на обличчі були старі засохлі рани,  а також брудна куртка і на його запитання той відповів,  що впав. Через деякий час він бачив їх вдвох у парку на лавці і чув,  що вони сперечались між собою.

Колегія суддів вважає,  що правильно були взяті до уваги показання свідків -працівників міліції ОСОБА_12.,  ОСОБА_13. ,  ОСОБА_14.,  ОСОБА_15. про те,  що після того як у руслі річки Млинівка,  що у м.  Самборі 05.03. 2007 року було знайдено труп ОСОБА_6  у райвідділ міліції був запрошений ОСОБА_5.,  який добровільно,  власноручно написав явку з повинною,  намалював схему події та пояснив при яких саме обставинах він вчинив вбивство ОСОБА_6

Крім цього при огляді будинку ОСОБА_5. 06.03. 2007 року вилучено ніж з синьою ручкою ( т.1 а.с. 47-49) і останній ствердив,  що саме цим ножем 24.12. 2006 року він наніс удар в шию з правого боку ОСОБА_6.

Засуджений ОСОБА_5. 07.03. 2007 року ( т.1 а.с.  70-77) під час відтворення обстановки  та  обставин  події показав як він лівою  рукою  наніс удар  в шию

4

потерпілому.

Відтак,  як під час досудового слідства так і судом шляхом допиту як самого засудженого так і його брата було встановлено,  що ОСОБА_5. дійсно лівша,  а тому природньо,  що удар був нанесений у праву сторону шиї.

Суд належно оцінив і показання допитаного в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_16. в тій частині,  що засуджений ОСОБА_5. в його присутності,  в присутності прокурора-криміналіста,  Самбірського міжрайонного прокурора,  працівників міліції детально розповів про обставини вчинення злочину,  зокрема про те,  що вони разом з ОСОБА_6  24.12. 2006 року розпивали спиртні напої,  закушували баклажанами,  а потім в процесі сварки наніс удар ножем у праву сторону шиї потерпілого,  після чого наніс ще один удар . При розтині трупа було виявлено шкірки баклажанів та рани,  одна з яких була смертельною саме в тій частині шиї на яку вказував засуджений напередодні.

Вірно прийнято до уваги і висновок судово-медичної експертизи за № 38/07 від 04.05. 2007 року ( т.1 а.с. 20-36) в частині причин настання смерті потерпілого та того,  що у момент поранення потерпілий міг перебувати у вертикальному положенні і знаходився обличчям до особи,  яка наносила удар при умові,  що останнійй є лівшею. Від моменту отриманого колото-різаного поранення шиї до настання смерті ОСОБА_6 міг пройти короткий проміжок часу,  що міг вимірюватись хвилинами.

Саме про такі обставини вчинення злочину стверджував під час проведення досудового слідства засуджений ОСОБА_5.,  який 01.06. 2007 року при виконанні вимог  ст.   ст.  218-221 КПК України підтримав клопотання захисника про перекваліфікацію його дій з ч.1  ст.  115 КК України на ч.1  ст.  119 КК України,  оскільки вважав,  що спиичинив вбивство ОСОБА_6  через необережність,  оскільки останній сам спровакував конфлікт.

На думку колегії суддів судом першої інстанції були вірно оцінені показання засудженого,  які він давав під час проведення досудового слідства (т.1 а.с.  61-64,  106-107,  237-238) в тій частині,  що в процесі сварки,  яка виникла між ним та потерпілими біля тунелю,  потерпілий замахнувся на нього ножем,  а він наніс удар захищаючись,  оскільки ним було нанесено два удари,  а коли виявили труп ОСОБА_6  то його ліва рука знаходилаь в кишені куртки і в рукавичці і як ствердив в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_16.,  що при такому положенні потерпілий ОСОБА_6.  не міг захищатись,  наносити удари чи замахуватись для нанесення таких. Тому правильно кваліфікував його дії за ч.1  ст.  115 КК України.

Належним чином були перевірені і визнані надуманими і такими,  що дані з метою виправдати засудженого показання свідка ОСОБА_10. ,  який в судовому засіданні пояснив,  що перед виїздом для проведення огляду житлового будинку ОСОБА_5. 06.03. 2007 року в приміщенні міліції останній сказав йому,  що це не його робота,  оскільки вони давно знайомі,  суперечать показанням самого засудженого,  спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12.,  ОСОБА_13. ,  ОСОБА_14.  та ОСОБА_15.

5

При таких обставинах колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  що слід надати віру показанням свідка ОСОБА_10. ,  які він давав під час проведення досудового слідства ( т.1 а.с. 81-83) і у яких він стверджував,  що жодних зауважень щодо проведення огляду будинку засудженого ОСОБА_5. у нього не було і останній добровільно вказав на ніж яким він вчинив вбивство.

Що стосується причетності інших осіб до вчинення даного злочину,  то така версія як засудженого так і потерпілих перевірялась судом і їй дана відповідна правова оцінка.

У своїй апеляції потерпілі ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3.  зазначають те,  що призначене судом щодо засудженого покарання є занадто м»яким.

У відповідності до  ст.  65 КК України при призначенні покарання слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винного та обставини,  що пом»якшують та обтяжують покарання. Особі,  яка вчинила злочин,  має бути призначене покарання,  необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_5. прокарання,  суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та обтяжуючі його винність обставини,  а тому колегія суддів приходить до висновку,  що призначене засудженому покарання за ч.1  ст.  115 КК України і відповідає вимогам  ст.  65 КК України.

Керуючись  ст.  ст.  366,  377,  379 КПК України,

ухвалила:

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2007 року - залишити без змін,  а апеляції захисника ОСОБА_4. в інтересах засудженого ОСОБА_5.,  самого засудженого ОСОБА_5. та потерпілих ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3.  без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців.