донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України

10.04.2007 р.                                                                            справа №15/313

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

Ігнатова Н.О. дов. №Н-01/469 від 13.02.2007р.,

від відповідача:

Сукач Т.В. дов. № 09/84 від 05.01.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від	26.01.2007 року

по справі

№15/313 (суддя Ю.О.Підченко)

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк

до	Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" м.Маріуполь Донецької області

про	стягнення 3264грн. 94коп.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь Донецької області 3264грн.94коп. відшкодування суми плати за користування вагонами іноземних залізниць.

Господарський суд Донецької області рішенням від 26.01.2007р. по справі № 15/313 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Своє рішення господарський суд мотивував тим, що залізницею пропущений шестимісячний строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 3264грн.94коп. за період з березня по листопад 2005року, тому у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 3264грн.94коп., нарахованої згідно ст.119 Статуту залізниць України відмовив.

Клопотання позивача щодо визнання поважними причин пропущення спеціальної позовної давності з посиланням на те, що питання застосування строків позовної давності не було чітко визначено законодавством та на те, що судами всіх рівнів застосовувалися як загальна, так і спеціальна позовна давність до вимог залізниці про стягнення плати за користування вагонами, господарський суд не задовольнив, вищевказані причини не визнав поважними причинами пропуску строку для пред’явлення позову.

Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007р. у справі № 15/313 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що при прийнятті рішення господарським судом порушено норми процесуального права: ст.ст. 2, 6 Закону України “Про судоустрій України”, ст.ст.4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України в частині необхідності всебічного, повного та об’єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заявник скарги вважає, що господарський суд в порушення цих норм, замість всебічного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи та оцінки доказів, наданих сторонами, без розгляду спору по суті, відмовив залізниці у позові через пропуск строку позовної давності, чим фактично позбавив її права на розгляд по суті справи у суді та захист оспорюваних прав.

Залізниця вважає, що судом безпідставно відмовлено їй у позові через сплив строку позовної давності, оскільки по суті спір не розглянутий та у рішенні відсутні висновки про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно частини 2 статті 267 ЦК України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м.Маріуполь Донецької області з доводами наведеними позивачем в апеляційній скарзі не погоджується, просить рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007р. у справі № 15/313 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Згідно зі статтями 28, 29 Закону України “Про судоустрій в Україні” розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду призначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

У відповідності з частиною другою статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Протягом березня-листопада 2005року позивач на під’їзну колію при станції Маріуполь-Сортувальний, що належить відповідачу, відповідно до договору № 1/28 від 04.08.03р., подавав для вивантаження та навантаження вагони належності іноземних залізниць.

Відповідно до розділів 2, 3 Правил користування вагонами і контейнерами, (затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р.  № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за              № 165/3458) облік часу перебування вагонів на під’їзній колії відповідача здійснювався станцією Маріуполь-Сортувальний за відомостями плати за користування вагонами за період з березня по листопад 2005року та за відповідний час нарахована плата за користування вагонами в сумі 19094грн.68 коп. (в т.ч. ПДВ –3182грн.45коп.).  

Відомості плати за користування вагонами відповідач підписав з зауваженнями, від оплати частини нарахованої суми у розмірі 3264грн.94коп. відмовився, оскільки вважає, що зазначена сума нарахована залізницею неправомірно.

Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за користування вагонами інших держав за період з березня по листопад 2005року в сумі 3264грн. 94коп. від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій на підставі частини четвертої ст.119 Статуту залізниць України.

Згідно частини 4 статті 119 Статуту залізниць України вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Відповідний порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1996р. № 1312 “Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам” та Правилами користування вагонами і контейнерами.

Спірні вагони, навантажені відповідачем призначенням у країну – власницю вагонів, у відповідності до пункту 1.4 вищевказаних Правил і після виконання вантажних операцій були здані залізниці, однак відправлення вагонів було затримано Донецькою залізницею.

Після усних звернень відповідача, вагони були прийняті залізницею до перевезення в тому ж самому напрямку.

Приписами Правил користування вагонами і контейнерами визначений порядок і умови користування вагонами і контейнерами належності парку залізниць інших держав.

Відповідно пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про користування вагонами, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Як вбачається з відомостей плати за користування вагонами, час користування вагонами не збігається із даними, зазначеними у пам’ятках про користування вагонами, відповідачем дані відомості підписані із зауваженнями.

Отже, відповідач відшкодував плату за користування вагонами саме за час користування цими вагонами, тобто з моменту передання вагонів залізницею вантажовласнику до моменту передання вагонів вантажовласником залізниці.

Пам’ятки про користування вагонами, на підставі яких складені відомості плати за користування вагонами, підписані із зауваженням представника вантажовласника, відповідача по справі, і тому не є доказами факту надання послуг саме у тому обсязі (часі) на якому наполягає позивач.

Частиною  1 статті 614 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що вина це підстава відповідальності, яка за змістом Цивільного та Господарського кодексів полягає в тому, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 1 розділу 15 договору № 1/28 від 04.08.2003р. встановлено, що зарахування вагонів в користування власнику під’їзної колії і виключення їх із користування здійснюється за пам’ятками про користування вагонами (контейнерами) за підписами прийомоздавальників залізниці та комбінату.

Причиною зайвого нарахування спірної суми плати стала відмова позивача прийняти від ВАТ “ММК імені Ілліча” повернені залізниці вагони власності Російської Федерації, що були завантажені відповідачем призначенням в країну-власницю.

Слід зазначити, що такі дії відповідача відповідають пункту 1.4 Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав.

Вантажовласником, відповідачем у справі, своїх зауваженнях до пам’яток про користування вагонами зазначено фактичний час повернення вагонів після виконання вантажних операцій, тому що зазначений залізницею у пам’ятці час користування вагонами не відповідає фактичному терміну користування.

Отже, слід визнати, що надання послуги по користуванню вагонами інших держав закінчилося у час повернення вагонів ДП “Донецька залізниця”, який зазначений відповідачем у пам’ятках про користування вагонами.

Згідно переліків Ясинуватського ТехПД кошти за фактично надані послуги за користування вагонами згідно із встановленим тарифом сплачені ВАТ “ММК імені Ілліча”.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача відповідають умовам договору № 1/28 від 04.08.2003р. та вимогам Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, (затверджених на Раді уповноважених представників залізничних адміністрацій 24.05.1996р. згідно із Рішенням 15 засідання Ради по залізничному транспорту від 05.04.1996р.) тому не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування плати за користування вагонами у сумі 3264грн.94коп.

Господарський суд безпідставно не дав оцінки вищевказаним обставинам.

Оскільки позовні вимоги про стягнення плати за користування вагонами інших держав в березні-листопаді 2005р. у сумі 3264грн. 94коп. визнані недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, господарський суд не мав необхідності досліджувати питання стосовно дотримання строків для звернення з позовом.

Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” м. Маріуполь Донецької області 3264грн. 94коп. відшкодування суми плати за користування вагонами іноземних залізниць не підлягають задоволенню за мотивами наведеними у даній постанові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що резолютивна частина рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007р. по справі № 15/313 про відмову в задоволенні позову визнається такою, що підлягає залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007р. у справі № 15/313 залишити  без  задоволення.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 26.01.2007р. у справі  № 15/313 залишити без змін.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС