Справа № 22ц - 1737/2009р.                         Головуючий у 1 інст. - Онищенко О.І.           Категорія - цивільна                                        Доповідач-Скрипка А.А.

 

  

                                                     У  Х  В  А  Л  А

 

                                          І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

 

  21 серпня  2009 року                                                                            м. Чернігів

 

                        Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

 

                                  Головуючого - судді  Литвиненко І.В.                    

                                  Суддів -  Скрипки А.А., Заболотного В.М.

                                   при секретарі - Штупун О.М.

                                   з участю - адвоката ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2   

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3  на рішення Варвинського   районного суду  Чернігівської області від 25 червня  2009 року в справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх законних представників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про  відшкодування  майнової  та моральної шкоди, завданої ушкодженням  здоров'я ,-

 

 

                                                     в  с т а н о в и в :

 

 

Оскаржуваним рішенням  Варвинського  районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог  відмовлено. Суд першої інстанції вказав в рішенні , що вина відповідачів у спричиненні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у встановленому  законом порядку не доведена, тому і відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди за статтею  1166 Цивільного кодексу України та моральної шкоди за правилами статті 1167 Цивільного кодексу України.

 

 Не погоджуючись з рішенням суду  першої інстанції, ОСОБА_3  звернулася з апеляційною  скаргою, в якій  просить скасувати рішення суду  і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним  обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив їй в задоволенні позовних вимог щодо  стягнення матеріальної та моральної шкоди на підставі недоведеності вини відповідачів у нанесенні тілесних ушкоджень позивачці. Апелянт вважає, що  постановою про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено факт нанесення  їй відповідачами тілесних ушкоджень. На підставі вказаних  неправомірних дій відповідачів , як вказує  апелянт, їй було заподіяно ушкодження здоров'я,   що підтверджується  актом судово-медичного обстеження. Крім того,  зазначає апелянт, суд  першої інстанції при розгляді справи по суті не взяв до уваги чеки щодо оплати ліків , як доказ  витрат на лікування позивача.   

 

Як вбачається з матеріалів справи ( а. с. 2 - 4), в квітні 2009 року позивачка звернулась з позовом в суд до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх законних представників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я. Позивачка зазначала, що  відповідачі 13 лютого 2009 року в період з 22 години по 24 годину  в приміщенні  та біля приміщення  Варвинського районного будинку культури „Ювілейний” по вул. Шевченка смт. Варва  заподіяли їй тілесні ушкодження, після яких вона знаходилась на стаціонарному лікуванні  у Варвинській центральній районній лікарні  з 16 лютого 2009 року, а з 25 лютого 2009 року по 12 березня 2009 року - в Чернігівській обласній  лікарні. Про нанесення тілесних ушкоджень  позивачкою був повідомлений  Варвинський РВ УМВС України в Чернігівській області. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи  відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було  відмовлено за відсутності  в їх діях  складу злочину, передбаченого  статтею  296 КК України. Позивачка вважає, що відповідачі  спричинили  їй тілесні ушкодження, які потягли за собою  короткочасний розлад здоров'я. Тому відповідно до чинного  законодавства  повинні відшкодувати їй в солідарному порядку  матеріальну шкоду в сумі 1299 грн. 90 коп. коштів , витрачених на лікування  та моральну шкоду в сумі по 1 000 грн. кожна з відповідачів , оскільки в добровільному порядку відповідачі відмовились відшкодувати заподіяні збитки.   

 

          Вислухавши суддю-доповідача, пояснення  учасників судового процесу,  дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому  задоволенню,  а рішення суду скасуванню, з передачею справи на новий розгляд , виходячи з наступного.

 

          Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

           Зокрема, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без дотримання положень статті 1179 Цивільного кодексу України, яка регламентує відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.

  

            Згідно приписів статті 1179 Цивільного кодексу України, зокрема, ч. 1 та ч.2 вказаної статті, неповнолітня особа ( у віці  від чотирнадцяти до вісімнадцяти років)  відповідає за завдану нею шкоду самостійно  на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна , достатнього для відшкодування  завданої нею шкоди , ця шкода відшкодовується в частці , якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками ( усиновлювачами ) або піклувальником, якщо вони не доведуть , що шкоди було завдано не з їхньої вини. Правила вказаної статті зазначають, що  субсидіарна відповідальність за неповнолітнього  віком від 14 до 18 років  покладається на обох батьків  за принципом рівної дольової відповідальності  незалежно від того,  чи проживають вони разом, чи окремо.

  

            Як вбачається з пояснень представників позивача та відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду, у відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 є і батько, і матір. Проте, батьки  вказаних відповідачок не залучені судом першої інстанції до участі у справі. Дана обставина , відповідно до приписів п.4, ч.1  статті 311 ЦПК України, є підставою для скасування  рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд.     

 

    Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог  ОСОБА_3, суд першої інстанції  прийшов в оскаржуваному рішенні до висновку , що вина відповідачів у нанесенні  позивачці тілесних ушкоджень у встановленому законом порядку  не доведена, а отже і підстави для відшкодування шкоди за правилами   статтей : 1166, 1167 Цивільного кодексу  України  відсутні. Проте, з таким висновком суду першої інстанції  не може погодитись апеляційний суд.

 

             Як вбачається з відмовного матеріалу № 40  Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області ,   ОСОБА_3 звернулась до Варвинського РВ УМВС України  в Чернігівській області 14 лютого 2009 року  із заявою, в якій повідомляла про  нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та іншими  особами 13  лютого 2009 року . За результатами перевірки,  проведеної за заявою ОСОБА_3   старшим дільничним інспектором міліції Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області , було ухвалено постанову від 24 березня 2009 року  про  відмову в порушенні кримінальної справи за статтею 296 Кримінального кодексу України  щодо  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Одночасно у  даній постанові зазначено, що в діях вказаних осіб ( відповідачів), вчинених 13 лютого 2009 року по відношенню до позивача, вбачається  склад злочину, передбаченого статтею  125 Кримінального кодексу  України, і  що  згідно з положеннями ч. 1 статті 27  КПК України , справа по даному факту порушується  не інакше, як за скаргою потерпілого до суду в приватному порядку ( а. с. 11 - 13). Крім того, згідно документів  відмовного матеріалу № 40 Варвинського РВ  УМВС України в Чернігівській області , ОСОБА_3  знаходилась на лікуванні з 16 лютого 2009 року  у Варвинській ЦРЛ ( а. с. 173) , а з 25 лютого 2009 року   по 12 березня 2009 року ( а. с. 172) у Чернігівській обласній лікарні з діагнозом - струс головного мозку. Відповідно до акту судово-медичного дослідження № 191 від 24 лютого 2009 року  (а. с. 8 - 10), тілесні ушкодження позивача , які спричинили короткочасний розлад здоров'я , відносяться до категорії  легких тілесних ушкоджень та по давності  можуть відповідати 13 .02.2009 року.

 

     За даних обставин, приймаючи до уваги ту обставину, що згідно положень статті 61 ЦПК України постанова про відмову в порушенні кримінальної справи  не є підставою звільнення від доказування, при розгляді справи по суті   суд першої інстанції не оцінив належність , допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також  достатність і взаємний зв'язок  доказів у їх сукупності, як цього вимагають правила статті 212 ЦПК України.  Судом не взята до уваги та  обставина , що відповідачі не заперечують самого факту подій , які відбулися   13 лютого 2009 року, зокрема, факту бійки . Також судом першої інстанції при розгляді справи не перевірялася та не встановлювалася участь кожного з відповідачів у бійці, яка відбулася 13 лютого 2009 року .   

 

      Таким чином,  суд першої інстанції не з'ясував  повно і всебічно  обставини, на які сторони посилалися  як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені  в судовому засіданні.

 

      Зокрема, суд першої інстанції при розгляді справи також не перевірив  належним чином наявність причинного зв'язку між діями відповідачів, вчиненими 13 лютого 2009 року по відношенню до позивача та спричиненням  позивачу вказаними діями матеріальної і моральної шкоди, на що посилається ОСОБА_3 в своїх позовних вимогах.  

 

        В матеріалах справи ( а. с. 5-7) маються копії чеків, наданих позивачем , як письмові докази спричиненої матеріальної шкоди. При цьому суд першої інстанції  не врахував положень  статті 64 ЦПК України, яка регламентує подання письмових доказів в оригіналі .

 

         Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції , а цивільну справу передати на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.      

 

 

          Керуючись статтями :  209, 218,  303, 304,  307; п. 4, ч. 1 статті  311 , 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,  -

 

   

                                                      у  х  в а  л  и  в  :

 

 

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

       

Рішення Варвинського  районного суду Чернігівської області   від 25 червня 2009 року   скасувати, цивільну справу передати на новий розгляд.

  

 

 Ухвала набирає  законної сили з  моменту її проголошення  і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку  протягом двох місяців  з дня набрання нею законної сили.

 

 

 

            Головуючий :

 

 

            Судді: