донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2007 р.                                                                            справа №6/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство „Придніпровська залізниця” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області штрафу у сумі 11450грн.00коп. за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №48773707 та збитків понесених залізницею у сумі 1947грн.53коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст.24, 122 Статуту залізниць України, ст.ст.2, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, дані залізничної накладної №48773707, комерційного акту № БН 749414/121 від 25.07.2006р., актів загальної форми №2037 від 24.07.2006р., №2061 від 25.07.2006р., № 2062 від 28.07.2006р., копії телеграм № 352 від 24.07.2006р., № 353 від 25.07.2006р.  

Господарський суд Донецької області рішенням від 06.03.2007р. у справі №6/14 позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу та суми збитків визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, комерційний акт №БН 749414/121 від 25.07.2006р. визнав певним засобом доказування, який засвідчив факт неправильного вказання вантажовідправником у залізничній накладній №48773707 маси вантажу, зазначив, що позивачем перевірка маси вантажу здійснена правомірно, у відповідності до порядку, встановленого нормами чинного законодавства.

Державне підприємство “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. у справі №6/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким Державному підприємству „Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що господарський суд необґрунтовано визнав   комерційний акт № БН 749414/121 від 25.07.2006р. належними доказом і підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника за неправильно вказану у залізничній накладній масу вантажу, оскільки він складений з порушенням п.п.3, 4, 8, 9, 12 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002р. за N567/6855), і даний факт безпідставно господарським судом був залишений поза увагою.

Заявник скарги вважає, що господарський суд безпідставно не перевірив наданий позивачем розрахунок суми збитків, оскільки позивачем сума збитків є завищеною.  

У судовому засіданні представник заявника скарги повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача просив рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. у справі №6/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно  до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У липні 2006 року зі станції Родинське Донецької залізниці Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" здійснило відправлення вагонів №№67178277, 65732042 з вантажем вугілля кам’яне марки “Ж” згідно накладної № 48773707 на станцію Діївка Придніпровської залізниці.          

По прибутті вантажу на станцію Чаплино Придніпровської залізниці було проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах №№ 67178277, 65732042 не відповідає масі вказаній відправником у накладній №48773707.

Згідно даних залізничної накладної №48773707, правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника прийомоздавальник Трунова, у відповідності до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084).

Під час перевезення 24.07.2006р. на станції Чаплине при переважуванні вагонів на тензометричних вагах виявилося, що маса вантажу зазначена у накладній №48773707 не відповідає фактичній масі вантажу у п/вагоні             № 67178277 та у п/вагоні №65732042.

Вагони відставлені на контрольне переважування.

Даний факт зафіксований актом загальної форми № 2037 від 24.07.2006р.

На станцію відправлення була направлена телеграма №352 від 24.07.2006р.

25.07.2006р. станцією Чаплине Придніпровської залізниці було здійснене контрольне переважування вагонів №№67178277, 65732042 на 150-тонних вагонних вагах, які належать станції Чаплине, та встановлено, що вага брутто вагону № 67178277 - 91650кг, тара с брусу вагону - 21000кг, нетто - 70650кг, тобто що більш даних вказаних у накладній на 1650кг, тоді як вказана маса вантажу 69000кг;

вага брутто вагону №65732042 - 93000кг, тара с брусу вагону - 21900кг, нетто - 71100кг, що більш даних вказаних у накладній на 2100кг, тоді як вказана маса вантажу у вагоні 69000кг, таким чином фактична маса вантажу у вагонах виявилась більш даних, зазначених у накладній, про що був складений комерційний акт №БН 749414/121 від 25.07.2006р.

Відповідно даних комерційного акту №БН 749414/121 від 25.07.2006р.  навантаження в вагонах на рівні бортів без заглиблень, двері люка зачинені, течі вантажу немає.  

Станцією призначення Діївка вантаж із даних вагонів виданий з перевіркою, без розбіжностей у масі вантажу з даними перевірки станції Чаплине (а.с. 56).

Відповідно до п.9 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2003р. № 334) у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт №БН 749414/121 від 25.07.2006р., який засвідчив невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у транспортних документах, згідно ст.129 Статуту залізниць України є відповідним документом, що може бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення.

Комерційний акт №БН 749414/121 від 25.07.2006р. складений у відповідності до вимог, пред’явлених до його складання Правилами складання актів, тому висновок господарського суду про те, що комерційний акт є належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу є правильним.

Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. N644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за N862/5083) перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Відповідно до п.5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг вказується у перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов’язаний зазначити в накладній.

В накладній №48773707 правильність внесених відомостей підтверджено підписом представником відправника, маса вантажу визначена при зважуванні вантажу на 200-тоних вагонних вагах.  

Відповідно до п.9 Правил приймання вантажів до перевезення зважування на вагонних вагах інших вантажів (до яких відноситься вугілля) провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Із комерційного акта №БН 749414/121 від 25.07.2006р. слід, що переважування брутто вагону станцією Чаплине Придніпровської залізниці  проводилося на 150-тоних вагонних вагах вантажоодержувача, а маса тари з брусу зазначена у вагоні № 67178277 - 21000кг, у вагоні №65732042 –21900кг.  

Таким чином, слід визнати, що перевірка маси вантажу здійснена відповідно порядку, встановленому п.22 Правил видачі вантажів.

Згідно з вимогами ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлений перелік документів –доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, таким доказом є комерційний акт, акт загальної форми.

Відповідно п.2.1. розділу 2 “Правил оформлення перевізних документів” (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000р. № 863/5084) графи комплекту перевізних документів “Маса вантажу в кг, визначена відправником” - вказується маса вантажу у кілограмах, заповнюються вантажовідправником.

Згідно з 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000р. №863/5084), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі  статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно  до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п’ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст.37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній.

Згідно ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей зазначених ними в накладній.  

Крім того, пунктом 15.27 розділу 15 “Організація технічної роботи станції” Правил технічної експлуатації залізниць України, (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997р. за № 50/1854) встановлено, що забороняється пред’являти до перевезення та ставити в поїзди вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Враховуючі наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що надмірне завантаження вантажу у вагони утворилося з вини вантажовідправника, тому позов в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу обґрунтований матеріалами справи та підлягає задоволенню у заявленій до стягнення сумі 11450грн.00коп.   

Рішення господарського суду в цій частині задоволення позову є правильним та підлягає залишенню без змін.

В частині стягнення суми збитків, які виникли внаслідок неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Висновок господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збору за маневрову роботу у сумі 615грн.60коп. + 153грн.90коп. є таким, що відповідає матеріалам справи та його нарахування правильно визнано здійсненим відповідно до п.1.8. розділу 2 Тарифного керівництва №1.

Оскільки пунктом 26 р.2 Правил приймання вантажів до перевезення (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082) забороняється приймати до перевезення вантажі у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, залізниця вимушена була затримати вагони для відвантаження надлишку вантажу.

Наданими документами, актом загальної форми № 2061 від 25.07.2006р. підтверджений факт відвантаження вагонів та відправка надлишкової продукції за досильною накладною №45925329.

На підставі наведеного, слід зазначити, що витрати залізниці по здійсненню маневрових робіт підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, яким було здійснено перевантаження вагонів вантажем понад вантажопідйомність вагонів.  

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 524грн.40коп. підлягає скасуванню.

Відповідно статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно пункту 4 Правил зберігання вантажів термін граничного зберігання починається з моменту вивантаження вантажу (контейнера з вагона) засобами залізниці або з моменту подачі вагона під вивантаження засобами одержувача.

Пунктом 9 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.

Відповідно пункту 10 Правил користування вагонами і контейнерами облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

          Оскільки позивачем факт затримки вагонів не підтверджений відповідними документами, господарський суд безпідставно визнав позовні вимоги про стягнення збору за зберігання вантажу в сумі 524грн.40коп. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами в сумі 02грн.60коп. є таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 120 Статуту залізниць України передбачено, що за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Відповідно  до ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата, зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов’язаної з митним оформленням.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем в підтвердження нарахування плати за користування вагонами не надано відповідних документів, слід визнати, що вимоги позивача про стягнення плати за користування вагонами в сумі 02грн.60коп. не підтверджені відповідними документами, тому задоволенню не підлягають, позовні вимоги в цій частині безпідставно визнані господарським судом доведеними і такими, що підлягають задоволенню.  

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збору за повідомлення в сумі 218грн.00коп. є таким, що підлягає скасуванню.

Передбачений п.14 таблиці 2 пункту 9 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 збір за повідомлення справляється лише при наявності вимоги про таке повідомлення.

Оскільки позивачем не доведений факт наявності такої вимоги та не надано документів, підтверджуючих витрати по відправленню телеграм, колегія суддів визнає, що господарський суд рішення в цій частині виніс без з’ясування фактичних обставин справи, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збору за повідомлення в сумі 218грн.00коп. слід відмовити.

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення плати за роботу залізничного крану в сумі 52грн.86коп. є таким, що підлягає скасуванню, в зв’язку з тим, що дана послуга відноситься до послуг залізниці, які надаються за вільними договірними тарифами, які не були узгоджені ні з одержувачем вантажу, ні з відправником. Надана в підтвердження позовних вимог калькуляція собівартості однієї години роботи вантажопідйомним краном КЖДЄ приписки локомотивного депо Стельниково Придніпровської залізниці з 01.04.2006р. (див. а.с. 30) не підтверджує факт надання даних послуг у сумі 52грн.86коп., тому ці витрати  задоволенню не підлягають.

 Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення збору за зважування вантажу у сумі 55грн.58коп. є таким, що підлягає скасуванню, оскільки наданий в підтвердження витрат по зважуванню вантажу лист залізниці ( див. а.с. 34) про встановлення збору за зважування вантажу не може бути підставою для пред’явлення таких витрат.

Так ставки зборів за цими послугами встановлені за вільними тарифами, тобто на підставі окремих договорів, яких в обґрунтування цих вимог не надано.

Враховуючі вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Придніпровська залізниця” м. Дніпропетровськ про стягнення з Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області штрафу у сумі 11450грн.00коп. за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №48773707 та збору за маневрову роботу у сумі 769грн.50коп. є такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позовних в частині стягнення збитків понесених залізницею у сумі 1178грн.03коп. (з ПДВ), з яких 218грн.00коп. –збір за повідомлення, 52грн.86коп. –робота залізничного крана, 524грн.40коп. –збір за зберігання вантажу, 02грн.60коп. –плата за користування вагонами, 55грн.58коп. –збір за зважування вантажу, слід відмовити у зв’язку з недоведеністю.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2007р. у справі № 6/14 скасувати частково.

Позовні вимоги Державного підприємства „Придніпровська залізниця” до Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області задовольнити в частині стягнення штрафу у сумі 11450грн.00коп. за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №48773707 та збору за маневрову роботу у сумі 769грн.50коп.  

В частині стягнення збитків понесених залізницею у сумі 1178грн.03коп. (з ПДВ), з яких 218грн.00коп. –збір за повідомлення, 52грн.86коп. –робота залізничного крана, 524грн.40коп. –збір за зберігання вантажу, 02грн.60коп.- плата за користування вагонами, 55грн.58коп. –збір за зважування вантажу відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” штраф у сумі 11450грн.00коп. за неправильно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №48773707та 769грн.50коп. збору за маневрову роботу.  

Стягнути з Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська” м.Родинське Донецької області на користь Державного підприємства „Придніпровська залізниця” 122грн.18коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 61грн.09коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, 107грн.61коп. суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС