Справа № 22ц-1823/2009 Головуючий у 1інст. - Киреєв О.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Острянський В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2009 року |
|
м. Чернігів |
|
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: |
|
||
головуючого- судді |
Хромець Н.С., |
||
суддів: |
Острянського В.І., Страшного М.М., |
||
при секретарі |
Вареник О.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Д-2 Агропроект” про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ „Д-2 Агропроект”, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь орендну плату в розмірі 600 грн. та розірвати договір оренди землі, укладений з відповідачем, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ “Д-2 Агропроект” не виконує умов договору оренди.
В судовому засіданні представники позивача уточнили позовні вимоги та просили суд стягнути з відповідача 600 грн. орендної плати, пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а також судові витрати в сумі 89 грн. 50 коп.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ “Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки у розмірі 600 грн., пеню у розмірі 100 грн.20 коп. та судові витрати у сумі 89 грн. 50 коп. Розірвано договір оренди землі №60 від 23 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Д-2 Агропроект” та зареєстрований у Носівському відділенні Чернігівської регіональної філії ДЗК 14 листопада 2007 року.
В апеляційній скарзі ТОВ “Д-2 Агропроект” просить рішення місцевого суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи недоведеність обставин, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що в договорі оренди землі, укладеного між сторонами, визначено множинність форм виплати орендної плати, як це і передбачено ст. 22 Закону України „Про оренду землі”. ТОВ „Д-2 Агропроект” пропонувало власникам землі отримати орендну плату в натуральній формі (зерном), про що вони інформувалися усно на загальних зборах жителів сіл. У зв”язку з непогодженням з власниками землі конкретної форми виплати орендної плати та небажанням ОСОБА_1 одержати орендну плату в натуральній платі, позивач і не отримав орендної плати. Апелянт вказує, що згідно з ст. 15 Закону України „Про оренду землі” форми виплати орендної плати є істотними умовами договору, що погоджуються сторонами, а не встановлюються однією стороною. Крім того, апелянт зазначає, що згідно з п.10 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується, починаючи з другого року користування нею. Договір, укладений з ОСОБА_1 набрав чинності 14.11.2007 року, тому орендна плата повинна була нараховуватися лише з 15.11.2008 року. Слова „починаючи з другого року” були викреслені з договору, однак дане виправлення тексту договору не було обумовлено сторонами належним чином і не передбачено, що дані зміни набувають законної сили при завіренні підписами обох сторін у кожному конкретному випадку. На думку апелянта, ТОВ „Д-2 Агропроект” не було зобов”язано нараховувати орендну плату за 2008 рік, проте здійснило нарахування такої плати і не відмовлялось від її виплати. Розірвання договору оренди землі на підставі ст. 32 Закону України „Про оренду землі” можлива лише у разі невиконання сторонами обов”язків, передбачених в ньому. Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору, проте позивачем не надано доказів про будь-які істотні порушення договору оренди з боку ТОВ „Д-2 Агропроект”. Несплата відповідачем орендної плати не є систематичною, що не надає підстав для припинення права користування землею та розірвання договору оренди землі. Крім того, апелянт вказує на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 надала довіреність на представництво її інтересів в суді на ім”я ОСОБА_2 Даною довіреністю передбачено, що повноваження згідно з нею не можуть бути передані іншим особам, проте в суді першої інстанції до участі в справі в якості представника позивача на підставі усної заяви ОСОБА_2 було допущено ОСОБА_3, що свідчить про те, що участь в судовому процесі ОСОБА_3 була неповноважною.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи справу та приймаючи рішення в частині стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені істотні умови договору щодо своєчасної сплати орендної плати, а тому відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом встановлено, що 23 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ „Д-2 Агропроект” був укладений договір оренди земельної ділянки №60, згідно з яким ОСОБА_1 надала, а ТОВ „Д-2 Агропроект” прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,0468 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.5-6).
Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2% грошової оцінки земельної ділянки в гривнях, що становить 600 гривень, натуральної(зерном, перегноєм) або послугами.
Згідно з частиною першою та другою статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю- це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).
Відповідачем не надано доказів на підтвердження виплати позивачу орендної плати, тому суд першої інстанції, з посиланням на відповідні норми закону, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за користування землею у розмірі 600 грн.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли унаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання договору оренди, суд вірно виходив із того, що невиконання відповідачем умов договору, а саме обов'язків з оплати орендної плати, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 600 грн., є істотним порушенням умов договору і достатньою підставою для розірвання договору оренди.
Посилання апелянта на відсутність факту систематичної несплати орендної плати, а отже і відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору оренди, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки існують інші підстави для його розірвання, а саме істотне порушення умов договору.
Проте, правильно вирішивши спір в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо стягнення з ТОВ “Д-2 Агропроект” на користь позивача пені у розмірі 100 грн. 20 коп., враховуючи наступне.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.4), нею були заявлені позовні вимоги про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди.
В судовому засіданні представники позивачки усно уточнили позовні вимоги та просили суд також стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Однак, всупереч положенням ст. 119 ЦПК України, якою передбачена письмова форма позовної заяви, представниками позивача заява про уточнення чи доповнення (збільшення) позовних вимог не подавалась та не оплачувалась судовим збором.
Таким чином, суд першої інстанції, стягнувши з ТОВ “Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_1 пеню, вийшов за межі заявлених позовних вимог, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень на участь у справі представника позивача ОСОБА_3 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав. Дані обставини щодо відсутності у представника позивача належних повноважень жодним чином не впливають на права і обов”язки відповідача
Не є підставою для скасування рішення суду також і твердження апелянта про те, що відмовою ОСОБА_1 від отримання орендної плати в натуральній формі у вигляді зерна ним порушено умови множинності форм виплати орендної плати, оскільки нав”язування ТОВ „Д-2 Агропроект” отримання позивачем орендної плати лише в натуральній формі є неприпустимим, та порушує його право на отримання останньої в грошовій формі, як це передбачено умовами договору.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині стягнення з ТОВ „Д-2 Агропроект” на користь позивача пені в сумі 100 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, ст.549 ЦК України апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” задовольнити частково.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року в частині стягнення з ТОВ „Д-2 Агропроект” на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 100 гривень 20 копійок скасувати.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді :