Судове рішення #57409808

Справа № 219/1416/2013-ц

2-н/219/399/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


“ 21” лютого 2013 р.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Чудовського Д.О.

при секретарі судового засідання - Томаровій А.П.

за участю позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в приміщені суду за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору – купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ:

21.01.2013 року позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання правочину купівлі-продажу житлового будинку дійсним, визнання права приватної власності на житловий будинок та визнання права власності на житловий будинок.

У позовній заяві, позивач зазначив, що ОСОБА_3 підставі свідоцтва про право на спадщину була власником житлового будинку за адресою: Донецька область, Артемівський район, селище Луганське, вул. Степова, 69. 30.08.2009 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, про що була складена розписка про отримання ОСОБА_3 грошових коштів та була видана довіреність на право продажу будинку. Крім того, ОСОБА_3 передала позивачу ключі від будинку та документи на будинок, однак, нотаріально договір купівлі-продажу житлового будинку не посвідчувався. Тому позивач просить визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати право власності на майно.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала повністю та повідомила, що вона є дочкою та єдиною спадкоємцем ОСОБА_3, яка померла у 2009 році, і що остання продала житловий будинок позивачу та отримала від нього грошові кошти, однак договір купівлі-продажу не посвідчувався нотаріально через те, що не було достатньо коштів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, показання свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником будинку № 69 по вул.. Степовій, в cмт. Луганське, Артемівського району Донецької області (а.с. 7).

ОСОБА_3 померла 08.11.2009 року відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 10).

08.09.2009 року ОСОБА_3 видала на імя позивача довіреність відповідно до змісту якої, позивач уповноважувався на продаж житлового будинку, що належав довірителю. (а.с. 6). Поруч з цим, раніше, 30.08.2009 року ОСОБА_3 склала і передала позивачу розписку, про те, що вона отримала, в приступності свідків, від позивача грошові кошти у розмірі 1  500,00 грнза продаж житлового будинку № 69 по вул.. Степовій, в cмт. Луганське, Артемівського району Донецької області. (а.с. 5).

Свідок ОСОБА_4 підтвердила ту обставину, що ОСОБА_3 30.08.2009 року уклала із його сином договір купівлі-продажу житлового будинку, що був оформлений у вигляді розписки про отримання грошових коштів та пізніше виданою довіреністю.

Отже, суд встановив, що ОСОБА_3, станом на 30.08.2012 року була власником житлового будинку № 69 по вул.. Степовій, в cмт. Луганське, Артемівського району Донецької області, а тому мала можливість продати даний будинок.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3, 30.08.2009 року отримала від позивача 1  500,00 грн, у якості оплати вартості житлового будинку № 69 по вул.. Степовій, в cмт. Луганське, Артемівського району Донецької області.

Разом з тим, відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався та не було проведено його державної реєстрації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу жилого будинку № 69 по вул.. Степовій, в cмт. Луганське, Артемівського району Донецької області не був укладений.

Стаття 220 ЦК України, передбачає можливість визнання правочину дійсним у випадку, якщо він був укладений і не передбачає можливості визнання дійсним неукладеного правочину.

Отже, позовні вимоги в частині визнання правочину між позивачем та ОСОБА_3 дійсним задоволенню не підлягають ,так як він не був укладений.

Крім того, відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Так, у Постанові ВСУ від 18.04.2011 року № 3-28 гс11, Верховним Судом України, зроблені висновки, що правила статті 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на об’єкти нерухомості, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Це пов’язано із тим, що момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст.ст. 210, 640 ЦК України, пов’язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1   ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України,   власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку не був укладений, то і відповідно права та обов’язки за неукладеним договором не виникають.

  Отже, суд не має підстав для визнання права власності за позивачем на житловий будинок № 69 по вул.. Степовій, в cмт. Луганське, Артемівського району Донецької області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 4, 8, 10, 15, 60, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 210, 220, 316, 317, 319, 334, 375, 626,  640, 657 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі – продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем у розмірі 229,40 грн. зарахувати до Державного бюджету України в дохід держави, зайво сплачену 0,01 грн. повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне текст рішення виготовлено 22.02.2013 р.


Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_5

Рішення не набуло законної сили.

Копія вірно: Суддя


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація