доповідач 1 інстанції - ОСОБА_1
суддя-доповідач - ОСОБА_2
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року справа №2а-13486/09/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий: Шаптала Н.К.
судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився
розглянувши апеляційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 26 серпня 2009 р.
по адміністративній справі№2а-13486/09/0570 (суддя Христофоров А.Б. )
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області
до треті особи Центрально-міський відділ Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції
провизнання неправомірними дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови та скасування зупинення виконавчого провадження
ВСТАНОВИВ:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року Управлінню Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки було відмовлено в задоволенні позову до Центрально-міського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у м. Донецьку про визнання дій щодо зупинення виконавчого провадження по виконанню в примусовому порядку постанови Донецького окружного адміністративного суду у відношенні Державного підприємства «Макіїввугілля» незаконними, скасування постанови про зупинення виконавчого.
Позивач з постановою суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню, із задоволенням позовних вимог позивача.
До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, що 13 квітня 2009 року Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а-113/09/0570 про стягнення з Державного підприємства „Макіїввугілля" на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки суми боргу у розмірі 636974,55 грн.
Постановою державного виконавця Центрально - Міського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 05.05.2009 року ВП № 12741505 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-113/09/0570 від 13.04.2009 виданого Донецьким окружним адміністративним судом. Постановою від 12.05.2009 року вказаний виконавчий лист приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення з Державного підприємства „Макіїввугілля" коштів з веденням реєстру стягувачів.
Постановою державного виконавця Центрально - Міського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 19.12.2005 року виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства „Макіїввугілля" на користь стягувачів заборгованості, зупинено в зв'язку з тим, що підприємство боржник внесено до реєстру згідно Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України № 606 «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606) - виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» - примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі-державні виконавці).
Як передбачено ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, в тому числі, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ст. 7 цього Закону - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-деннии строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" - копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку (п. 15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на внесення Державного підприємства «Макіїввугілля» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, яке бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Судова колегія вважає, що дане твердження суду не відповідає наведеному Закону, зокрема, його сфері діяльності.
Відповідно до Закону України від 09.07.03р. №1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності з 01.01.2004 р., кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є страховими внесками, які не відносяться до податків і страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду, а гірничі підприємства зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Згідно ст.2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пункт 1.3. ст.1 вказаного Закону до учасників розрахунків відносяться підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно п. 1.4. ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлений вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на які поширюється п.15 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов’язкового зупинення виконавчого провадження.
Аналізуючи вищенаведені норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», дія цього Закону поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб’єкти господарської діяльності, перераховані в 1.3. ст.1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Згідно наведених норм Закону позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг відповідача не відноситься до боргу у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу, спірний борг виник внаслідок несплати обов’язкових страхових внесків, на які не поширюється податкове законодавство та Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Відповідно до ч.4 ст.18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не включаються до податків та інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Виключно вказаним Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.
Виходячи з наведеного, на спірні правовідносини щодо стягнення страхових внесків не поширюються вимоги ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», тому дії державного виконавця та оскаржувана постанова відповідача про зупинення виконавчого провадження, прийняті з підстав внесення Державного підприємства «Макіїввугілля» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, яке бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не ґрунтуються на законі та постанова державного виконавця підлягає скасуванню.
При встановленні наведених фактів судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття рішення, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, із задоволенням позовних вимог позивача.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, 202, 207 КАС України, колегія;-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки – задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року у справі № 2а-13486/09/0570 – скасувати.
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки – задовольнити.
Визнати неправомірними дії Центрально-міського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у м. Донецьку щодо зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2009 року у справі № 2а-113/09/0570 у відношенні Державного підприємства «Макіїввугілля».
Скасувати постанову державного виконавця Центрально-міського Відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції у м. Донецьку про зупинення виконавчого провадження у відношенні Державного підприємства «Макіїввугілля» щодо стягнення заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки в частині примусового виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2009 року у справі № 2а-113/09/0570.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 9 березня 2010 року.
Колегія суддів: