АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛЬВІВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 липня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого                                                                 З.М.  Макойди,

суддів апеляційного суду                                 І.Є. Зазулі та Т.М.  Марітчака,

за участю прокурора                                         Н.Й. Білінської,

законного представника засудженого      ОСОБА_1

та засудженого                                                  ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м.  Львова від 5 травня 2008 року,  яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  українець,  громадянин України,  уродженець і мешканець АДРЕСА_1,  неодружений,  непрацюючий,  учень 11 класу вечірньої СШ № 17 м.  Львова,  засуджений вироком Галицького районного суду м.  Львова від 7 грудня 2006 року за ч. 2  ст.  186,  ч. 2  ст.  15 - ч. 2  ст.  185,  70 КК України на 4 роки позбавлення волі і відповідно до  ст.  75 КК України звільнений від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком 2 роки,  -

засуджений за ч. 2  ст.  186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Відповідно до  ст.  71 КК України до призначеного судом покарання за даним вироком частково приєднано не відбуте покарання за вироком Галицького районного суду м.  Львова від 7 грудня 2006 року і остаточно засудженому ОСОБА_2призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі. Судом вирішено питання з речовими доказами,  а саме 7 пар шкарпеток залишено потерпілому.

Вироком суду першої інстанціїОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те,  що він 29 грудня 2007 року,  близько 9.30 год.,  знаходячись наАДРЕСА_2,  відкрито викрав з прилавку торгової ятки 7 (сім) пар шкарпеток вартістю 42 грн.,  які належали потерпілому ОСОБА_3

В апеляції засудженийОСОБА_2 просить вирок Галицького районного суду м.  Львова від 5 травня 2008 року про його засудження за ч. 2  ст.  186,   ст.  71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі змінити і зменшити призначене судом покарання,  або звільнити його від призначеного покарання,  покликаючись на те,  що він вчинив злочин у зв'язку з важким матеріальним становищем так,  як його бабцю збила автомашина і всю пенсію вона витрачає на ліки,  а у матері невеликий заробіток. Крім того,  він розкаюється у вчиненні злочину,  перед розглядом справи судом першої інстанції влаштувався на роботу на станцію мийки автомашин,  де працював до вироку суду і взяття під варту.

Заслухавши доповідача,  засудженого ОСОБА_2,  який підтримав апеляцію,  законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 про звільнення її сина від відбування покарання,  оскільки вона не працює,  так як доглядає травмовану матір,  а син 2 місяці був єдиним годувальником у сім'ї та прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без змін,  вивчивши матеріали кримінальної справи,  колегія суддів вважає,  що апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає до задовольнення,  а вирок Галицького районного суду м.  Львова від 5 травня 2008 року стосовно засудженого ОСОБА_2 необхідно змінити та звільнити його від призначеного судом першої інстанції покарання,  на підставі  ст.  75 КК України із наступних підстав.

Галицький районний суд м.  Львова

Справа № 11"а"-470                                    Категорія ч.2  ст. 186 КК України

Головуючий у першій інстанції І. Серьодкіна

Доповідач в апеляції              Т.М. Марітчак

2

Винність засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2  ст.  186 КК України,  за який він засуджений вироком суду першої інстанції стверджується доказами здобутими в судовому засіданні і не заперечується самим засудженимОСОБА_2.

Дії засудженого ОСОБА_2 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ч. 2  ст.  186 КК України,  так як він відкрито викрав чуже майно на суму 42 грн. Кваліфікація дій ОСОБА_2 не оспорюється ні самим засудженим,  ні іншими учасниками процесу

Разом з тим,  з матеріалів кримінальної справи вбачається,  що засуджений вчинив злочин у неповнолітньому віці та у зв'язку з важким матеріальним становищем,  оскільки він виховувався без батька,  його бабця перебуває на лікуванні у зв'язку з отриманою травмою під час дорожньо-транспортної пригоди,  а у матері був невеликий заробіток.

З пояснень законного представника ОСОБА_1вбачається,  що за два місяці до вироку суду син влаштувався на роботу і був єдиним годувальником у сім'ї,  оскільки вона змушена була звільнитись з роботи і доглядати травмовану матір.

Таким чином,  призначаючи остаточне покарання засудженому ОСОБА_2суд першої інстанції не врахував всі обставини,  що пом'якшують покарання засудженому,  а саме вчинення злочину у неповнолітньому віці та у зв'язку з важким матеріальним становищем,  визнання ним своєї вини і щире розкаяння за вчинений злочин і призначив покарання,  що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_2,  який хоч і вчинив злочин під час відбування покарання за попереднім вироком,  однак відкрито викрав всього на суму 42 грн.,  а заподіяна шкода відшкодована.

Крім того,  суд першої інстанції не врахував того,  що неповнолітнійОСОБА_2 до вироку суду влаштувався на роботу на мийку автомашин і був єдиним годувальником в сім'ї біля 2 місяців,  оскільки його матір звільнилась з роботи і доглядала за травмованою мамою,  що на думку колегії суддів свідчить про можливість перевиховання засудженого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства.

При таких обставинах,  колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом першої інстанції на підставі  ст.  75,  104 КК України з призначенням 2 річного іспитового строку.

Крім того,  відповідно до  ст.  76 КК України,  колегія суддів вважає за необхідне покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

На думку колегії суддів,  судом першої інстанції правильно вирішено питання з речовими доказами.

Керуючись  ст.  365 - 366 КПК України колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області

ухвалила:

апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити,  а вирок Галицького районного суду м.  Львова від 5 травня 2008 року про засудження ОСОБА_2за ч. 2  ст.  186,  71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі змінити і на підставі  ст.  75 КК України звільнити його від відбування призначеного судом покарання з випробувальним терміном 2 роки.

3

Відповідно до  ст.  76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання,  роботи або навчання.

В решті цей вирок залишити без змін.

Засудженого ОСОБА_2звільнити з-під варти негайно,  в залі судового засідання.

Ухвалу можна оскаржити до Верховного Суду України протягом шести місяців з моменту її оголошення.