КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/5926/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.08.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року

у справі № 910/5926/16 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

про відшкодування збитків у розмірі 47 162,35 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/5926/16 позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про відшкодування збитків у розмірі 47 162,35 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 23.05.2016 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року по справі № 910/5926/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2016 року справу № 910/5926/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному складі колегії суддів.

Розпорядженням головного спеціаліста відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/5926/16.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.08.2016 року для розгляду справи № 910/5926/16 сформовано судову колегію у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Тарасенко К.В., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження у вказаному складі колегії суддів.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Чернігівської області вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року законним та обґрунтованим. Заступник прокурора Чернігівської області просив відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 03.08.2016 року представник державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник прокуратури у судовому засіданні 03.08.2016 року також надав свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник прокуратури вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Прокурор просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 23.05.2016 року залишити без змін.

В судове засідання 03.08.2016 року представники Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Кархівської сільської ради Чернінівського району Чернігівської області не з'явилися, проте від позивача та від третьої особи через відділ документального забезпечення суду надійшли клопотання, в яких позивач та третя особа просили розглядати справу без участі їх представників.

У відповідності до п. 3.9.1.-3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників прокуратури та відповідача, що з'явилися у судове засідання 03.08.2016 року, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач та третя особа, що не з'явився у судове засідання, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь представників, що не з'явилися у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2015 року Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» складено Акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, з якого вбачається виявлення самовільної порубки 18 дерев в межах смуги відведення залізниці, а саме в захисних насадженнях на перегоні Жукотки-Жидиничі 8+900-9+150 праворуч залізничної колії.

На підставі даного Акту, відповідно до Порядку про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 року, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області проведено розрахунок шкоди, заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, згідно якого заподіяна шкода становить 47 162,35 грн.

У зв'язку з зафіксованими порушеннями природоохоронного законодавства, Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кархівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків в розмірі 47 162,35 грн., заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Як було встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, земельна ділянка, на якій було виявлено самовільну порубку, знаходиться у користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», що підтверджується матеріалами справи, зокрема Державними актами на право постійного користування земельними ділянками, копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженнями відповідача, шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, заподіяно невстановленими особами, а не працівниками залізниці під час виконання ними трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліс України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Пункт 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Як вбачається з матеріалів справи, дозвіл на вирубку дерев державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» не видавався.

Відповідно до п.п. 2.2 Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - Положення) основними напрямками діяльності Підрозділу, зокрема, є створення нових, збереження, експлуатація та охорона раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, загороджувальних, озеленювальних лісонасаджень; проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що норми Лісового кодексу та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» мають загальний характер та відсилають до спеціальних норм законодавства, а тому, на думку скаржника, їх застосування судом першої інстанції не є правомірним. Однак, судова колегія відхиляє цей довід, оскільки зазначене не спростовує обов'язку відповідача як постійного лісокористувача забезпечувати охорону та захист ввірених йому лісонасаджень, передбаченого як Лісовим кодексом, так і Положенням.

Також, скаржник, посилаючись на ст. 105 Лісового кодексу України та ст. 68 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», стверджує, що у відповідних переліках відсутнє таке правопорушення як незабезпечення охорони і збереження лісу, тому, на думку скаржника, він не має нести відповідальність. Однак, судова колегія звертає увагу на те, що в зазначених правових нормах перелік правопорушень не є вичерпним, оскільки законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідач вважає, що у даній справі відсутні такі елементи складу правопорушення як неправомірна (протиправна) поведінка заподіювача шкоди, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Однак, за змістом статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також документів, які б свідчили про відсутності його вини у протиправній бездіяльності. До того ж, відповідачем не було надано доказів проведення службового розслідування факту незаконної порубки дерев.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у постановах від 11.05.2016 року у справі № 910/10118/15, від 10.02.2016 року у справі № 910/17532/15, від 09.02.2016 року у справі № 907/556/15 та ін.

Також, відповідач не погоджується з розміром шкоди, що була нарахована Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, та зазначає, що загальний розмір шкоди безпідставно проіндексовано за 2008 рік, що суперечить Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким передбачено проведення індексації починаючи з 01.01.2009 року.

Однак, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, відповідно до вказаного Порядку, проводиться за формулою: «Ні = Нп х 1 / 100», де І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік. Тобто, щоб вирахувати показник індексації за 2009 рік, необхідно використати індекс інфляції за попередній, 2008, рік.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 47 162,35 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, шляхом їх перерахування одержувачам: 14 148,70 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, 9 432,47 грн. до спеціального фонду Чернігівського обласного бюджету, 23 581,18 грн. на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Кархівської сільської ради Чернігівського району.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/5926/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2016 року у справі № 910/5926/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5926/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

К.В. Тарасенко

Дата підписання 10.08.2016